Тема 12 (4 год, 2 заняття). Декорнуащя молодих телят

З керівництвом навчального господарства поперед­ньо погоджують дні занять і відбирають групи телят не старше 6 міс, із сформованими рогами, які плану­ються для формування шутої череди.

Безпосередньо в господарстві обладнують майдан­чик або приміщення, де розміщують засоби фіксації, столи для інструментів, рукомийники, газові або елек­тричні плитки для стерилізації інструментів.

Мета і завдання: навчити студентів техніки попе­редження дальшого росту рогів у телят видаленням рогових зачатків кривавими способами та їх руйнуван­ня за допомогою припікання.

Оснащення: 1) живі об'єкти: телята різних вікових груп— не менш як 50 гол.; 2) налигачі— 12; 3) комп-

115

лект № 3—4; 4) комплект № 5 (а) — 4; 5) 2 % розчин новокаїну в ампулах—10—15 упаковок; 6) трепай для обезрожування (перфоративний ніж) — 8; 7)сі-качі для декорнуації — 4; 8) щипці для обрізання ко-пит (з подвійним важелем)—4; 9) електродрилі приставкою для електромеханічного обезрожування ня — 4; 10) залізні припікачі (термокаутери) —2 11) паяльні лампи — 4; 12) порошок калію перманга-нату — 300 мг; 13) інструментальні столики — 4 14) рукомийники — 4; 15) флакон (200 мл) з водниним розчином аміаку — 4.

Методика проведення. Групу студентів ділять на; бригади, за кожною з них закріплюють місце і осна-щення. Викладач розподіляє обов'язки студентів і ви-значає черговість їх роботи.

Студентам нагадують основні показання для декор нуації телят, наводять короткі відомості про утворенні і формування рога, звертаючи увагу на такі поняття як роговий зачаток і роговий горбик. Викладач пові-домляє, що при масовому обезрожуванні в практичний умовах операцію виконують без знеболювання, а при термічному зруйнуванні рогових зачатків — навіть без підготовки операційного поля.

На занятті доцільно застосовувати місцеве знебо-лювання блокадного рогового нерва. Наприкінці заняі тя з набуттям навичок допускається обезрожування кількох телят без знеболювання.

Застосування кривавих способів обезрожування. Відбирають дві групи телят раннього віку. Більш мо-лодих телят (до 3 тижнів), у яких рогові зачатки ще відокремлені від лобної кістки, обезрожують за допо­могою перфоративного ножа.

У телят старше 3-тижневого віку із сформованими рогами їх ампутують щипцями-сікачами.

Замість перфоративного ножа можна використо­вувати спеціально підготовлений трепан чи пижови-сікач з ріжучою частиною відповідного діаметра (рис. 58). Один із студентів фіксує голову теляти за носову перегородку і вушну раковину. Навколо рогових гор­биків і на середині зовнішнього лобного гребеня з обох боків вистригають волосяний покрив і дезинфі­кують шкіру 5 % спиртовим розчином йоду.

Студент-хірург прикладає правою рукою ріжучу частину перфоративного ножа на роговий горбик, а лівою рукою додатково фіксує за вушну раковину го-

116

Рис. 58. Інструменти для декорнуації молодих телят: а — термокаутери; б — щипці з подвійним важелем для обрізування ко­пит; в — перфоратнвний ніж; г — пижовисікач.

лову теляти. Натиснувши на ніж із зусиллям, щоб роз­різати шкіру, повертає його по осі вправо і вліво до зіткнення з кісткою. Нахиляє ніж майже горизонта­льно рукояткою до себе і рухом від себе зрізує вирі­заний шматочок шкіри з роговим зачатком. Рану, що утворилася, помічник присипає порошком калію пер­манганату і притискує на кілька секунд тампоном. Аналогічно діють і щодо другого рогового горбика. Решта студентів почергово відпрацьовують цей спо­сіб обезрожування на інших телятах, а потім при­ступають до обезрожування телят старшої групи щипцями-сікачами. Для цього використовують сікач Московської ветеринарної академії (М. В. Платохін, С. Т. Шитов) і щипці з подвійним важелем для обрі­зування копит.

