6. Компетенції у викладанні географії

До ключових компетенцій, які формуються в процесі навчання географії, відносяться ціннісно-смислові, загальнокультурні, навчально-пізнавальні, інформаційні, комунікативні, соціально-трудові, компетенції особового самовдосконалення.

На першому етапі впровадження компетентносного підходу у будь-якому класі необхідно навчити учнів керувати своїм часом, визначати об'єм завдань, які вони можуть виконати. Наприклад, запропонувати для роботи з текстом підручника декілька різнорівневих питань. Можна розробити багаторівневі творчі домашні завдання на завершальному етапі вивчення теми. Кожен учень вибирає і виконує те, що йому найдоступніше на цьому етапі саморозвитку. Якщо тема викликала інтерес, він може виконати декілька завдань. При виконанні практичних завдань діяльність учнів може бути організована в групах по 3-4 людини, що дозволяє під час роботи учням консультуватися у тих, хто краще їх розібрався в цьому питанні. В цьому випадку учні є не пасивними слухачами, а активними учасниками процесу пізнання. Внутрішнє задоволення результатом допомагає включати в активний освітній процес слабких учнів, звиклих відсиджуватися на задній парті слухачами, а активними учасниками процесу пізнання.

Одне із завдань, яке потрібно ставити на уроках географії, спрямоване на формування інформаційній компетенції. У учнів формуються уміння самостійно шукати, аналізувати, відбирати необхідну інформацію, перетворювати її. Наприклад, у 10 класі на уроці по темі "Чисельність і рух населення" можна показати учням, як, використовуючи політичну карту світу з "Живої географії», отримати інформацію про будь-яку країну. Запропонувати за допомогою цих даних дати характеристику населення різних країн. На наступному етапі роботи показати учням принципи побудови картограм (на прикладі картограми народжуваності в 2000 році), запропонувати проаналізувати отриману картограму. На завершальному етапі учні виконують практичну роботу. З допомогою ГИС "Жива географія" вони створюють тематичні картограми (наприклад, щільність населення в 2000 році або природний приріст в 2004 році), аналізують, роблять висновки. Це дозволяє учням опановувати нові технології, розуміти можливості їх використання, сприяє виникненню прагнення до самоосвіти.

На рішення задачі по формуванню комунікативних компетенцій спрямовані, наприклад, уроки, що проводяться у формі прес-конференції, дискусії, круглого столу, семінару тощо, тобто, як правило, нестандартні уроки. Учні заздалегідь розбиваються на декілька груп. Одна група (група преси) готує питання по усіх запропонованих темах. Інші групи готують кожного свою тему (наприклад, характеристика країни або регіону Європи). Усередині групи обов'язки розділяються: один учень готує наочний матеріал(плакат, презентація, прапор країни, національний костюм і т. д.), інший відповідає за усне представлення матеріалу, третій - за спілкування з пресою. У результаті учні отримують навички роботи у групі, вчаться представляти свою роботу, ставити питання, вести дискусію.

Підводячи підсумки, підкреслимо: компетентісний підхід, як новація вітчизняної шкільної географії, вимагає особливої уваги з боку учителя до реалізації практичної складової навчання. Її ефективність забезпечується активною вчительською позицією і модернізацією усієї методичної системи навчання географії (цілей, змісту, форм, методів і прийомів, засобів і результатів).

Специфіка шкільної географії полягає в тому, що в ході практичного застосування знань і умінь відбувається оволодіння методами географічного пізнання, розвивається географічне мислення, удосконалюється досвід практичної діяльності з різними джерелами географічної інформації. Географія - це спосіб розгляду світу, складник загальної культури людини, що приймає вибір свого місця у світі, в довкіллі і що несе відповідальність за її збереження.