КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Кафедра терапії та

клінічної діагностики

Курсова робота

на тему:

«Клінічне дослідження поросяти при гастроентериті»

Студента ІІІ курсу 11 групи

Вержиховського

Олександра Олександровича

Керівник: асинтент, к. в. н.

Грушанська Н.Г.

Київ, 2006

Зміст

Вступ 3

1. Огляд літератури. 4

1.1. Етіологія та розповсюдження гастроентериту поросят 4

1.2. Патогенез, симптоми та діагностика гастроентериту поросят 12

1.3. Клінічні ознаки хвороби. 18

2. Практичне дослідження 24

2.2. Власне дослідження тварини 24

2.1. Попереднє ознайомлення з твариною. 25

2.2.1. Дослідження загального стану 25

2.2.2. Дослідження окремих систем і органів 26

2.2.2.1. Серцево-судинна система 26

2.2.2.2. Система дихання 26

2.2.2.3. Система травлення. 27

2.2.2.4. Сечова система 28

2.2.2.5. Нервова система 28

2.2.2.6. Дослідження крові 29

2.3. Аналіз виявлених змін 30

Висновки 31

Використана література 33

Вступ

Хвороби незаразної етіології сільськогосподарських тварин наносять значних економічних збитків державі. Незаразні хвороби виникають на фоні зниження природної резистентності тварин. їх кількість майже 90% від числа всіх захворювань тварин. За частотою, масовістю і величиною економічного збитку серед незаразних хвороб тварин переважну більшість займають шлунково-кишкові патології (близько 40%). Вони обумовлені перш за все порушеннями годівлі і утримання. При цьому частіше всього страждають молоді тварини.

Серед захворювань шлунково-кишкового тракту свиней найбільше розповсюдження мають диспепсія і гастроентерит. Саме ці захворювання завдають найбільших економічних збитків господарствам України, які спеціалізуються на виробництві свинини.

Середньостатистичні дані свідчать, що протягом останнього часу показники відносної чисельності хворих гастроентеритом поросят мають стійку тенденцію до стрімкого росту. Захворюваність поросят гастроентеритом у 1998 році, порівняно з 1996 роком, зросла майже у 2,0 рази: 1996 - 41,06%, 1997 - 59,0%, 1998 - 80,2% - від всіх хвороб травної системи цих тварин [1].

Представлені дані свідчать про надзвичайний стан у захворюваності новонароджених та молодняку свиней хворобами шлунково-кишкового тракту незаразної етіології. Такий стан ставить під загрозу не тільки розвиток свинарства в Україні, а й існування свинарства взагалі, як галузі тваринництва держави.

Рівень таких захворювань зростає ще й в зв'язку із недостатністю недорогих профілактичних та терапевтичних засобів для їх лікування.

Тому збереження молодняку сільськогосподарських тварин має велике значення у збільшенні чисельності поголів'я, підвищенні племінної якості та продуктивності стада.

1. Огляд літератури.

Гастроентерит поросят - це захворювання, яке характеризується глибокими ураженнями слизових оболонок, підслизового, м'язового, а іноді і серозного шарів шлунка і кишечника, розладами травлення і порушенням інших функцій організму тварин.

1.1. Етіологія та розповсюдження гастроентериту поросят

Причин, які викликають розвиток гастроентеритів f поросят дуже багато.

На думку Колесова A.M. [2] основною і найбільш частою причиною виникнення гастроентеритів є поганий розвиток молодняка ще в період неонотального життя. Це проявляється не лише високою захворюваністю диспепсією в період народження, але і розладом травлення в наступні періоди вирощування, поганим розвитком, низькими середньодобовими приростами. На цьому фоні будь-які, навіть незначні, погрішності в годівлі тварин ведуть до патології.

Перехворювання тварині диспепсією в період новонародженості сприяє виникненню розладів травлення і в подальшому.

Важливою причиною захворювання поросят може бути аутоінтоксикація супоросних свиноматок. При утриманні свиней на раціоні, в якому багато рослинних білків і відсутні вуглеводи, при обмеженій рухливості тварин не відбувається повного розщеплення білків корму в травному каналі, в результаті чого вони накопичуються в організмі викликаючи інтоксикацію. Це негативно позначається на розвитку плода.

