1.19.4. Одноповерхові й багатоповерхові промислові будівлі.Уніфікація.

Одноповерхові будівлі можуть мати в плані простї І складні форми. В основному переважає прямокутна форма, а складні форми характерні для виробництв із значними тепло- й газовиділеннями, коли потрібна організація припливу й видалення повітря.

Залежно від характеру технологічного процесу одноповерхові будівлі за об'ємно-роланувальним вирішенням можуть бути: пролітного, зального, коміркового і комбінованого типу.

Будівлі пролітного типу проектують у тих випадках, коли технологічні процеси спрямовані уздовж прольоту й обслуговуються кранами або без них.

Основними конструктивними елемен­тами сучасної одноповерхової пролітної будівлі є : колони, які передають навантаження на фундаменти; конструкції покриття, що складаються з несучої частини й захисної; підкранові балки, що встановлюються на консолі колон; ліхтарі, що забезпечують потрібний рівень освітленості ж повітрообмін у цеху; вертикальні захисні конструкції (стіни, перегородки, конструкції заскління), причому конструкції стін спираються на спеціальні фундаментні й обв'язувальні балки; двері й ворота для руху людей і транспорту; вікна, які забезпечують потрібний світловий режим у цеху.

Одноповерхові промислові будівлі проектують найчастіше за каркасною системою, утвореною стояками (колонами), вмонтованими у фундамент, і ригелями (фермами або балками).

Спеціальні зв'язки (горизонтальні і вертикальні) забезпечують просторову жорсткість каркаса.

Габарити збірних елементів для промислових будівель уніфіковані, й відповідно уніфіковані габарити кон структивних елементів на основі укрупненого модуля.

Проліт будівель (поперечна відстань між колонами) становить 12, ІЗ, 24 _г 80, 36 м та ін.

Висота від підлоги до низу несучої конструкції покриття кратна модулю 0,6 М (від 3,6 до 6,0 м), укрупненому модулю 1,2 М (від 6,0 до 10,8 м) ї модулю 1,8 М (від 10,8 до 18,0 м).

Габаритні схеми маркують шифром: Б-30-84 — безкранове, прольотом 30 м, 840 см заввишки або К-24-І44 — кра­нове, прольотом 24 м, 1440 см заввишки.

Для кожної галузі виробництва є своя габаритна типова комірка. Так, для харчової промисловості прийнято висоту 4,8 і 6,0 м і розміри комірок установлені: при сітці колон 6х12 м — 24 X 60 (72) м, 48 X 60 (72 м), 72 X 60 (72) м.

У тих випадках, коли крок колон 12,18 і 24 м, а довжина панелей покриття 6 м, несучі елемент покриття укладають на підкроквяні ферми або балки.

Будівлі зального типу застосовують тоді, коли технологічний процес пов'язаний з випуском великогабаритної продукції або встановленням великорозмірного устаткування (ангари, цехи складання літаків, головні корпуси мартенівських і конверторних цехів та ін,). Прольоти будівель зального типу можуть бути 100 м і більше.

Розвиток і впровадження засобів автоматизації й механізації технологічних процесів створює потребу пересування транспортних засобів у двох взаємно перпендикулярних напрямах. Потреба частої модернізації технологічного процесу легше здійснима в одноповерхових будівлях суцільної забудови з квадратною сіткою колон. Таке обємно-розпланувальне вирішення дістало назву коміркового, а будівлі — гнучких, або універсальних.

У будівлях комбінованого типу поєднуються основні ознаки будівель зального, пролітного або коміркового типу. .

Багатоповерхові промислові будівлі переважно застосовують у легкій, харчовій, електротехнічній та інших видах промисловості.

За конструктивною схемою багатоповерхові промислові будівлі бувають з неповним каркасом і несучими зовнішніми стінами або з повним каркасом . Основними елементами каркаса є колони, ригелі, плити перекриттів і зв'язки. Міжповерхові перекриття виконують із збірних залізобетонних конструкцій двох типів: балкові й безбалкові.

