2. Основні положення й поняття

2.1. Діагностика, специфічна профілактика хвороби Ауєскі та виявлення латентно інфікованих тварин

2.1.1. Діагностика

Діагноз хвороби Ауєскі встановлюється на підставі комплексу епізоотичних, клінічних, патолого-анатомічних даних і результатів лабораторних досліджень.

Для досліджень до лабораторії ветеринарної медицини надсилають свіжий труп тварини або патологічний матеріал (голову, шматочки головного або довгастого мозку, легенів, печінки, селезінки).

Лабораторна діагностика хвороби Ауєскі грунтується на виявленні вірусу в патологічному матеріалі, виділенні його та ідентифікації в чутливій культурі клітин за допомогою реакції нейтралізації зі специфічною сироваткою крові або в інших серологічних реакціях відповідно до настанов щодо їх застосування; постановці біопроби на кролях.

Виділення вірусу та реакцію нейтралізації проводять на чутливих перещеплюваних або первинно-трипсинізованих культурах клітин.

У лабораторіях, що не обладнані для роботи з культурами клітин, заражують кроликів суспензією патологічного матеріалу. За наявності вірусу в зразках заражені тварини через 2-5 діб захворюють. Вони виявляють занепокоєння, часто з'являється свербіння й розчісування на місці введення. Хвороба має летальний кінець.

Для ретроспективної лабораторної діагностики хвороби Ауєскі свиней застосовують серологічний метод, що дає змогу визначити підвищення рівня специфічних антитіл у сироватках крові хворих та тих тварин, що перехворіли. Ретроспективну лабораторну діагностику можна здійснити алергічним методом із використанням аулергіну відповідно до настанови щодо його застосування.

2.1.2. Специфічна профілактика

Хворобу Ауєскі можна контролювати, використовуючи засоби специфічної профілактики: живі та інактивовані вакцини. Для цього застосовують різні марковані вакцини, що виготовлені з вірусологічної сировини, представленої вакцинними штамами з природними або штучними генетичними делеціями в ДНК. Таким чином, вірус, що використовується для виготовлення цих нових вакцин, не має специфічного глікопротеїну, наприклад глікоротеїну gE(g1). Такі вакцини називають маркованими за цим глікопротеїном. Вони мають переваги над звичайними вірусними вакцинами, оскільки їх використання дає змогу відрізняти інфікованих тварин від вакцинованих у серологічних реакціях за наявністю або відсутністю антитіл до вищевказаного глікопротеїну. В інфікованих тварин будуть виявлятися антитіла до глікопротеїну gE, а у вакцинованих неінфікованих тварин антитіла до глікопротеїну-маркеру будуть відсутні. Диференційоване виявлення постінфекційного та поствакцинального імунітету є важливим кроком на шляху розв'язання проблеми викорінення хвороби Ауєскі. Тому в країнах, де розв'язується ця проблема, застосування маркованих вакцин є пріоритетним.

Для специфічної профілактики хвороби Ауєскі в Україні дозволяється застосовувати зареєстровані вакцини: марковані gE(g1)-негативні та інактивовані культуральні вакцини УНДІЕВ. Поєднання застосування маркованих і немаркованих (у тому числі вакцини УНДІЕВ) вакцин в одному господарстві не допускається, оскільки це призводить до ускладнення діагностичних досліджень. В одному господарстві дозволяється поєднане використання різних інактивованих gE-негативних вакцин з одним типом живої gE-негативної вакцини. Вакцини використовують відповідно до настанови щодо їх використання.

У неблагополучних і умовно благополучних господарствах дозволяється застосовувати як живі, так і інактивовані вакцини, у загрозливих - тільки інактивовані.

2.1.3. Виявлення латентно інфікованих тварин

2.1.3.1. З метою виявлення інфікованих свиней у невакцинованому стаді застосовують різні серологічні тести для виявлення антитіл до вірусу хвороби Ауєскі, а також шкірну пробу з аулергіном відповідно до настанови щодо застосування. Якщо в сироватці крові невакцинованих тварин виявлені антитіла до вірусу одним із серологічних методів, то їх уважають інфікованими.

2.1.3.2. Виявлення інфікованих тварин у вакцинованому маркованою gE-негативною вакциною стаді здійснюють за допомогою дискримінуючих тестів, що дають змогу специфічно виявляти антитіла до глікопротеїну gE вірусу хвороби Ауєскі. Якщо в сироватці крові свиней, що вакциновані gE-негативною вакциною, виявлені антитіла до глікопротеїну gE вірусу хвороби Ауєскі, їх уважають інфікованими.

2.1.3.3. Виявлення інфікованих тварин у стаді, де провели щеплення вакциною УНДІЕВ, здійснюється за допомогою шкірної проби з аулергіном відповідно до настанови щодо його застосування.

2.2. Епізоотологічний статус господарств

2.2.1. Неблагополучним господарством (фермою) вважають те, у якому встановлено захворювання тварин з хвороби Ауєскі.

2.2.2. Умовно благополучним або умовно вільним від вірусу хвороби Ауєскі господарство стає через 30 днів після припинення захворювання та вилучення з господарства або ізоляції для подальшої відгодівлі та забою всіх інфікованих тварин, а також поросят із свинарників-маточників, у яких було захворювання; свиноматок, під якими хворіли поросята-сисуни; поголів'я, що перебувало в період захворювання на відгодівлі. Після цього потрібно провести санітарний ремонт приміщення й комплекс ветеринарно-санітарних і профілактичних заходів.

Також умовно благополучним уважається господарство, у якому виявлені латентно інфіковані тварини без вияву клінічних ознак захворювання.

2.2.3. Благополучним або вільним від вірусу хвороби Ауєскі вважається господарство, у якому після припинення вакцинації проти хвороби Ауєскі протягом року одержували здоровий приплід, а дворазове обстеження з інтервалом у шість місяців усього ремонтного й призначеного для репродукції поголів'я та вибіркове обстеження інших груп тварин (до 5% поголів'я) не виявило інфікованих свиней.

2.2.4. Загрозливі господарства - ті, що безпосередньо межують або мають господарсько-транспортні зв'язки (незалежно від відстані) з неблагополучними господарствами (фермами).