Висновки

Травна система – це комплекс органів, що здійснює постачання організму поживними речовинами, необхідними для обміну речовин в організмі. Для нормальної життєдіяльності тварин їх організм повинен отримувати з навколишнього середовища поживні речовини, воду, мікро- і мікроелементи, вітаміни. Тралення – це початковий етап обміну речовин між організмом та навколишнім середовищем, і від функціонального стану травної системи залежить використання поживних речовин, продуктивність тварин, стан їх здоров’я.

Функціональні розлади і органічні ураження органів травної системи, порушуючи харчування, викликають загальний занепад сил, знижують резистентність організму і можуть стати причиною вторинних захворювань, в тому числі інфекційних та інвазійних [12].

Слід зауважити, що хвороби системи травлення у тварин трапляються набагато частіше, ніж інші внутрішні незаразні хвороби. Виникають вони при порушенні якості і режиму годівлі, при несприятливих умовах утримання й експлуатації тварин, при інфекційних та інвазійних захворювань, отруєнні, хворобах інших органів і систем.

Економічні збитки від хвороб системи травлення дуже великі і складаються з падежу тварин, втрати маси тіла, зниження продуктивності і вимушеного забою [13].

Керуючись вищесказаним, а також тим фактом, що гастроентерит є одним з найпоширеніших захворювань травної системи молодняку, яке призводить до значного падежу тварин, слід зазначити, що першочерговим завданням ветеринарного спеціаліста при боротьбі з даним захворюванням є швидка і чітка постановка правильного діагнозу на ранніх стадіях перебігу захворювання, з метою якнайшвидшого призначення терапевтичного курсу лікування, тому що лише в цьому випадку можна гарантувати повне одужання тварини без появи небажаних ускладнень і рецидивів.

Використана література

1. Филипов Н.В., Шатковский Л.В., Кубрин Н.С. Профилактика и лечение при желудочно-кишечных болезнях свиней // Ветеринария. - 1991. -№1.-С. 42-43.

2. Колесов A.M. Крашенинников П.Н., Тарасов Н.И. Внутренние незаразные болезни сельскохозяйственных животных. — М.; Колос. 1974.- С.526-529.

3. Зубец Н.А. Гастроэнтериты новорожденых поросят. - М.: Россельхозиздат. - 1978. - 112 с.

4. Бахтин А.Г. Желудочно-кишечные болезни свиней. - М.: Колос, 1967.-С.28-59.

5. Гнатюк С. Роль вітамінно-мінеральних преміксів у профілактиці хвороб свиней // Ветеринарна медицина України. - 1998. - №8. - С. 40-41.

6. Воронов А.Н. Острые желудочно-кишечные заболевания поросят // Эпизоотология, лечение и профилактика / Автореферат докт. Дисертации ЛВИ.- 1989.- 16 с.

7. Цвіліховський М.І., Грищенко В.А., Бондар В.О. і інші. Стан захворюваності новонароджених та молодняку свиней шлунково-кишковими патологіями у господарствах України // Наукова конференція професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів, присвячена 80-річчю факультету ветеринарної медицини. За підсумком науково-дослідних робіт 1999 року. - Тези доповідей.-Київ.-НАУ.-2000.

8. Ефимов А.А., Полушин Г.В., Ляху В.А. Профилактика диспепсии у новорожденных поросят // Важнейшие исследования по изучению заболеваемости с/х животных. Сб. науч. тр. МВА. -М., 1977. - С.41-43.

9. Данилявичюс Э., Матусявичюс А Исследование основных кишечных ферментов - щелочной фосфатазы и энтерокиназы в кале поросят при экспериментальном эзофагостомозе // Пищеварение и обмен веществ у свиней. - М.: Колос- 197І. - С.337.

10. Береза В., Пацюк М., Білоус М. Застосування сполук йоду при гострих розладах травлення у новонароджених тварин // Ветеринарна медицина України. - 1999. - №5. - С 37-38.

11. Никольский В.В., Божко В.И., Бортничук В.А., Колесник В.Д., Шевчук Б.Ф. Болезни молодняка свиней. - К.: Урожай, 1989. - С. 35-36.

12. Локес П.И. Эффективность диоксидина при желудочно-кишечных расстройствах поросят незаразной этиологии //. Сб. науч. тр. Пермский СХИ.-1992.-Вып. 63.-С 116-117.

13. Косенко М., Ривак Г. Біологічна ефективність провіта в годівлі свиней // Ветеринарна медицина України. - 2000. - №2. - С. 12-13.

35