Виникає порушення кислотно-лужної рівноваги, розвиваються ацидози, кетози та ін. У свиноматок знижується бар'єрна функція кишечника і печінки, порушується вуглеводний, жировий і білковий обмін, робота центральної нервової системи та інших органів. Порушується функція всмоктування речовин через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, в результаті чого токсичні речовини попадають в кров'яне русло, а звідти в молоко і шлунково-кишковий тракт поросят.

Важливим показником в оцінці фізіологічних функцій супоросних свиноматок є зміна рівня резервної лужності сироватки крові. Встановлено значне її зниження в період масового захворювання гастроентеритом поросят. При одноманітному висококонцентрованому раціоні і з вмістом невеликої кількості коренебульбоплодів і силосу у супоросних свиноматок спостерігали гіперкетонемію - 13,5-33,0 мг%, при нормі 0,25-2,0 мг%. Водночас відмічали гіпогалактію. Такі свиноматки мали добру вгодованість, але поросята народжувались слабкими, погано росли, легко захворювали.

При наявності у свиноматок гіпоглікемії поросята також були слабкими і сприйнятливими до хвороб.

Неповноцінна одноманітна годівля свиноматок - одна з важливих причин появи гастроентеритів у поросят.

В раціоні свиней, які належать до благополучних по гастроентеритах господарств, переважали соковиті корма, в основному буряк і картопля. Крім того в раціон вводили силос у кількості від 2 до 5 кг на голову.

Навпаки, раціон свиноматок в неблагополучних господарствах в більшості складався із концентрованих кормів [3].

На думку багатьох авторів, провідну роль у розвитку гастроентеритів поросят відіграє годівля, а саме: порушення режиму годівлі супоросних і підсисних свиноматок, порушення правил утримання новонароджених поросят, різкий перехід від одного виду корму до іншого, згодовування важко перетравлюваних чи недоброякісних кормів, погано проварених овочів. Наприклад, щоб механізувати роздачу кормів в свинарських господарствах використовують дуже рідкі корма. Це призводить до суттєвих порушень функцій органів травлення. Згодовування погано проварених відходів кухонь, їдалень і різка зміна температури приготовлених кормів також дуже часто є причиною виникнення гастроентеритів поросят [4].

Не можна використовувати корма, які механічно та хімічно подразнюють слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Часто гастроентерити відмічають у поросят, що утримуються на раціонах, до складу яких входять грубі корма. На практиці спостерігались випадки прояву гастроентериту у поросят від згодовування їм у великій кількості голок хвойних дерев. Одноманітна годівля і особливо мінеральне голодування призводять до появи спотвореного апетиту у свиней. Вони гризуть підлогу, годівниці, їдять підстилку і п'ють гноївку, що також обумовлює виникнення хвороби. Нерідко причиною виникнення гастроентериту є згодовування недоброякісних кормів і води, які забруднені мінеральними речовинами, отрутохімікатами, токсичними речовинами, грибками. Слід також відмітити, що свині дуже чутливі до високої температури згодовуваних їм кормів і годівля їх гарячими кормами (50-60°С) веде до значних порушень діяльності органів травлення. Попадання в корм отруйних речовин (госсіпол - в бавовняному жмиху, соланін - в зіпсованій картоплі, підвищений вміст кухонної солі) викликає глибокі дистрофічні зміни в шлунку і кишечнику.

Нерідко причинами хвороб є напування тварин холодною і жорсткою водою, яка містить багато хлору, нітритів, нітратів і сульфатів, погано збалансована годівля молодняка, різка зміна раціону свиноматок і поросят, тривалі перерви в годівлі з наступним перегодуванням поросят.

Взимку і весною основною причиною шлунково-кишкових розладів нерідко може бути нестача в організмі поросят вітамінів - вітаміну А, рибофлавіну, аскорбінової та нікотинової кислот[5].

Нестача вітамінів в раціоні свиноматок відображається на якості молока, що призводить до виникнення у поросят гіпо- та авітамінозів, які супроводжуються розладами травлення.

