Патологія – гіпофункція (евнухоідизм) – супроводжується фемінізацією.

Гормони підшлункової залози

Інсулін – синтезується β-клітинами острівців Лангерганса. Білок з 2 ланцюгів (21 і 30 амінокислот), комплексується з іонами цинку. Регуляція секреції нервова, метаболічна (збільшення рівня глюкози крові) і тропна (соматоліберин, соматотропін і соматостатин).

Біологічна дія: 1. Стимулює транспорт глюкози в клітин, фосфорилюючи транспортер глюкози-4.

Прискорює утилізацію глюкози в клітинах – стимулює гліколіз через активацію глюко-, фрукто- і піруваткінази, пентозний шлях (глю-6-фосфатдегідрогеназа), синтез глікогену (глікогенсинтетаза). 3. Ліпогенна дія (депонування жирів в жировій тканині і печінці) через стимуляцію синтезу жирних кислот і тригліцеридів; гальмує ліполіз. 4.Стимулює анаболічні процеси (прискорює транспорт амінокислот в клітини і синтез з них білка). 5. Ростостимулююча дія.. Клітини-мішені містять рецептори для інсуліну, які поєднують три функції: власне рецептора, трансдуктора і фермента.

Патологія : дефіцит інсуліну проявляється цукровим діабетом, збільшення – гіперінсулінізмом.

Глюкагон – пептид з 29 амк. Синтезується α-клітинами. Регуляція синтезу метаболічна. Антагоніст інсуліну. Головна мішень – гепатоцити і адипоцити.

Біоефекти: 1. Стимуляція глікогенолізу через активацію ц-АМФ-залежної глікогенфосфорілази і гальмування глікогенсинтетази. 2.Активація глюконеогенезу з амінокислот шляхом збільшення синтезу фосфоенолпіруваткарбоксикінази. 3. Стимуляція ліполізу в жировій тканині – вихід жирних кислот в кров.

Гормони як лікарські препарати.

1.Замісна гормонотерапія: інсулін при цукровому діабеті. 2. Стимулююча гормонотерапія – гормон росту. 3. Блокуюча або гальмівна гормонотерапія – інгібітори синтезу статевих гормонів при деяких онкозахворюваннях.

Біохімія крові

Кров – рідка тканина організму (різновид сполучної). Об’єм крові становить біля 7% маси тіла (5,2 л) у чоловіків, 6% (3,9л) - у жінок, понад 10% - у новонароджених.

Кров складається з рідкої частини - плазми та формених елементів (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). В нормі плазма становить 55-60% об’єму крові, формені елементи – 40-45% (з яких 39-44% - еритроцити, 1% - інші клітини). Відсоткове співвідношення форменних елементів до плазми називають гематокритом. Сироватка крові – рідка частина плазми крові, яка залишилась після її зсідання (без фібриногену).

Препарати крові

1.Цільна кров та консервована (цитратна, оксалатна, гепаринізована та ін).

2.Препарати комплексної дії (нативна плазма, альбумін та ін.).

3.Імунологічні препарати (гамаглобуліни, інтерферони та ін.).

4.Гемостатичні препарати (тромбін, гемостатична губка, тромбоцитарна маса, фібриноген та ін.)

5.Антианемічні (еритроцитарна маса та ін.).

Функції крові

1.Дихальна функція - транспорт кисню від легень до тканин та вуглекислого газу від тканин до легень.

2.Трофічна функція – транспорт поживних речовин до клітин, де вони використовуються в анаболічних та катаболічних процесах.

3.Екскреторна функція – транспорт кінцевих метаболітів обміну речовин (сечовини, сечової кислоти, білірубіну та ін.) й продуктів біотрансформації ксенобіотиків (лікарських засобів, токсичних речовин) до органів виділення (нирок, легень, кишечнику, шкіри та ін.).