Етапи розвитку конфлікту

Виникнення об’єктивної проблемної ситуації. Якщо не вважати випадків, коли виникає помилковий конфлікт, то зазвичай конфлікт створюється об’єктивною проблемною ситуацією. Сутність такої ситуації полягає у виникненні протиріч між суб’єктами (їх цілями, мотивами, діями, прагненнями і т.п.). Через те що протиріччя ще не усвідомлене і не має конфліктних дій, то цю ситуацію називають проблемною. Вона є результатом дії переважно об’єктивних причин. Щодня виникаючи на виробництві, у бізнесі, у побуті, родині та інших сферах життя, багато проблемних ситуацій існують тривалий час, не виявляючи себе.

Усвідомлення об’єктивної проблемної ситуації. Сприйняття реальності як проблемної, розуміння необхідності почати якісь дії для розв’язання протиріччя складають зміст даного етапу. Наявність перешкоди для реалізації інтересів сприяє тому, що проблемна ситуація сприймається суб’єктивно, з перекручуваннями. Об’єктивність сприйняття створюється не тільки природою психіки, але і соціальними розбіжностями учасників комунікації. Сюди відносять цінності, соціальні установки, ідеали й інтереси. Індивідуальність усвідомлення створюється також розходженнями в знаннях, потребах, інших особливостях учасників взаємодії. Чим складніша ситуація і чим швидше вона розвивається, тим більша ймовірність її перекручування опонентами.

Спроби сторін розв’язати об’єктивну проблемну ситуацію неконфліктним способом. Усвідомлення ситуації суперечливою не завжди автоматично викликає конфліктну протидію сторін. Часто вони, або одна з них, намагаються вирішити проблему неконфліктними способами (переконанням, роз’ясненням, проханням, інформуванням конфронтуючої сторони). Іноді учасник взаємодії поступається, не бажаючи переростання проблемної ситуації в конфлікт. У будь-якому разі на даному етапі сторони аргументують свої інтереси і фіксують позиції.

Виникнення передконфліктної ситуації. Конфліктність ситуації сприймається як наявність загрози безпеки однієї зі сторін взаємодії. Ситуація може усвідомлюватися як перед конфліктна і при сприйнятті загрози будь-яким суспільно-важливим інтересам. До того ж дії опонента розглядаються не як потенційна загроза (яка відбувається в проблемній ситуації), а як безпосередня. Саме відчуття безпосередньої загрози сприяє розвитку ситуації у бік конфлікту, є «пусковим механізмом» конфліктної поведінки.

Відкритий період часто називають конфліктною взаємодією чи власне конфліктом. Він включає: інцидент; ескалацію конфлікту; збалансовану протидію; завершення конфлікту.

Інцидент є першим зіткненням сторін, пробою сил, спробою за допомогою сили вирішити проблему на свою користь. Якщо задіяних однією зі сторін ресурсів досить для переваги співвідношення сил на свою користь, то інцидентом конфлікт може обмежитися. Часто конфлікт розвивається далі як низка конфліктних подій, інцидентів. Взаємні конфліктні дії здатні видозмінюватися, ускладнювати первинну структуру конфлікту, вносячи нові стимули для подальших дій. Цей процес можна уявити таким чином: перехід від переговорів до боротьби – боротьба розпалює емоції – емоції збільшують помилки сприйняття – це веде до інтенсифікації боротьби і т.д. Такий процес одержав назву «ескалація конфлікту».

Ескалація полягає в різкій інтенсифікації боротьби опонентів.

Збалансована протидія. Сторони продовжують протидіяти однак інтенсивність боротьби знижується. Сторони усвідомлюють, що продовження конфлікту силовими методами не дає результату, але дії з досягнення згоди ще не починаються.

Завершення конфлікту полягає в переході від конфліктної протидії до пошуку рішення проблеми і припиненню конфлікту з будь-яких причин. Основні форми завершення конфлікту: розв’язання, врегулювання, загасання, усунення чи переростання в інший конфлікт.

Післяконфліктний період включає два етапи: часткову нормалізацію відносин опонентів і повну нормалізацію їхніх відносин.

Часткова нормалізація відносин відбувається в умовах, коли не зникли негативні емоції, що мали місце в конфлікті. Етап характеризується переживаннями, осмисленням своєї позиції. Відбувається корекція самооцінок, рівнів домагання, ставлення до партнера. Загострюється почуття провини за свої дії в конфлікті. Негативні установки щодо одного не дають можливість відразу нормалізувати стосунки.

Повна нормалізація відносин настає при усвідомленні сторонами важливості подальшої конструктивної взаємодії. Цьому сприяє подолання негативних установок, продуктивна участь у спільній діяльності, установлення довіри.

У конфлікті можна виділити часовий проміжок, що характеризується диференціацією сторін. Конфлікт розвивається за висхідною, розбіжності між сторонами підсилюються. Конфронтація продовжує тривати доти, доки подальша ескалація не втрачає змісту. З цього моменту починається процес інтеграції. Учасники починають прагнути до угоди прийнятної для обох сторін.

Поділ конфлікту на періоди й етапи дозволяє розглядати його як явище зі складною динамікою. Окремі стратегії і тактики мають різний сенс на різних проміжках часу протікання конфлікту. Конфлікт часто включає моменти «дослідження» можливостей опонента в своїх ресурсів, при яких пряма конфронтація відсутня.

Міжособистісний конфлікт може також проявлятися при прямому зіткненні особистостей. Часто зіткнення індивідуумів між собою відбувається на підставі протилежно направлених мотивів. Люди з різними рисами характеру, поглядами і цінностями іноді просто не в змозі лагодити між собою. Як правило, погляди і цілі таких людей розрізняються докорінно. Ці конфлікти найбільш розповсюджені, адже вони охоплюють практично всі сфери людських відносин. Навіть у міждержавних конфліктах трапляються зіткнення між лідерами або представниками держав. Саме цей конфлікт досить розповсюджений у виробничих колективах, сім’ї, суспільному середовищі. В організації він може проявлятися по-різному. Наприклад, два дизайнери працюють над однією рекламою, але мають різні точки зору щодо способу її подачі. Аналогічним може бути конфлікт між двома кандидатами на підвищення при наявності однієї вакансії. Міжособистісні конфлікти мають такі специфічні властивості:

• протиборство людей відбувається безпосередньо (суперники стикаються лицем до лиця);

• проявляється весь спектр об’єктивних і суб’єктивних причин;

• висока емоційність;

• зачіпаються інтереси не тільки суб’єктів конфлікту, а й тих, з ким вони безпосередньо пов’язані службовими або міжособистісними відносинами;

• міжособистісні конфлікти є своєрідним полігоном для перевірки характерів, темпераментів, інтелекту, волі та інших індивідуально-психологічних властивостей суб’єктів конфліктного протистояння.