При порушеннях функцій печінки, які досить часто спостерігаються при гастроентеритах, в крові знижується рівень вітаміну А. Це пояснюється зниженням здатності гепатоцитів перетворювати каротин у вітамін А.

При нестачі вітаміну А в раціоні у поросят знижується рівень антитіл в сироватці крові. В результаті зроговіння слизової оболонки шлунково-кишкового тракту погіршується секреція залоз, зменшується виділення шлункового соку, порушується всмоктування поживних речовин. В кишечнику спостерігається дисбактеріоз, з розвитком гнилісних процесів.

При нестачі аскорбінової кислоти відмічається пригнічення секреторної і моторної функцій шлунково-кишкового тракту, порушуються ферментативні процеси в кишечнику і проникність його стінки, розвиваються атрофічні і дегенеративні зміни в клітинах, особливо в ядрах епітелію слизової оболонки тонкого відділу кишечника, зменшується кількість глікогену в м'язах і печінці, що потім може викликати зниження концентрації цукру в крові і зменшити синтез антитіл (на 90%).

Нестача вітаміну В і (тіамін) викликає розлад функціональної діяльності органів травлення, знижує перистальтику, підвищує проникність слизової оболонки кишечника для токсичних речовин, сприяє порушенню окисно-відновних процесів в організмі.

При дефіциті вітаміну В2 (рибофлавін) у поросят виникає діарея, блювота, гастроентерит. Вітамін В2 стимулює утворення соляної кислоти в шлунковому соці і обумовлює підвищення її вмісту у вільному стані.

При нестачі нікотинової кислоти у поросят спостерігається розлад секреторної і моторної функції травного каналу з наступним виникненням запальних і дистрофічних процесів на слизовій оболонці шлунка і кишечника. Нікотинова кислота нормалізує функціональну діяльність травної системи.

При нестачі холіну і вітаміну D знижується молочна продуктивність свиноматок, життєздатність поросят, розвиваються патологічні процеси в органах травлення. Дефіцит вітамінів призводить до порушення моторної функції шлунка і кишечника, погіршує процеси травлення, перерозподілу мікрофлори в кишечнику і всмоктування токсичних продуктів.

У поросят захворювання часто проявляється на фоні дефіциту заліза в організмі, що призводить до розвитку анемій [4].

В глибоких ділянках ліберкюнових залоз слизової оболонки кишечника знаходиться ростковий (камбіальний) шар. Тут відбувається стрімкий ріст епітеліальних клітин, які зміщуються на вершини ворсинок і заміщують змертвілі клітини. Повне оновлення епітеліальних клітин кишечника відбувається за 1,5 доби. При нестачі заліза заміщення епітеліальних клітин гальмується і виникають дистрофічні процеси в слизовій оболонці, які супроводжуються зниженням її бар'єрної функції [6].

Важливу роль відіграє вітамін Е, функціонально зв'язаний з селеном. При стресових ситуаціях потреба в цих речовинах збільшується. При їх

нестачі у поросят знижується апетит, спостерігається пригнічення, розладишлунково-кишкового травлення.

Мінеральні речовини (елементи) обумовлюють рН середовища і активність травних ферментів. При їх нестачі порушується рН, активність ферментів, що призводить до поганої перетравності корму, та порушення всмоктування поживних речовин в шлунково-кишковому тракті. У тварин

спостерігається розлад апетиту, розвивається його спотворення, що єпричиною запалення кишечника.

Появі гастроентеритів сприяють порушення режиму мікроклімату, санітарного стану приміщень (підвищення вологості повітря до 87%, зниження температури приміщення нижче 19° С, підвищений вміст аміаку і сірководню до 20 мг/л).

Виникненню захворювання сприяє також зниження природної резистентності організму тварин.

Відомо, що недотримання режимів мікроклімату, норм годівлі, і неправильний монтаж обладнання нерідко супроводжуються стресами у тварин, порушенням обміну речовин. Шкідливі і отруйні домішки в повітрі, в воді і кормах можуть призвести до отруєння, викликати ту чи іншу патологію, яка супроводжується зниженням природної резистентності організму.