Для порівняння один ріг ампутують одним інст­рументом, а другий — іншим. Після фіксації теляти, підготовки операційного поля і знеболювання сту-дент-хірург прикладає інструмент до рога, підігнав­ши ріжучі частини до його основи, і швидким стиску­ванням рукояток одномоментно відсікає оіг. Рану обробляють порошком калію перманганату. Якщо кро­вотеча продовжується, додатково перетискують на кілька секунд артерію рога нижче від зовнішнього лобового гребеня. Студенти бригади закінчують де-

117

корнуацію відібраної групи телят і оцінюють ефектив­ність того чи іншого інструмента.

Особливий інтерес викликає новий електромеха­нічний спосіб, який дозволяє швидко видалити рого­ві зачатки без знеболювання. При цьому майже не буває кровотечі. Суть методу полягає в тому, що на електродриль замість свердла прикріплюють спеці­альну приставку-фрезу. Студент прикладає до рого­вого горбика фіксованого теляти робочу частину при-ставки-фрезп і натискуванням на курок вмикає інструмент. Високі оберти фрези дають змогу момента­льно зрізати роговий горбик, не спричиняючи особли­вого болю у тварини і післяопераційної кровотечі. Не потрібна і післяопераційна обробка. Промислове ви­готовлення цього інструмента поки що не налагод­жене.

Для термічної декорнуації відбирають групу те­лят до 3-тижневого віку, готують операційне поле і роблять місцеву анестезію.

На занятті використовують термокаутер — стер­жень з дерев'яною рукояткою на одному кінці і нако­нечником на другому. В торцевій частині наконечни­ка висвердлюють напівсферичне заглиблення діамет­ром близько 18 мм.

Одному із студентів доручають розпалити паяль­ну лампу ^!і нагріти до почервоніння наконечники двох припікачів. Студент-хірург прикладає торцевою час­тиною розігрітий термокаутер на роговий горбик і, помірно притискуючи, повертає його по осі вправо і вліво протягом 5—10 с, випікаючи роговий зачаток. Припечена ділянка набуває світло-коричневого кольо­ру. Другим розігрітим інструментом випалюють про­тилежний роговий зачаток. Подальшу обробку місця операції не проводять.

Комбінований метод передбачає поєднання ампу­тації невеликих ріжків щипцями-сікачами з наступ­ним припіканням ранової поверхні розпеченим термо-каутером до моменту спинення кровотечі. Подальша обробка місця оперативного втручання не потрібна. Студенти відпрацьовують цей спосіб на 2—3 телятах старше місячного віку.

У процесі роботи з термокаутерами слід бути обе­режними для запобігання опікам рук виконавців.

118

Т Е М А 13 (4 год). КАСТРАЦІЯ КНУРЦІВ ВІДКРИТИМ І ЗАКРИТИМ СПОСОБАМИ (ПРИ ІНТРАВАГІНАЛЬНИХ ГРИЖАХ)

3 керівництвом навчального господарства і свино­ферми погоджують план заходів щодо проведення ка­страції кнурців. Відбирають тварин за віковими гру­пами, окремо виділяють кнурців з інтравагінальними грижами. Готують станки для післякастраційного ут­римання тварин, обладнують майданчики (приміщен­ня) для проведення занять.

Мета і завдання: навчити студентів організації і техніки оперативного втручання при проведенні ма­сової кастрації кнурців відкритим способом, а також техніки виконання інтравагінальної герніотомії.

Оснащення: 1) живі об'єкти: кпурці віком до 2 міс.— не менш як 50 гол., кнурці з інтравагінальни­ми грижами — 8—12 гол.; 2) комплект № 3—4; 3) ком­плект № 4 (а, д) — 4; 4) комплект № 5 (а, б, в, г) — 4; 5) рукомийники — 4; 6) розчин аміаку (200 мл); 7) імпровізований станок-столик для кастрації кнур­ців — 4—8; 8) переносний інструментальний столик — 4; 9) присипка (антибіотики, сульфаніламідні препа­рати); 10) емульсія синтоміцину (500 мл); 11) моту­зяний шнур (відрізки по 25—ЗО см)—ЗО; 12) відро емальоване — 4.

Методика проведення. Групу студентів ділять на 4 бригади, закріплюють робочі місця і обладнання. Призначають двох осіб для доставки тварин на опе­раційний стіл і назад у станок після кастрації, двох осіб — для фіксації кнурців, яких оперують, двох хі­рургів і одного асистента. Кожен студент має про­оперувати не менше двох кнурців.