Збірні каркаси можуть бути вирішені за рамною, рамно-зв'язковою або зв'язковою системою. За рамною системою каркаса просторова жорсткість будівлі забезпечується роботою самого каркаса, рами якого сприймають як горизонтальні, так і вертикальні навантаження. При рамно-зв'язковій системі вертикальні навантаження сприймаються рамами каркаса, а горизонтальні — рамами й вертикальними зв'язками (діафрагмами). В разі зв'язкової системи вертикальні навантаження сприймаються колонами каркаса, а горизонтальні вертикальними зв'язками.

Сітку колон багатоповерхових будівель беруть 6x6 або 6x9 м, а останнім часом розроблено проекти з сіткою 6х 12, 6х 18 і навіть 6 X 24 м.

Висоти поверхів багатоповерхових виробничих будівель уніфіковані і можуть бути 3,6; 4,8; 6,0 м, а для перших поверхів допускається висота 7,2 м (модуль 12 М).

Для вертикального транспорту в багатоповерхових будівлях передбачають вантажні й пасажирські ліфти, які разом зі сходами об'єднуються у вузли.

Опрацьовуючи проекти промисло­вих будівель, обов'язково застосовують номенклатуру збірних залізобетонних виробів і конструкцій заводського виготовлення. Номенклатура міститься в каталогах збірних конструкцій.

Вибираючи конструктивні вирішення промислових будівель, треба мати на увазі економічну значущість вартості окремих конструктивних елементів у загальній кошторисній вартості будівлі . Для багатоповерхових будівель найбільше впливають на вартість стіни, каркас, підлога й прорізи, в одноповерхових — каркас, конструкції покрівлі підлога й стіни.

1.19.5. Техніко-економічна оцінка об'ємно-розпланувальних вирішень.

Завданням проектувальників промислових будівель є розробка й прийняття такого варіанту об'ємно-розпланувального й конструктивного вирішення, при якому виробництво продукції досягалося б із найбільшим ефектом, забезпечувало потрібні умови охорони праці і здоров'я людей,, відповідало вимогам економічної ефективності використання коштів.

З цією метою розробляють звичайно кілька варіантів, які порівнюють за основними техніко-економічними показниками, й вибирають найефектив-ніший із них.

Техніко-економічну оцінку об'ємно-розпланувальнжх і конструктивних вирішень будівель роблять за такими основними показниками:

1. Площу забудови А_з визначають у межах зовнішнього периметра стін на рівні цоколя будівлі,

2. Корисну площу Ак визначають як суму площ усіх приміщень будівлі в межах внутрішніх поверхонь стін за винятком площ сходових кліток, шахт, внутрішніх стін та опор, перегородок. До корисної площі водять також площі антресолей, етажерок, обслуговуючих площадок і естакад.

3. Робочу площу Ар визначають як суму площ приміщень на всіх повер-

хах, антресолях, обслуговуючих площадках_t етажерках та інших приміщень, признажених для виготовлення продукції.

4. Конструктивну площу А_ш визначають як суму площ перерізів усіх кон-структивних елементів у плані будівлі (стін, колон, перегородок).

5. Об'єм будівлі V визначають множенням виміряної по зовнішньому контуру площі поперечного перерізу будівлі (включаючи ліхтарі) на довжину будівлі (між зовнішніми гранями торцевих стін).

6. Площа зовнішніх стін і вертикальних захисних конструкцій,

7. Вартість будівлі.

8. Затрати праці на будівництво.

9. Вага будівлі т,

За цими показниками визначають коефіцієнти, що характеризують об'ємно-розпланувальне та конструктивне вирішення будівлі.

Коефіцієнт к₁ характерзуе ефективність об'емно-розпланувального вирішення і його визначають як відношення обсягу будівлі до корисної площі. Чим нижче значення цього коефіцієнта тим економніше вирішення.

Коефіцієнт к_г характеризує ефективність розпланувального вирішення і його визначають відношенням робочої площі до корисної. Чим вище значення ,тим економічніше розпланування.

Запитання для самоперевірки

1. Основні види промислових будівель і вимоги, що ставляться до них.

2. Підйомно-транснортне устаткування промислових будівель.

3. Принципи об'ємно-розпланувальних вирішень одноповерхових промислових будівель,

4. Принципи об'ємно-розпланувальних вирішень багатоповерхових промислових будівель.

5 Основні техніко-економічні показники, що характеризують ефективність об'емно-розпланувального й конструктивного вирішення промислових будівель.