3.5. Технологічні карти вирощування овочевих культур

у закритому грунті

Найпростішими спорудами утепленого ґрунту є тунельні плівкові укриття і розсадники. Для спорудження тунельних накривань використовують світлопроникні плівкові матеріали. Для захисту ж розсадників застосовують непрозорі матеріали (солом'яні мати, брезенти тощо). Крім того, розсадники і тунельні плівкові укриття бувають із підігрівом - теплі, - та без додаткового обігріву - холодні.

До утепленого ґрунту також належать утеплені грядки, для підігріву яких також використовують енергію розкладання органічних речовин. Спеціальне накривання поверхні грядок, як правило, не передбачається.

Культиваційні споруди - це постійні споруди, які слугують для створення сприятливих штучних умов вирощування овочевих культур. Основними типами культиваційних споруд є парники і теплиці.

Парники - це прості споруди, вкриті світлопроникним матеріалом та розраховані переважно на нетривале ранньовесняне і весняне вирощування овочів і розсади.

У парниках вирощують розсаду і овочі на продукцію. Овочеві рослини на продукцію розміщують у парниках як після розсади, так і першою культурою. Овочі вирощують безпосереднім посівом у ґрунт парника (редиска, кріп, салат) або садять розсадою (огірки, помідори), а також цибулинами (цибуля) тощо.

Теплиці - це складні приміщення, вкриті світлопроникним матеріалом, які призначені для вирощування овочевих культур та їх розсади.

За часом використання є зимові та весняні теплиці. Теплиці, в яких вирощують овочеві культури протягом цілого року, називають зимовими, а в яких лише навесні - весняними.

Виділяють також особливу групу теплиць, які мають світлонепроникне накриття. Такі теплиці використовуються для вирощування грибів і називаються шампіньйонницями.

Обігрівають теплиці за допомогою сонячної енергії, біопаливом та технічно. Основними видами технічного обігріву є водоопалювальні системи, електрообігрів калориферами, теплим повітрям, спалюванням палива та ін..

Величина майбутнього урожаю овочевих культур, як і інших рослин, значною мірою залежить від посівної і сортової якості насіння та підготовки його до сівби.

До заходів догляду відносять захист від заморозків, руйнування ґрунтової кірки, підживлення, підгортання рослин, боротьба з бур'янами, шкідниками, хворобами тощо.

4. СИСТЕМИ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

ВІД ШКІДЛИВИХ ОРГАНІЗМІВ

1. Техноглогічні карти і робочі плани

із захисту зернових, зернобобових, технічних,

овочевих і плодово – ягідних культур

від хвороб, шкідників та бур’янів

Заходи щодо захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів є невід’ємною складовою частиною загальної системи агрокультурних заходів при вирощуванні тієї чи іншої культури.

Сучасні способи та засоби захисту рослин поділяються на селекційно – генетичні, агротехнічні, біологічні, фізико – механічні, хімічні та інші.

Їх проводять у певній послідовності, і вони складають ту систему, яка дає можливість вести ефективну боротьбу з шкідливими організмами, зменшити шкоду від них і цим самим забезпечити значне збереження врожаю та поліпшення його якості.

Система захисту від шкідливих організмів спрямована на знищення джерел інфекції та пригнічення шкідливих організмів у найбільш уразливий період їх розвитку, доки вони ще не завдали відчутної господарської шкоди, на одержання максимального врожаю з високою якістю продукції, виключаючи при цьому забруднення навколишнього природнього середовища.

У технології захисту рослин значну увагу необхідно приділяти фітосанітарному стану посівів. Сигналізація строків проведення захисних заходів розглядається як важлива складова частина цієї технології. Тому в технологічних схемах обстежувальні роботи з виявлення шкідливих організмів відіграють важливу роль.

На території України система захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів враховує грунтово – кліматичні умови різних зон, сорти, які внесені до державного реєстру, матеріали щодо поширення шкідливих організмів в основних зонах вирощування сільськогосподарських культур.