Кількість кнурців, які підлягають герніотомії з приводу інтравагінальних гриж, визначають залежно від наявності хворих тварин. При їх відсутності реко­мендується продемонструвати хід операції, яку вико­нують за планом інтравагінальної герніотомії на здо­рових кнурцях.

Перед початком операції проводять стерилізацію інструментів. Перев'язний і шовний матеріал бажа­но мати стерильний заводського виробництва в упа­ковці.

119

Заняття 1. Кастрація кнурців відкритим способом \

До початку операції студенти повинні засвоїти техніку зав'язування кастраційного вузла, використо­вуючи обрізки мотузяного шнура. Шнур заводять до середини за який-небудь упор (палець, гілка дерева тощо) і передають кінці з однієї руки в іншу, як при зав'язуванні першого поверху морського вузла. Кі­нець шнура, який знаходиться в лівій руці, повинен бути верхнім. Вказівним пальцем лівої руки підчіп­люють середину шнура, утримуваного правою рукою, і обводять утвореною петлею упор зліва, одночасно спрямовуючи кінець шнура правою рукою назустріч петлі, обводячи ним упор справа. Вказівним і вели­ким пальцями лівої руки захоплюють правий кінець шнура і виводять його з петлі. Цей же кінець шнура знову беруть правою рукою і обидві руки повертають у попереднє положення. Після розтягування кінців шнура в різні боки утворюється кастраційний вузол. Його додатково фіксують морським вузлом.

Після відпрацювання кастраційного вузла присту­пають до оперування кнурців. Один із студентів до­ставляє кнурця, ^фіксуючи його за тазові кінцівки, на операційний стіл (імпровізований столик-корито) для фіксації. Тварину фіксують у спинному положенні, з'єднавши руками грудну і тазову кінцівки кожного боку. Відводять униз хвіст кнурця, ділянку мошонки дезинфікують одноразовим змащуванням 5 % спирто­вим розчином йоду, стежачи, щоб розчин не затікав на анус. Обробляють так само вентральну поверхню хвоста. Якщо мошонка забруднена, її обробляють ме­ханічно 0,5 % розчином аміаку, висушують ватним тампоном, а потім дезинфікують йодом.

Кнурців з нормальною конфігурацією мошонки, що свідчить про відсутність інтравагінальної грижі, каструють кривавим методом з повним видаленням сім'яника разом з придатком відкритим способом.

Студент-хірург після підготовки рук міцно фіксує один із сім'яників, напружуючи над ним мошонку лівою рукою. Ставши праворуч від тварини, тильним боком зігнутого середнього пальця відтісняє сім'яник у каудальну частину мошонки, а вказівним і великим пальцями напружує тканини мошонки над ним (ніби видавлюючи із мошонки сім'яник).

Взявши в праву руку скальпель у положенні смич-

120

ка, хірург прикладає його черевце до натягнутої шкі­ри проти головчастої частини сім'яника і розрізує мо­шонку паралельно до мошонкового шва в бік хвоста придатка. Одночасно хірург намагається розсікти мо­шонку і спільну піхвову оболонку, після чого оголе­ний сім'яник вислизає з рани. Хірург перехоплює йо­го лівою рукою і розміщує так, щоб добре бачити піх­вову зв'язку. Замінивши скальпель пінцетом, фіксує ним краї розсіченої спільної піхвової оболонки побли­зу згаданої зв'язки, яку асистент розсікає ножицями. Рухом пінцета в бік пахового каналу хірург розриває брижу сім'яника і сім'яного канатика. Пінцет пере­дає асистенту і приступає до накладання лігатури, яку зав'язує кастраційним вузлом на найтоншій частині сім'яного канатика якомога ближче до пахового ка­налу. При накладанні лігатури асистент фіксує сім'я­ник. Відступивши на 1—1,5 см дистальніше від місця накладання лігатури, .пересікає ножицями сім'яний канатик разом з прикладеними до нього кінцями лі­гатури.

Кнурців віком до 1 міс. каструють «на обрив» сім'я­ного канатика. Сім'яний канатик після відокремлен­ня піхвової оболонки у найтоншій частині перетиску­ють міцним гемопінцетом або губками голкотримача. Утримуючи інструмент у лівій руці, правою ривком обривають сім'яний канатик.

Рану мошонки присипають антибіотиком або суль­фаніламідним препаратом. Кнурця повертають у ста­нок.

