2. Основи кошторисного фінансування

Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сферу, науку, управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа — кошторису. Визначення обсяг ів фінансування грунтується на: 1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-сітьові показники); 2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи: а) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі), що в свою чергу, розмежовуються на: *вихідні — об'єктивно існуючі наданий період; *похідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів): б) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій).

Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розрахункову одиницю.

Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та постатейні нормативи. Узагальнені характеризують обсяг витрат з усіх статей на певний виробничий показник, наприклад норми видатків на охорону здоров'я па одного жителя. Постатейні нормативи відображають норми витрат у розрізі окремих статей.

Нормативи поділяються: 1.за методом обчислення : *розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освітлення, опалення тощо): *розраховані на основі статистичних спостережень: 2. За характером використання: *обов'язкові (встановлюються органами державної влади та управління); *факультативні (визначаються галузевими органами чи бюджетними установами ).

Кошторис — це плановий документ, в якому встановлюються обсяг бюджетних асигнувань. їх постатейний і поквартальний розподіли.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій тa досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Форма кошторису затверджуються Міністерством фінансів України.

Види кошторисів: а) індивідуальний — для кожної бюджетної установи; б) загальний — по групі однорідних закладів(загальноосвітні школи, дит. дошкільні заклади та ін.).в) на централізовані заходи, які проводяться відповідним органом управління; г) зведений — обсяги фінансування для окремого органу управління (наприклад, зведений кошторис відділу освіти включає: загальні кошториси по загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, дошкільних закладах і на централізовані заходи).

Складання кошторису проводиться відповідно до економічної класифікації видатків. У процесі складання кошторису всі витрати можуть бути поділені на дві групи. До першої належать видатки на оплату праці, планування яких здійснюється. виходячи зі специфіки окремих галузей соціальної сфери. Решта видатків плануються за стандартною методикою. яка виходить з обсягів закупівлі товарів і послуг і діючих цін і тарифів.

Кошторис має дві складові: *загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету тa розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій. * спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів. пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи — це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року.

Асигнування — це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов'язань та витрачання бюджетних коштів па конкретну мету в процесі виконання бюджету.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом. Установа, незалежно від того веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.

Зведені кошториси і плани асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Мінфіну України. Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Зобов'язання — це будь-яке розміщення замовлення, укладення контракту (угоди), придбання товару, послуга чи інші аналогічні операції протягом бюджетного року, згідно з якими необхідно буде здійснити платежі з бюджету.

Розпорядниками коштів бюджету є керівники установ, яким надане право розпоряджатися затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, установлених у кошторисах і планах асигнувань. За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників коштів бюджету нижчого рівня.

Мінфін України, Мінфін Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

Органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань даним казначейського обліку.

Здійснення видатків установ без затверджених у встановленому порядку кошторисів і планів асигнувань припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

У разі, коли розпис бюджету на наступний рік не затверджено у зв'язку з неприйняттям проекту бюджету до початку року, затверджується в обов'язковому порядку тимчасовий розпис бюджету на I квартал наступного року та тимчасові кошториси за спеціальним фондом бюджету.

Позабюджетні кошти — це кошти, які бюджетні установи отримують понад асигнування, що виділяються їм з державного або місцевих бюджетів. Позабюджетні кошти поділяються за принципом походження та використання на спеціальні кошти, суми за дорученнями, депозитні кошти та інші позабюджетні кошти. Вони використовуються суворо за цільовим призначенням.