II. Дисциплінарні стягнення

Стаття 89. На військовополонених можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1) штраф у розмірі не більше 50% авансу в рахунок грошового забезпечення і плати за роботу, що належать військовополоненим відповідно до статей 60 і 62 і притому на строк, який не перевищує 30 днів;

2) позбавлення переваг, наданих зверх того, що передбачено цією Конвенцією;

3) позачергові наряди, не більше двох годин на день;

4) арешт.

Покарання, вказане у пункті 3, не може бути накладене на офіцерів.

Дисциплінарні стягнення ні в якому разі не повинні бути нелюдськими, жорстокими або небезпечними для здоров’я військовополонених.

...

Стаття 91. Втеча військовополоненого вважається вдалою у тих випадках, коли:

1) він приєднався до збройних сил Держави, за якою він лічиться, або союзної Держави;

2) він залишив територію, що перебуває під владою тримаючої у полоні Держави або її союзниці;

3) він потрапив на судно, що плаває від прапором Держави, за якою він лічиться, або союзної Держави, і знаходиться у територіальних водах тримаючої у полоні Держави, при умові, що це судно не перебуває під контролем цієї останньої.

Військовополонені, які після вдалої, в розумінні цієї статті, втечі знову потрапили у полон, не підлягають ніякому покаранню за втечу.

Стаття 92. Військовополонений, який намагається тікати або спійманий до вдалого, в розумінні статті 91, завершення втечі, підлягає за цю провину лише дисциплінарним стягненням, навіть в разі рецидиву.

Знову захоплений військовополонений повинен бути без зволікання переданий відповідним військовим властям.

...

Стаття 97. Ні за яких обставин військовополонені не можуть бути переведені для відбуття дисциплінарних стягнень у виправні установи (тюрма, виправні заклади, каторжні тюрми та ін.).

...

III. Судове переслідування

Стаття 99. Жодний військовополонений не може бути відданий до суду або засуджений за провину, що не є караного за законодавством тримаючому полоні Держави або за міжнародним правом, яке діє в момент вчинення провини.

Військовополонений не може зазнавати ніякого морального або фізичного тиску для того, щоб бути примушеним визнати себе винним у провині, в якій його обвинувачують.

Жодний військовополонений не може бути засуджений, якщо він не мав змоги захищатись і якщо йому не був наданий кваліфікований захисник.

...

Стаття 102. Вирок щодо військовополоненого вважатиметься законним тільки у тому разі, коли він виноситься тими самими судами і в тому ж порядку, які встановлені для осіб, що належать до складу збройних сил тримаючої у полоні Держави, і, крім того, при умові додержання постанов цієї глави.

...

Стаття 105. Військовополоненому надається право користуватися допомогою одного з своїх товаришів з полонених, мати кваліфікованого адвоката за своїм вибором, вимагати виклику в суд свідків і, якщо він це вважає необхідним, вдаватися до послуг компетентного перекладача. Про це своє право він завчасно до початку розгляду справи повідомляється тримаючою у полоні Державою.

Якщо військовополонений не вибере собі захисника, Держава-Покровителька надасть йому такого, маючи для цього строк не менше тижня. ...

Стаття 106. Кожний військовополонений матиме таке саме право подавати апеляційну або касаційну скаргу на всякий винесений йому вирок або просити про перегляд управи, що його мають особи, які належать до складу збройних сил тримаючої у полоні Держави. Він повинен бути цілком інформований про своє право на оскарження і про строк, протягом якого він може це зробити.

...

Стаття 108. Військовополонені відбуватимуть покарання, до яких вони будуть засуджені за вироками, що набрали законної сили, в тих самих установах і за тих самих умов, що і особи із складу збройних сил тримаючої у полоні Держави. ...