До цього часу виконавець, який доставляє тварин, повинен підготувати наступного кнурця, кастрацію якого здійснюватиме черговий студент.

Видалені сім'яники, обрізки лігатури і використані тампони складають у виділене для цієї мети відро.

Заняття 2. Кастрація кнурців

закритим способом при інтравагінальних грижах

Одностороння інтравагінальна грижа добре поміт­на за збільшенням однієї з половин мошонки. При пальпації, крім сім'яника, відчувають сторонній вміст, яким найчастіше є петлі тонких кишок.

Кнурця фіксують у спинному положенні на тому ж, що і для кастрації, або іншому столі, тазові кін­цівки відтягують назад. За всіма правилами готують

121

поле операції в ділянці паху безпосередньо спереду від основи мошонки (навпроти зовнішнього пахового кільця).

Асистент транквілізує тварину (азапероном, стрес-нілом, аміналіном), а хірург робить лінійну інфіль­траційну анестезію по лінії наміченого розрізу на 1,5—2 см збоку від білої лінії відповідного боку, по­чинаючи від основи мошонки і продовжуючи вперед до 10 см.

Оперативний доступ. Зафіксувавши шкіру паль­цями лівої руки, хірург розтинає її, оголюючи спіль­ну піхвову оболонку з сім'яним канатиком і петлями кишок, яку виділяє із оточуючих тканин тупим пре­паруванням складними ножицями або тампоном на всьому відрізку від зовнішнього пахового кільця до мошонки. Із порожнини мошонки виділяє частину оболонки разом із сім'яником. При цьому слід розір­вати або перетнути ножицями відносно щільний спо­лучнотканинний тяж — мошонкову зв'язку, яка з'єднує спільну піхвову оболонку із задньоверхнім відділом стінки мошонки.

Оперативний прийом. Повністю витягнуту через ра­ну напівпрозору спільну піхвову оболонку, через яку можна промацати і побачити петлі кишок, хірург ут­римує за сім'яник і перекручує кількома обертами по осі, допомогаючи пальцями вправляти в черевну порожнину кишки. Якщо через спайки кишки не вправ-ляються, в стінці піхвової оболонки роблять розріз, че­рез який перетинають спайки і продовжують вправ­ляти.

На скручений тяж поблизу пахового кільця хірург накладає прошивну лігатуру із шовкової (синтетич­ної) нитки № б—8. Спочатку нитку голкою проводять через товщу тяжа і зав'язують морським вузлом з од­ного боку, а потім повторно — з другого. Кінці ниток не обрізують, а використовують для закривання зов­нішнього пахового кільця. Для цього один кінець лі­гатури проводять голкою уколом зсередини назовні через внутрішній край кільця, а другий — через його зовнішній край. Стягують кінці і зав'язують їх хірур­гічним вузлом. Відступивши 1—1,5 см, перетинають периферичну частину тяжа, яка складається із сім'я­ного канатика, покритого піхвовою оболонкою. Утво­рюється міцний біологічний тампон, який запобігає повторному випаданню нутрощів (рис. 59).

122

Рис. 59. Операція при ін-травагінальній грижі:

а — місце розрізу тканин; б — проведення кінців лігатури че­рез краї зовнішнього пахового кільця.

Заключний етап. Рану припудрюють антибіотиком або сульфаніламідним порошком і зашивають шкірну рану глухим вузловим швом.

Т Е М А 14 (4 год). КАСТРАЦІЯ БИЧКІВ КРИВАВИМ І БЕЗКРОВНИМ (ПЕРКУТАННИМ) МЕТОДАМИ

Перкутанно каструють бугайців не старше 5— 6 міс., а кривавим способом — такого ж віку і стар­ших. Перкутанну кастрацію проводять за допомогою кастраційних щипців Телятникова (Ханіна — Тишибе-кова) і Бурдіццо, які принципово розрізняються мето­дикою перкутанного роздроблення елементів сім'яно­го канатика.

Тварин відбирають з таким розрахунком, щоб ко­жен студент виконав кастрацію кривавим і обома спо­собами безкровного методу.

Мета і завдання: навчити студентів організації і техніки проведення масової кастрації бичків крива­вим і перкутанним методами, а також правил попе­редження і своєчасного спинення кровотечі із сім'я­ного канатика при кастрації відкритим способом.

