Таблиця 1.3.1. Гідротермічні умови господарства

Місяці
	ІІ	ІІІ	ІІІІ	ІІV	VV	VVI	VVII	VVIII	IIX	XX	XXI	XXII
	опади
008 -09 рр.	18,3	16,4	36,0	86,9	41,2	44,9	92,4	112,0	99,6	10,7	42,7	28,0
Ссер. багаторіч.	40	38	35	49	63	87	92	68	46	38	42	44
	температура
008 -09 рр.	-3,2	0,2	3,9	9,3	13,6	18,1	19,5	20,4	13,7	8,6	0,9	-1,9
Ссер. багаторіч.	-5,8	-4,3	0,2	8,0	14,1	17,1	18,3	17,7	13,4	7,7	1,9	-2,5

2. Система землеробства в господарстві

2.1.Структура земельних угідь і посівних площ

Дані про структуру посівних площ загалом по Вінницькому району станом на 01.01.2000 р. подані нижче у табл. 2.1.1. [2].

Таблиця 2.1.1.

Структура землекористування Вінницької області

(за Барвінченком і Заболотним), тис. га

№ п/п	Назва угідь	Землекористування
		площа, тис. га	структура, %
1	Площа землекористування, всього	2649,2	100
2	Сільськогосподарські угіддя в т.ч. рілля сінокоси пасовища	1729,4 50,5 187,3	65 2 7
3	Сади та ягідники	24,6	1
4	Ліси та чагарники	377,1	14
5.	Інші угіддя	216	8,2

Структура земельних угідь і посівних площ землекористування ТОВ «Надбужжя-плюс» за 2008 – 2009 рр. представлена в таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2.

Структура земельних угідь і посівних площ землекористування ТОВ «Надбужжя-плюс» за 2008 – 2009 рр., га

№ п/п	Назва угідь	Землекористування
		площа, га	структура, %
1	Площа землекористування, всього	4506,3	100
2	Сільськогосподарські угіддя в т.ч. рілля сінокоси пасовища	3789,8 3172,4 9,02 31,5	84,1 70,4 0,2 0,7
3	Ліси та чагарники	347	7,7
4	Ставки та водойми	94,6	2,1
5.	Інші угіддя	108,2	2,4

Як видно з таблиці серед загальної площі землекористування, що становить 1919 га, сільськогосподарські угіддя займають 84,1 % території ТОВ «Надбужжя-плюс» , тобто 3789,8 га, ліси та чагарники налічують 7,7 % (347 га).

2.2. Типи і види сівозмін

Щоб правильно розмістити і оцінити різні культури як попередники в сівозміні, їх об’єднують у групи, враховуючи біологічні особливості, технологію вирощування і вплив на умови життєдіяльності та на урожайність наступних культур у сівозміні.

Якість попередника для певної культури визначається в основному строком його збирання, витратою вологи і поживних речовин, кількістю рослинних решток, післязбиральним фітосанітарним станом ґрунтового середовища. При визначенні місця культури в сівозміні враховують також її народногосподарське значення, біологічні особливості, технологію вирощування та природно-економічні умови господарства.

Велика різноманітність природно - економічних зон в нашій країні, різна спеціалізація господарств зумовили впровадження значної кількості сівозмін, проте за певними ознаками їх класифікують на типи і види.

Типи сівозмін визначаються за основними видами продукції, яка виробляється в них (зерно, корми, овочі тощо), а види - це співвідношення площ окремих культур або їх груп (зернові, технічні, просапні, багаторічні трави, зернобобові, пари).

Розрізняють три типи сівозмін: польові, кормові і спеціальні які в свою чергу поділяються на види (табл. 2.2.1.)

Таблиця 2.2.1.

Класифікація сівозмін

Типи сівозмін	Види сівозмін
Польові Кормові прифермські Лукопасовищні Спеціальні	Зернопарові Зернопаропросапні Зернопросапні Зернотрав'яні Зернотрав'яно-просапні (плодозмінні) Просапні Трав'яно-просапні Сидеральні Травопільні Просапні Трав'яно-просапні Плодозмінні Травопільні Зернопросапні Просапні Трав'яно-просапні Зернотрав'яні

Польові сівозміни призначені в основному для виробництва зерна, технічних культур і картоплі. Незначні площі у польовій сівозміні можуть займати кормові трави і чистий пар. Такі сівозміни здебільшого впроваджуються в усіх господарствах. У нашій країні вони займають майже 90% ріллі.

Кормові сівозміни призначені переважно для виробництва соковитих і грубих кормів. Залежно від групи кормових культур, які переважають у сівозміні, їх призначення і просторового розміщення кормові сівозміни поділяють на прифермські (притабірні) і лукопасовищні. Прифермські сівозміни розміщуються поблизу тваринницьких ферм (або літніх таборів) і призначені для виробництва соковитих і зелених кормів. У лукопасовищних сівозмінах в основному вирощуються багато і однорічні трави на сіно і випас. В них щороку виділяють кілька трав'яних полів для змінного пасовища, яке використовується від 2 до 5 років. У перші 1-2 роки для створення міцної дернини, трави використовують лише на сіно, періодично підкошуючи їх.

Спеціальні сівозміни призначені для вирощування культур, які вимагають спеціальних умов і агротехніки вирощування (більш родючих грунтів, понижених елементів рельєфу, наближення виробництва окремих видів продукції до населених пунктів, захисту грунту від ерозії тощо). До них належать овочеві, коноплярські, ґрунтозахисні, рисові та інші сівозміни.

Ґрунтозахисними називаються сівозміни, в яких набір сільськогосподарських культур, їх розміщення і чергування забезпечують захист грунтів від ерозії.

Овочевими називаються сівозміни, у яких овочеві культури займають всю або більшу частину площі ріллі.

Сівозміни того чи іншого типу в свою чергу поділяють на певні види. В Україні впроваджені такі види сівозмін: зернопарові, зернопросапні, зернотрав'яні, плодозмінні, просапні, трав'яно-просапні, травопільні, сидеральні, овочеві, ґрунтозахисні та ін. [3].

Сівозміни, які використовуються в господарсві подано нижче і представлено у вигляді таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1.

Сівозміна	Номер і площа поля, га										Всього, га
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Польва сівозміна №1	150	147	163	154	142	158	144	138	148	143	1632
Польва сівозміна №2	138	112	119	135	118	118	135	136	128	129	1268
Кормова сівозміна №3	35	36	34	34	48	44	41	-	-	-	272
Разом 3172