- •Психологічна сумісність і конфлікти у міжособистісних стосунках
- •8.1. Психологічна сумісність та соціально-психологічний клімат в структурах управління
- •8.2. Конфлікт як складне соціальне явище. Міжособистісні конфлікти.
- •Етапи розвитку конфлікту
- •3.3.1. Гендерні особливості міжособистісних конфліктів.
- •3.3.3. Сімейні конфлікти
- •Основні класифікації сімейних конфліктів
3.3.3. Сімейні конфлікти
Сім’я – найдревніша інституція людської взаємодії, унікальність якої в тому, що декілька людей тіснішим чином взаємодіють на протязі досить довгого часу, на протязі людського життя.
Сімейні конфлікти є однією з найпоширеніших форм конфліктів. За оцінками фахівців, 80-85% сучасних сімей мають конфлікти, а у останніх 15-20% виникають сварки з різних причин. Унікальність сімейних стосунків обумовлює не тільки специфіку виникнення і протікання конфліктів у родині, але й особливим чином відображається на соціальному і психологічному здоров’ї усіх членів родини.
Сімейні конфлікти – це протидія між членами родини на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів, на основі різної культури і стереотипів. В залежності від суб’єктів взаємодії сімейні конфлікти поділяють на конфлікти між: подружжям; батьками і дітьми; подружжям і батьками чоловіка та/або дружини; бабусями (дідусями) та онуками. Безумовно, основну роль у сімейних конфліктах мають конфлікти подружжя.
Таблиця
Основні класифікації сімейних конфліктів
№ |
Підвалини класифікації |
Тип конфлікту |
Основні причини |
1 |
Суб’єкти конфлікту |
Конфлікти подружжя |
Увесь спектр причин сімейних конфліктів |
Конфлікти між батьками і дітьми |
Наслідки виховання та стилю виховання дітей Ригідність сімейних стосунків Вікові кризи дітей Стереотипи сприйняття стосунків батьків із дітьми Особистісні чинники, зокрема внутрішні конфлікти та конфліктність |
||
Конфлікт родичів |
Авторитарне втручання родичів Ригідність поглядів на родину та стосунки у родині Ревнощі та /або заздрощі Особистісні чинники |
||
2 |
Джерело конфлікту |
Ціннісні конфлікти |
Наявність протилежних інтересів, цінностей, поглядів |
|
|
Позиційні конфлікти |
Боротьба за владу у родині, за місце лідера («першої особи») у родині Незадоволеність потреби у визнанні і значущості одного з членів родини |
|
|
Сексуальні конфлікти |
Психосексуальна несумісність подружжя Сексуальні хвороби одного з членів подружжя Проблеми комплексів та зниженої самооцінки сексуальних можливостей одного з ленів родини. |
|
|
Емоційні конфлікти |
Незадоволеність потреби у позитивних емоціях (відсутність уваги, пестощів, ніжності, турботи, розуміння з боку одного з членів родини) |
|
|
Економічно-побутові конфлікти |
Тяжкий матеріальний стан родини Протилежність поглядів подружжя на побут, гроші та участь членів сім’ї у їх добуванні |
3
|
Поведінка сторін, що конфліктують |
Відкриті конфлікти |
Індивідуально-психологічні особливості членів родини Рівень культури та виховання Гнучкість та стійкість системи саморегуляції Значущість для одного з членів родини причини конфлікту |
|
|
Приховані конфлікти |
Причини ті ж, що і у відкритих конфліктах Акцентуація поведінки одного з членів родини Невміння одного з членів родини відкрито висловлювати бажання та потреби Застосування конфліктогенів спілкування Значна внутрішня конфліктність одного з членів родини |
Сімейні конфлікти мають суттєві відмінності від інших видів конфліктів в іншій сферах людської взаємодії. Врахування особливостей сімейних конфліктів є важливим при упередженні і розв’язанні таких конфліктів, а саме:
-
Сімейні конфлікти мають особливий предмет, специфіка якого зумовлена унікальністю сімейних стосунків. Важливою особливістю стосунків членів родини є те, що їх основний зміст створюють як міжособистісні стосунки (любов, родинність), так і правові і моральні обов’язки, які пов’язані з реалізацією функцій сім’ї – репродуктивної,виховної, побутової, економічної, комунікативної, регулятивної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров’я, організація дозвілля і відпочину).
