Тема 6 Фінансове та матеріально-технічне забезпечення закладів освіти.

Сучасний стан матеріальної бази шкіл та інших навчальних закладів України перебуває у занедбаному стані. Гостро відчувається проблема нестачі приміщень у дошкільному, шкільному і наступних рівнях загальноосвітньої системи.

Сучасний світ є прогресивною епохою посилення конкуренції у різних сферах. Освітні послуги, які надають сучасні дитячі садки, школи, ліце6ї, гімназії є своєрідним товаром, який повинен зайняти належне місце на ринку, відповідати потребам людей та бути конкурентноздатним.

Освітні послуги найвищого рівня якості здатна запропонувати така освітня організація, процес управління якого здійснюється ефективно. Одним з інноваційних підходів до управління, що забезпечує високу ефективність діяльності організації, є командний менеджмент, або управління командою.

Матеріальна база загальноосвітніх закладів знаходиться в надто тяжких умовах тому, що не вистачає найголовнішого - підручників, які приходиться купувати батькам.

По-друге, не вистачає наочних матеріалів для пояснення будь-якого цікавого матеріалу, тому вчителям доводиться самостійно його добирати.

По-третє, з року в рік збільшується кількість приміщень, які знаходяться в аварійному стані. На нові школи немає коштів, а старі - нічим ремонтувати, а тому ремонти шкіл та класів здійснюються за кошти батьків.

По-четверте, про що можна говорити, коли в школі немає елементарного - крейди. І до того ж, як можна досягати педагогічної майстерності, коли немає комп'ютерів, ТЗН і головними матеріально технічними засобами залишаються ганчірка, дошка і крейда.

По-п'яте, заробітна плата вчителя виплачується невчасно, і тому наш учитель повинен працювати і думати про присадибне господарство, яке дасть йому матеріальну підготовку.

Отже, становище матеріально-технічної бази української школи залишається ще до цього часу в тяжких умовах, але ми сподіваємося, що життя буде кращим і збудуються нові школи для наших українських дітей, котрі хочуть вчитися і працювати на користь України.

У сучасних школах з'являються платні послуги, за рахунок цього покращується матеріально-технічна база школи. Такі школи мають кошти на свої витрати. Багатьом з них на сучасному етапі надають допомогу фермерські, колективні господарства та спонсори, ще, як правило, молоді бізнесмени та підприємці.

Крім цього, збільшується кількість платних гуртків, у які охоче йдуть діти.

Україна, творячи ринкову економіку й утверджуючи демократичні засади, має надати всім однакові можливості одержати освіту в її поліпшеній якості й змістові, що відповідало б потребам особи і суспільства.

Середня освіта потрапила в пряму залежність від економіки села, міста, району, області. Це вимагає змін у підході до її фінансування. Фахівці пропонують систему, за якої утримання школи та її матеріально-технічне забезпечення лишається за місцевими органами виконавчої влади, а всі інші витрати, зокрема оплату праці педагогів, візьме на себе уряд. Це, безперечно, створить рівні умови для одержання певного обсягу і змісту освіти. Для цього слід відокремити відрахування на освіту в держбюджеті і місцевих бюджетах, зняти оподаткування, хоча б на недодану бюджетом суму, із закладів освіти. Хоча деякі пільги оподаткування і передбачені Законом України "Про податок з прибутку" (пп. 7.11, 7.11.2, 7.11.3), а також ст. 61 Закону "Про освіту", однак залишаються проблеми, які потрібно розв'язувати.

Атестація навчальних закладів має за мету визначити спроможність закладу здійснювати освітню діяльність на рівні державних вимог (стандартів) згідно з виданою йому ліцензією; оцінити форми і методи організації та реалізації навчально-виховного процесу, спрямованого на здобуття учнями відповідних знань, умінь і навичок, інтелектуального, творчого і фізичного розвитку особистості. На сьогоднішній день оцінка навчально-матеріальної бази закладу освіти проводиться після вивчення її за такими критеріям:

- наявність і стан навчальних приміщень, шкільних меблів і обладнання, дотримання санітарно-гігієнічних вимог;

стан навчально-матеріальної бази з фізичної підготовки і трудового навчання;

- технічні засоби навчання, їх стан і ефективність використання;

- характеристика кабінету інформатики і обчислювальної техніки;

стан бібліотеки, наявність бібліотечних фондів і їх збереження, робота бібліотеки;

- стан забезпечення учнів підручниками та оплати за користування ними;

- фінансування закладу, формування фінансових ресурсів закладу, доцільність і раціональність їх використання;

- харчування учнів у школі, можливості і реальний стан;

- аналіз господарської діяльності керівника за попередній період і його планів на перспективу;

- роль технічного і допоміжного персоналу в школі.

