Денатурація (плавлення) ДНК — процес розкручування ниток і формування одноланцюгових молекул. При денатурації залишається лише первинна структура ДНК, всі інші руйнуються. Відбувається при підвищенні температури (біля 70°С), репликації і транскрипції (у окремих ділянках). При поступовому зниженні температури відмічається ренатурація – відновлення вторинної та третинної структур ДНК.

Третинна структура ДНК – просторове розташування всьго полінуклеотидного ланцюга. В ядрі молекула ДНК знаходиться у складі хроматину. Останній складається з білків (гістонових та негістонових) на які намотана дволанцюгова ДНК.

Функції ДНК: зберігання, відтворення і передача по спадку генетичного матеріалу, експресія генів.

Будова та функції РНК (рибонуклеїнової кислоти)

На відміну від ДНК являється одноланцюговою, замість тиміну містить урацил, а на місті дезоксирибози — рибоза. РНК буває декількох типів — і (м)РНК (інформаційна або матрична), рРНК (рибосомальна), тРНК (транспортна), гяРНК (гетерогенна ядерна), мяРНК (мала ядерна).

Вторинна структура містить як спіралізовані так і неспіралізовані ділянки. В молекулі тРНК вторинна структура нагадує форму «листа конюшини», має різнофункціональні ділянки:

∙антикодон (для зв’язування з кодоном мРНК);

∙акцепторну ділянку для сполучення з амінокислотою;

∙псевдоуридилову для утворення зв’язків з рибосомою;

∙дигідроуридилову гілку необхідну для розпізнавання тРНК специфічним ферментом аміноацил-тРНК-синтетазою.

Функції основних РНК:

∙м(і)РНК – містить інформацію про амінокислотну послідовність в білку і відповідно є матрицею для синтезу білка.

∙тРНК – переносить амінокислоти з цитоплазми в рибосому для синтезу білка.

∙рРНК – формує рибосоми

Перетравлення нуклеопротеїнів та всмоктування продуктів гідролізу

Вшлунку нуклеопротеїни під впливом ферментів та соляної кислоти розпадаються на поліпептиди, які спочатку в шлунку, а потім в кишечнику розпадаються до амінокислот, та нуклеїнові кислоти.

Втонкій кишці нуклеїнові кислоти під впливом ДНК-аз та РНК-аз панкреатичного соку гідролізуються до олігонуклеотидів. Останні розпадаються до мононуклеотидів за участю фосфодіестераз слизової кишечника. Фосфатази (нуклеотидази) відщеплюють від мононуклеотиду фосфорну кислоту і утворюються нуклеозиди, які за участю нуклеозидаз розщеплюються до пентози та азотистої основи, які всмоктуються слизовою тонкої кишки в кров.

Метаболізм пуринових та піримідинових нуклеотидів Біосинтез пуринових нуклеотидів.

Біосинтез проходить у цитоплазмі клітин всіх тканинах, але найвища активність відмічається у печінці.

Особливості синтезу пуринових нуклеотидів

1.Пуринові нуклеотиди de novo не синтезуються в еритроцитах і поліморфноядерних лейкоцитах, оскільки вони не здатні синтезувати 5- фосфорибозиламін.

2.Синтез пуринових нуклеотидів починається з рибозо-5-фосфату, джерелом якого є пентозофосфатний цикл, на якому і відбувається синтез пуринового кільця шляхом послідовного приєднання речовин, що є донорами атомів вуглецю і азоту пуринового кільця.