8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Законодавство України, яке визначає умови діяльності по боротьбі із злочинністю (закони України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та "Про оперативно-розшукову діяльність"), передбачає як один з методів здійснення цієї діяльності використання гласних і негласних, штатних і позаштатних працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, а також членів організованих злочинних формувань, притягнутих до співпраці спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.

Зрозуміло, що при виконанні завдань, що ставляться перед ними у зв'язку із розкриттям діяльності ОЗ, ці особи можуть бути поставлені в ситуацію, коли вони своїми діями повинні заподіювати шкоду об'єктам кримінально-правової охорони.

Зважаючи на це ч.1 ст. 43 КК встановлює, що не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Межі відповідальності даної категорії осіб визначаються частинами 2 та 3 ст.43 КК, відповідно до яких особа, зазначена у ч.1 цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків (ч.2), а особа, яка вчинила злочин, що передбачений ч.2 цієї статті, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин (ч. 3).

Підставою заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам виступає її вимушеність. Вона має місце тоді, коли в особи, яка входить до складу злочинної групи (організації), виникла необхідність брати участь у вчиненні злочину (наприклад, унаслідок примусу з боку ватажка злочинної організації") і при цьому була відсутня реальна можливість (без ризику розкрити свій зв'язок із правоохоронними органами і тим самим поставити себе у небезпеку) відмовитися від участі в підготовленні або вчиненні злочину в складі такої групи (організації").

Заподіяння шкоди на підставі ст. 43 КК має ознаки, що характеризують: 1)суб'єкта заподіяння шкоди; 2) характер дії (бездіяльності); 3) її мету; 4) межі шкоди.

Суб'єктом заподіяння шкоди може бути лише особа, яка відповідно до чинного законодавства виконує спеціальне завдання у складі організованої групи чи злочинної організації – негласні співробітники оперативних підрозділів і особи, які співробітничають із ними, що проникли в злочинну групу; штатні і позаштатні негласні співробітники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, введені під легендою прикриття в організоване злочинне угруповання; учасники організованих злочинних угруповань, які дали згоду на співробітництво зі спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.

За своїм характером дія (бездіяльність) особи, яка заподіює шкоду у складі організованої групи чи злочинної організації, повинна збігатися з ознаками якогось злочину, за винятком тих, що передбачені в ч. 2 ст. 43 КК (наприклад, особа може вчинити крадіжку, вимагання, завдати потерпілому побоїв тощо).

Метою участі особи в організованій групі чи злочинній організації, коли ця особа вимушена заподіювати шкоду правоохоронюваним інтересам, є попередження чи розкриття їх злочинної діяльності. Наявність іншої мети не може служити виправданням заподіяння зазначеної шкоди відповідно до вимог ст. 43 КК.

Межі заподіяння шкоди визначаються, виходячи із змісту ч. 2 ст. 43. Особа, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, має право заподіяти будь-яку шкоду право охоронюваним інтересам (наприклад, заподіяти потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, брати участь у контрабанді, розкраданні чужого майна тощо), за винятком двох видів злочинів, вчинення яких свідчить про перевищення допустимих меж, передбачених у ч. 2 ст. 43 КК.

Перевищення меж заподіяння шкоди при виконанні особою спеціального завдання буде мати місце при вчиненні одного із двох видів злочинів:

1) умисного особливо тяжкого злочину, пов'язаного з насильством над потерпілим (наприклад, умисне вбивство),

2) умисного тяжкого злочину, пов'язаного із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або з настанням інших тяжких чи особливо тяжких наслідків (йдеться про наслідки, які законодавець ставить в один ряд із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому).

Особливості відповідальності особи, яка виконує спеціальне завдання у випадку вчинення таких злочинів визначена в ч. 3 ст. 43 КК. Насамперед особі за жодних умов не може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі. Далі, якщо такій особі призначається позбавлення волі на певний строк, то його розмір не може перевищувати половини максимальної санкції, передбаченої за вчинення злочину (наприклад, якщо санкція за умисне вбивство за ч. 2 ст. 115 КК передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, то суд не може призначити позбавлення волі на строк понад 7 років і 6 місяців). Нарешті, навіть у цьому разі виконання спеціального завдання розглядається як обставина, що пом'якшує покарання (п. 9 ч. 1 ст. 66 КК).

21