Фінансування середньої освіти В Україні існують три рівні управління (державний, обласний та районний). Фінансування середньої освіти здійснюється з бюджетів, що формуються на цих рівнях, причому кошти районних і обласних бюджетів складають ~ 94 - 99 % усього бюджету середньої освіти.

Розподіл між видатками бюджетів різних рівнів відбувається таким чином: з державного бюджету фінансуються:

- республіканські спеціальні школи-інтернати для обдарованих дітей (їх усього 3);

- школи соціальної реабілітації, у яких утримуються неповнолітні правопорушники віком 11-14 років;

- випуск підручників.

З обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя фінансуються:

- спеціальні школи, школи-інтернати, для дітей з вадами розвитку;

- загальноосвітні школи-інтернати;

- дитячі будинки;

- заходи щодо підвищення кваліфікації педагогічних кадрів;

- з районних бюджетів фінансуються:

- загальноосвітні школи;

- спеціальні школи.

Фінансування вищих навчальних закладів.

Фінансування ВНЗ здійснює засновник. Якщо це є приватний ВНЗ, то повністю здійснює фінансування власник цього закладу. Інший підхід у фінансуванні ВНЗ державної або комунальної форм власності. Наприклад, міський державний педагогічний університет імені Грінченка фінансує державна адміністрація м. Києва. Переяслав – Хмельницький ДПУ імені Г. Сковороди фінансує Міністерство освіти і науки України. Київський Національний Університет імені Т.Г.Шевченка фінансується безпосередньо Кабінетом Міністрів України.

Перш за все Кабмін України та Міністерство освіти і науки України розробляють і доводять до кожного ВНЗ лімітну довідку, в якій робиться розрахунок на одного студента ВНЗ на календарний рік відповідно до кількості грошей закладених в державному бюджеті України на рік, а потім робиться розрахунок на ВНЗ відповідно від кількості студентів державної форми навчання. Тобто, якщо університет А має вдвічі більше студентів державної форми навчання, ніж університет Б, то і коштів він отримає від держави вдвічі більше. Крім того в лімітній довідці обов’язково вказуються статті витрат, як правило це витрати на заробітну плату, стипендії, та комунальні послуги. На підставі лімітної довідки кожний заклад освіти складає кошторис на фінансування в рік у який включаються кошти, що планує заробити навчальний заклад надаючи платні послуги. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 38 перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами у сфері освітньої діяльності:

- навчання іноземних і вітчизняних студентів у вищих навчальних закладах понад державне замовлення в межах ліцензованого обсягу прийому;

- здобуття другої вищої освіти, другої кваліфікації молодшого спеціаліста, крім випадків, передбачених законодавством;

- післядипломна освіта понад державне замовлення;

- підготовка робітників різних професій понад державне замовлення;

- навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;

- переведення з одного до іншого вищого навчального закладу та поновлення навчання студентів, за винятком осіб які перебували в академічній відпустці та переводяться або поновлюються з об’єктивних причин;

- повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисциплін і курсів з наступним складанням іспитів;

- підготовка і перепідготовка робітників і спеціалістів за замовленнями служб зайнятості населення;

- підготовка аспірантів і докторантів понад державне замовлення;

- прийом кандидатських іспитів;

- навчання іноземних громадян в аспірантурі, докторантурі, їх стажування, крім іноземних громадян, які постійно проживають на території України;

- підготовка до захисту та проведення захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора, друкування дисертації, друкування і розсилання авторефератів, стенографування захисту тощо;

- плата за наукові консультації для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно;

- довузівська підготовка;

- лекторії;

- платні курси водіїв, гуртки іноземних мов, комп’ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хореографії та інше;

- освітні послуги понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами дошкільних, інтернат них, загальноосвітніх, професійно – технічних та вищих навчальних закладах;

- консультації для різних категорій населення ( учнівської молоді понад державний компонент поза графіком навчально – виховного процесу; аспірантів, докторантів; підприємств і організацій різних форм власності.

Самостійні заняття.

1. Концептуальні засади фінансового менеджменту.

2. Фінансова система закладу освіти.

3. Форми та методи ефективного управління фінансами в освітній організації.

4. Залучення інвестицій, як один із напрямів ефективного фінансового менеджменту в освітніх організаціях.