Оснащення: 1) живі об'єкти (бугайці 5—6-місячно-го віку і старше) — не менш як 50 гол.; 2) комплект № 1 (б) — 4; 3) мотузка 5 м завдовжки для повалу — 4; 4) рукомийники — 4; 5) водний розчин аміаку (200 мл) —4; 6) комплект № 3—4; 7) комплект № 4 (а) — 4; 8) комплект № 5 (а, б, в) — 4; 9) шовк № 6 — 8 в ампулах — ЗО; 10) кастраційні щипці Телятнико­ва— 4; 11) Ханіна-Тишибекова — 4; 12) Бурдіццо —

123

4; 13) мотузяний шнур (відрізки по 25—ЗО см)—ЗО; 14) інструментальний столик — 4; 15) відро емальо­ване— 4; 16) присипка (антибіотики, сульфаніламід­ні препарати).

Методика проведення. Групу студентів ділять на 4 бригади. Перед початком заняття студенти відпра­цьовують техніку зав'язування кастраційного вузла, використовуючи відрізки мотузяного шнура (див. те­му 13). Викладач пояснює можливі помилки при лі-гуванні сім'яного канатика і ускладнення після каст­рації. Розподіляється оснащення, визначається черго­вість виконання функцій студентами. Студенти сте­рилізують інструменти.

Заняття 1. Кастрація бугаїв

відкритим способом «на лігатуру» ]

Викладач обґрунтовує цей спосіб кастрації бугаїв, і акцентує увагу на помилках, яких найчастіше припу-1 скаються і які призводять до післякастраційних ус­кладнень (кровотечі із кукси сім'яного канатика).

Двом студентам доручають фіксувати бугайця, ко­ротко прив'язаного налигачем. Для обмеження рухли­вості з обох боків тварину захоплюють за здухвинно-колінну складку і тягнуть її вгору. Одночасно відво­дять убік хвіст тварини. Хірург і 'асистент готують руки до операції. Асистент проводить обробку операцій­ного поля 5 % спиртовим розчином йоду по лінії на­міченого розрізу мошонки (її латеральної поверхні). Забруднену мошонку перед дезинфекцією шкіри об­робляють спочатку механічним шляхом 0,5 % розчином аміаку.

Хірург стає навпроти тазових кінцівок бика лівим плечем до тварини і фіксує мошонку з одним із сім'я­ників. Лівою рукою, зверненою долонею до мошонки, захоплює останню так, щоб великий палець був злі­ва, а чотири інших — справа від мошонки, поверну­тої боковою поверхнею назад (до себе). Ніби видав­люючи сім'яник із мошонки, хірург міцно напружує шкіру над-ним.

Мошонку хірург розтинає з латерального боку на всю довжину сім'яника, намагаючись одним розрізом розкрити порожнину спільної піхвової оболонки. Далі діють так само, як і при орхідектомії кнурців. Хірург відпускає мошонку, перехоплює лівою рукою оголений

124

сім'яник, міняє скальпель на пінцет, яким захоплює розсічену спільну піхвову оболонку поблизу піхвової перехідної зв'язки. Останню асистент розтинає ножи­цями. Рухом пінцета із затиснутою оболонкою в бік пахового каналу (розрізу мошонки) хірург розриває мезорхіум і мезофунікулюм. Сім'яник передає для фік­сації асистенту, а сам накладає шовковою (синтетич­ною) ниткою № 6—8 кастраційний вузол — спочатку, не затягуючи його, в межах судинного конуса, а по­тім зміщує його на найтоншу частину якомога ближ­че до зовнішнього пахового кільця. Зусиллям затягує кастраційний вузол і для попередження його розпус­кання додатково закріплює його морським вуз-лом. Склавши кінці лігатури вздовж сім'яного канати­ка, хірург відсікає ножицями всю дистальну частину, відступивши на 1,5—2 см нижче від лігатури. Анало­гічні дії і щодо протилежної половини мо­шонки.

Знеболювання. Найчастіше 6-місячних бичків ка­струють без знеболювання. Однак студенти повинні відпрацювати техніку місцевої анестезії при цій опе­рації, оскільки бичків старше року перед кастрацією доцільно знеболювати.

Використовують два способи знеболювання: 1) 10— 15 мл 3 % розчину новокаїну ін'єктують у товщу сім'я­ного канатика, який промацують через тканини мо­шонки; 2) 10—15 мл 3 % розчину новокаїну ін'єктують інтратестикулярно; голку вколюють у товщу сім'яни­ка, спрямовуючи її кінець ближче до сім'яного кана­тика.

