3.3.3. Дослідження черева, шлунку та кишечнику.

Черево досліджували загальнокліничними методами, такими як: огляд, пальпація, перкусія і аускультація.

Оглядом черева виявили, що черево у тварини симетричне, округле, нижній контур його дугоподібний, шкіра на череві блідо-рожевого кольору, еластична, нормальної температури, без порушення цілісності. Підшкірна клітковина в ділянці черева розвинута добре. При пальпації черева з двох боків було встановлено, що чутливість і тонус м'язів черевної стінки знаходяться в нормі

Для дослідження шлунка свині була проведена глибока пальпація позаду реберних дуг пальцями рук. При цьому поступово надавлювали ними з обох боків усередину і вперед. Було встановлено, що шлунок не має хворобливої реакції, лежить з лівого боку і прилягає до черевної стінки посередині неї. Наповнення його на момент дослідження було малим.

Перкусія проводилася у лівому підвздосі зверху вниз, прослуховувався спочатку тимпанічний, потім притуплений і тупий звуки.

Петлі тонкого і товстого відділів кишечнику були досліджені за допомогою пальпації, огляду та аускультації, при цьому тонкий відділ кишечнику досліджувався переважно з правого боку і в нижній третині лівої стінки черева, а товстий кишечник - з лівого боку.

Пальпацією встановлено, що кишечник рухливий , м'якої консистенції, безболісний, вміст кишечнику м'якої консистенції середнього наповнення. Сторонні тіла в просвіті кишечнику відсутні.

В ділянці кишечнику вислуховується слабий звук переливання рідини, короткий і рідкий..

3.3.4.Дослідження акту дефекації.

Дослідження акту дефекації проводилося оглядом. Виявлено, що дефекація проходе 3-4 разів на добу, при цьому тривалість одного акту в середньому складала близько 10-15 секунд. Тварина при цьому приймала фізіологічну позу. Болючості під час акту дефекації виявлено не було.

2. Дослідження печінки.

Печінку досліджували загальними методами, тобто пальпацією, перкусією та оглядом.

Оглядом визначили колір видимих слизових оболонок та шкіри, при цьому було виявлено, що шкіра і слизові оболонки мають нормальний колір.

Пальпували печінку спочатку у стоячому положенні тварини, а потім в лежачому на правому боці. При цьому печінка майже не пальпувалася.

При перкусії печінки тварини застосовували перкусійний молоточок та плесиметр, при цьому болючості печінки не виявлено. Звук печінкового притуплення був визначений з права в 10 по 13 міжребір'я, а зліва з 10 по 12.

2. Дослідження сечової системи.

Акт сечовиділення був досліджений оглядом, при цьому було виявлено, що тварина під час сечовиділення вигинає спину, розставляє тазові кінцівки та злегка присідає, тобто поза тварини відповідає фізіологічній нормі. Свиня виділяла сечу переривистим потоком, при цьому виділялося близько 500-600 мл сечі. Акт сечовиділення спостерігався 6 разів протягом доби.

Нирки досліджувалися методом зовнішньої пальпації. Нирки у тварини при дослідженні були виявлені майже на одному рівні (під 1-4-м поперековими хребцями).

Сечовий міхур у свині досліджували пальпацією та перкусією. При пальпації сечового міхура було встановлено, що він розміщується на лобкових кістках, має середнє наповнення, не болючій та трохи звисає в черевну порожнину. Каменів чи інших сторонніх тіл при пальпації виявлено не було.

При дослідженні уретри виявлено, що вона блискуча та має рожевий колір.

2. Дослідження нервової системи.

При дослідженні нервової системи дотримувалися такої схеми: спочатку досліджували поведінку тварини, потім череп та хребет, органи чуття, поверхневу і глибоку чутливість, далі рухову сферу та рефлекси.

Поведінку тварини досліджували оглядом, при цьому виявили, що тварина мало рухлива, майже не проявляє інтересу до навколишнього середовища.

Хребет та череп досліджували методами огляду, перкусії та пальпації. Оглядом виявили, що череп у тварини помірного об'єму, форма його характерна для свині даного виду, температура шкіри в цій ділянці помірна, кістки тверді. При перкусії в ділянці лобних і верхньощелепних пазух тимпанічній (коробковий). При огляду хребта зміщень кілець, викривлень чи переломів не виявлено, кістки цілісні. Температура в ділянці хребта відповідала нормі. Болючість в цій ділянці при перкусії виявлена не була.

Ушкоджень органів чуття (окрім незначного ушкодження п'ятачка) виявлено не було.