-
Сімейні конфлікти відрізняються і за причинами. Найважливішими з них є:
-
обмеження свободи дій, активності, самовиразу членів родини;
-
сексуальна дисгармонія подружжя;
-
адикативна поведінка одного з членів родини (наявність залежності, алкоголізм, наркоманія, немотивавона жорстокість, психічні проблеми типу психопатій тощо);
-
наявність протилежних інтересів, прагнень, обмеженість можливостей для задоволення потреб одного з членів родини;
-
авторитарний, жорсткий тип стосунків, які склалися у родині в цілому;
-
наявність ускладнених матеріальних проблем, які неможливо або надто складно вирішити;
-
авторитарне втручання родичів у подружні стосунки тощо.
При визначенні причин сімейних конфліктів важливо враховувати зміни у мікро і макросередовищі: погіршення матеріального становища; надмірна зайнятість одного або обох партнерів на роботі; неможливість нормального працевлаштування подружжя; довготривала відсутність окремого і влаштовую чого житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячі навчально-виховні заклади та ін.
-
Особливості сімейних конфліктів мають прояв в їх динаміці, а також у формах протікання. В цілому динаміка сімейних конфліктів відзначається класичними етапами, але означені конфлікти відрізняються підвищеною емоційністю, швидкістю протікання кожного з етапів, формами протидії (недовіра, образи, ревнощі, сварки, скандали, порушення спілкування та ін..), способами їх регуляції та вирішення (примирення, угода, взаємні поступки, розлучення та ін..).
-
Суттєвою особливістю сімейних конфліктів є те, що вони можуть мати тяжкі наслідки, як соціальні, так і особистісні. Нерідко вони закінчуються трагічно, суїцидальними спробами, захворюваннями членів родини. Суттєве місце у наслідках конфліктів для дітей, для яких будь-які конфлікти у сім’ї є психотравмами, які впливають на їх подальше життя, світосприйняття себе, прогнозування власного життєвого шляху та успіху у ньому.
Визначаються основні кризові періоди в житті сім’ї, причому саме на ці періоди приходиться значна більшість сімейних конфліктів:
-
Перший кризовий період в сімейному житті спостерігається у перший рік подружнього життя. Цей період відзначається тим, що здійснюється адаптація подружжя один до одного, так звана «притирка» людей.
-
Другий кризовий період у сімейному житті пов'язаний з появою дітей, значним навантаженням і зміною побуту, а також виникненням проблем економічного плану. Саме в цей період ускладнюються стосунки подружжя між собою, сексуальне життя обмежуються можливості для професійного зростання і реалізації інтересів членів родини, в тому числі і бабусь. Виникають конфлікти у членів родини з приводу виховання дитини, боротьба за любов, а також за любов подружжя один до одного, яка з появою дитини змінюється і набуває інші прояви та особливості.
-
Третій період сімейної кризи співпадає із середнім супружнім віком (біля 7-10 років сімейного життя), який відзначається нерідко зміною у проявах почуттів, їх переходом у стадію звички та сталості, та, іноді має зовнішні ознаки дефіциту почуттів, насиченості тощо.
-
Четвертий кризовий період у житті родини відзначається підвищеною залежністю жінки від чоловіка, посиленням проблем побутового і економічного спектру, виникненням проблем відриву дітей від сім’ї та появою почуття відсутності смислу життя Цей період може виникати після 15-20 років життя, відзначається значною кількістю неподоланих хронічних сімейних конфліктів особливо в зв’язку з їх посиленням і загостренням за роки сімейного життя.
Попередження і розв’язання сімейних конфліктів тісно пов’язані з наявністю ряду суттєвих чинників, що може виступати як шлях у подолання сімейних конфліктів:
-
прийняття члена сім’ї як особистості, спілкування у сім’ї на засадах взаємоповаги, взаєморозуміння, любові та турботи;
-
особиста гнучкість у прийнятті сімейних рішень та відкрите прийняття думок і поглядів інших членів родини;
-
формування загальної, і, зокрема, психологічної культури спілкування у сім’ї;
-
наявність позитивної спрямованості та бажання членів родини зберегти її;
-
розвиток сімейно-сексуальної культури і бажання нею оволодіти;
-
усвідомлення власних конфліктогенів у застосуванні до членів сім’ї та бажання їх долати;
-
виховання дітей з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей;
-
формування сімейних традицій,єдиних радощів, взаємної довіри і переживань.
Існує досить значний перелік варіантів регуляції і подолання сімейних конфліктів, однак, суттєвими в усіх варіантах є розвиток культури спілкування та партнерства у стосунках між членами родини.