Спинення кровотечі із кукси сім'яного канатика. Кровотеча із кукси сім'яного канатика (внутрішньої сім'яникової артерії) виникає часто і є небезпечною. В цьому випадку через рану мошонки безперервним струменем витікає артеріальна кров. Причинами кро­вотечі можуть бути неправильне зав'язування каст-раційного вузла, недостатньо міцне затягування лі­гатури, накладання її в межах судинного конуса. Спиняють кровотечу повторним лігуванням з реампу­тацією кукси сім'яного канатика.

Трьом студентам доручають здійснити повал бугая і зафіксувати його на боці, протилежному до крово­точивої рани мошонки. Верхню тазову кінцівку під­тягують уперед і фіксують мотузкою, обведеною на­вколо шиї.

125

Студент-хірург розширює пальцями рану мошон­ки, відшукує спільну піхвову оболонку і доручає асис­тенту зафіксувати краї її розрізу 2—3 пінцетами Кохера, розтягнувши її лійкоподібно. Введеними в по­рожнину спільної піхвової оболонки вказівним і серед­нім пальцями хірург намагається відшукати крово­точиву куксу і витягти її назовні. При глибокому за­ляганні кукси використовують корнцанг.

Витягнуту куксу сім'яного канатика повторно лі-гують у найтоншій частині і відтинають ножицями, відступивши від лігатури на 1,5—2 см. Переконуються у відсутності кровотечі, знімають повал і піднімають тварину на ноги.

Заняття 2. Кастрація бугаїв перкутанними (безкровними) методами

Викладач розкриває суть терміна «перкутанний» від­носно кастрації самців (per — через, cutis—шкіра) як дію на елементи статевої залози різними засобами та інструментами при збереженні цілісності шкіри. Розглядаються економічні аспекти методу — активі­зація росту і розвитку кастрованих тварин за раху­нок аутолізу і подальшого розсмоктування сім'яників з порушеним кровообігом, які виконують роль біоген­них стимуляторів.

Студентам рекомендується вивчити і відпрацюва­ти два способи перкутанної дії на сім'яний канатик, які відрізняються за місцем прикладання сили інст­румента і механізму руйнування судинної частини сім'яного канатика — у межах судинного конуса сі­м'яного канатика щипцями Телятникова (Ханіна — Тишибекова) або в межах найтоншої частини сім'я­ного канатика, де судини мають прямолінійний на­прямок, з використанням щипців Бурдіццо. Викладач пояснює суть дії на найтовщу частину сім'яного ка­натика— судинний конус, використання гідродина­мічного ефекту, а також деякі конструктивні особли­вості щипців Ханіна — Тишибекова порівняно зі щип­цями Телятникова.

Перкутанна дія на судинний конус сім'яного кана­тика. Двоє студентів фіксують бугая в стоячому поло­женні, як і при кастрації відкритим способом. Підго­товка поля операції і рук хірурга не потрібна.

Хірург займає положення щодо бугая, як і при;

126

Рис. 60. Кастрація биків перкутанним методом із застосу­ванням щипців Телятникова.

кастрації відкритим способом, пальцями лівої руки намацує судинний конус правого сім'яного канатика і відтіснює його вбік, туго обтягуючи тканинами ший­ки мошонки. Правою рукою накладає щипці Телят­никова на згаданий тяж безпосередньо біля головчас­тої частини сім'яника так, щоб сім'яний канатик був захоплений середньою частиною губок інструмента, розміщеного в поперечному напрямку до ходу сім'я­ного канатика (рис. 60). Хірург різко стискує рукоят­ки й утримує їх не менш як 5 с. Відчувається харак­терний хруст. Аналогічно діють і щодо другого сім'я­ного канатика.

Перкутанну кастрацію способом Телятникова ви­конують двоє студентів, допомагаючи один одному. Один із них забезпечує відповідну фіксацію судинно­го конуса в боковій частині шийки мошонки, а дру­гий накладає губки щипців і стискує їх рукоятки обо­ма руками.

Щипці Ханіна — Тишибекова застосовують анало­гічно, проте через своєрідну конструкцію робочої час­тини губок інструмент розміщують у сагітальній пло­щині, хоч губки перетискують канатик упоперек.