Стан зору визначався в приміщенні з перешкодами, при цьому тварина долала їх чи обминала, це говорить про те, що у тварини добрий зір. Витікання з очей у неї відсутні. Повіки у свині мають нормальну (фізіологічну) будову, без набряків чи новоутворень, ушкодження чи опускання повік відсутні. Очне яблуко було досліджене оглядом, при цьому було виявлено, що воно є помірно рухоме, без патологічних відхилень в анатомічній будові, проте праве око дещо схильне до косоокості, що скоріш за все є наслідком вродженого відхилення і не потребує лікування, так як не заважає данній тварини набирати вагу та нормально розвиватися. Райдужна оболонка темно-коричнева, рогівка не помутнівша. Світлову реакцію зіниці визначали за допомогою рефлектора, при цьому коли світло від рефлектора падало на зіницю остання звужувалася, а при закриванні очей руками зіниці розширювалися через 35-40 секунд, що є нормальною фізіологічною реакцією зіниць на світло.

При дослідженні слуху тварини використовували знайомий їй звук брязкання посудом, з якого тварину зазвичай годують, при цьому свиня повертала голову в сторону брязкання. Оглядом дослідили вушні раковини -вони виявилися рухливими, без механічних ушкоджень.

Нюх свині досліджували за допомогою подразнюючих та пахучих речовин - оцтової кислоти, нормального та неякісного корму, очі тварини при дослідженні закривали. Виявлено, що нюх у тварини помірний, вона добре відрізняє якісний корм від неякісного.

Смак свині досліджували даванням їй кормів різної солоності. Виявлено, що тварина має добрий смак.

Дослідження чутливої сфери.

Визначали поверхневу та глибоку (пропріоцептивна) чутливість. При дослідженні тактильної чутливості непомітно для тварини доторкались твердим предметом до волосся холки, спини та черевних стінок. Тварина при цьому рухалась, оглядалась, рухала шкірою.

Поколюванням голкою шкіри визначали больову чутливість, при цьому свині зав'язували очі. Сила поколювання на різних ділянках була однаковою. В середньому реакція тварини наступала через 1 секунду після нанесення подразнення. На крупі реакція була найменшою.

При визначенні температурної чутливості наносили подразник у вигляді нагрітої чи охолодженої металевої пластинки, яку прикладали до черева та внутрішньої поверхні стегна. Тварина реагувала на подразник активно, що говорить про наявність у тварини нормальної температурної чутливості.

Для дослідження глибокої чутливості тварині примусово надавали неприродну позу - перехрещували грудні кінцівки та виставляли далеко вбік задню кінцівку, при цьому тварина відразу повернулася до природного положення, це говорить про те, що глибока чутливість у неї не порушена.

Дослідження рухової сфери.

Дослідження рухової сфери проводилося загальнокліничними методами дослідження (пальпація, перкусія, ). Спочатку визначали загальний тонус м'язів, для цього свиню оглядали, звертали увагу на положення тіла в просторі, постановку кінцівок, вушних раковин та голови, всі ці параметри виявились природними. Пальпацією визначали пружність м'язів, які у тварини виявились пружними і чинили протидію пасивним рухам. Координація рухів у тварини нормальна як у спокої так і при переміщенні. Болючості м'язів перкусією не виявлено, гіперкінези відсутні.

Дослідження рефлексів.

У тварини дули досліджені поверхневі (шкіри та слизових оболонок) та глибокі (сухожилків, м'язів та окістя) рефлекси. Для дослідженні рефлексу холки доторкались до шкіри, це визвало скорочення підшкірних м'язів; скорочення м'язів черевного преса (черевний рефлекс) спостерігався при доторкуванні до черевної стінки; при доторкуванні до шкіри в ділянці анусу спостерігали скорочення зовнішнього сфінктера (анальний рефлекс); свиня повертає голову (вушний рефлекс) при подразненні шкіри зовнішнього слухового проходу.

При легкому дотику папером до слизової оболонки ока свиня змикає повіки і у неї починається незначна сльозотеча (рефлекс кон'юнктиви); при легкому дотику до рогівки тварина також змикає повіки (корнельний рефлекс); при здавлюванні перших кілець трахеї у свині виникає кашель (дуже слабкий) (кашльовий рефлекс); при подразненні слизової оболонки носа пір'їнкою тварина декілька разів чхнула (чхальний рефлекс).

При легкому ударі ребром долонні по прямим зв'язкам колінного суглобу тварина з силою розгинає кінцівку (колінний рефлекс); при ударі по ахілловому сухожилку тварина розгинає скакальний суглоб й згибає суглоби, що лежать нижче (ахіллів рефлекс).