Висока вологість, у поєднанні з підвищенням температури оточуючого середовища, сприяють перегріванню організму. У тварин порушується обмін речовин, знижується продуктивність, збільшується кількість шлунково-кишкових захворювань.

Рівень резистентності організму змінюється також під впливом умов утримання тварин, кількості, якості та санітарного стану кормів, води, території і приміщень, режиму годівлі та напування тварин. Дефіцит у раціоні поживних та біологічно активних речовин негативно впливає на стан природної резистентності.

До факторів умов утримання, що впливають на стан резистентності організму, належать: температура, вологість, рух та бактеріальна забрудненість повітря приміщень; інсоляція, дія на організм радіоактивних речовин; розмір груп і концентрація тварин на певній території. Тривала підвищена або знижена температура довкілля, підвищена вологість повітря, наявність протягів у приміщеннях, радіація, дія токсичних речовин (мікотоксинів, нітратів та нітритів, рослинних отрут), збільшення кількості тварин у групах є надзвичайними, екстремальними факторами, що викликають стресовий стан, знижують природну резистентність та імунологічну реактивність організму тварин.

При зниженні резистентності тварин виникає багато хвороб незаразної етіології, в тому числі і гастроентерити [7].

Вторинним етіологічним фактором гастроентеритів є умовно-патогенна мікрофлора (Е.соlі, протей, аерогенні бактерії та інші.). Відомо, що в шлунку здорового організму мікрофлора дуже малочисельна. В тонкій кишці вона також майже відсутня. Але її багато в товстому кишечнику. При гастроентеритах, як і при інших шлунково-кишкових захворюваннях, умови внутрішнього середовища, які впливають на розвиток мікрофлори та її біологічні властивості, Змінюються. Порушується пристінкове травлення, при якому відсутній доступ мікробів до розщеплених поживних речовин в зоні щітинкової облямівки і відбувається стрімке розмноження гнилосних мікроорганізмів, що продукують токсичні продукти, які обумовлюють порушення обміну речовин і викливають явища токсикозу. Кишкова мікрофлора втрачає свої корисні властивості (ферментативні, вітаміноутворюючі, антагоністичні та інші). Все це знижує захисні властивості організму та ускладнює перебіг хвороби.

Спостереження показують, що при порушенні травлення зменшується кількість молочнокислих бактерій і збільшується кількість кишкової палички, протея, а також кокової, спороутворюючої та гнилосної мікрофлори.

Слід відмітити, що деякі мікроби, які заселяють травний канал свиней, синтезують корисні для організму речовини (вітаміни групи В, інозит, біотин, рибофлавін, нікотин, пірідоксин, пантотенову і фолієву кислоти).

За спостереженнями вчених гастроентерити частіше всього зустрічаються у зимово-весняний період ( 1100 випадків (лютий-березень) і 590 (червень-липень). Це обумовлено порушеннями параметрів мікроклімату, поганою годівлею, зниженням природної резистентності тварин.

Також, частіше всього, гастроентерити реєструють в найбільш критичні періоди життя поросят. Це перші два тижні після народження і 15-20 діб після відлучення від матерів. В цей час у молодняка досить часто порушується функція органів травлення, а в результаті нестачі в раціонах мікроелементів, вітамінів, білків, маломолочності свиноматок змінюється обмін речовин. Антисанітарні умови утримання і незадовільна годівля різко знижують резистентність організму молодих тварин, що і сприяє виникненню гастроентеритів у поросят.

За перебігом гастроентерити поділяються на гострі і хронічні, за етіологією - на первинні і вторинні. Первинні виникають внаслідок вказаних вище причин, а вторинні - при різних інфекційних захворюваннях (колібактеріоз, сальмонельоз, дизентерія і ін.), інвазійних у захворюваннях (аскаридоз, балантідіоз), захворюваннях ротової порожнини, зміні зубів, при переході запального процесу з шлунка на кишечник, захворюваннях печінки і підшлункової залози, порушенні обміну речовин.

За характером ураження гастроентерити поділяються на катаральні, геморагічні, крупозні, дифтеричні, мембранозні, флегмонозні і змішані [8].