- •2. Сутність схеми історії України м. С. Грушевського та його періодизація українського історичного процесу.
- •3. Археологічні стоянки первісних людей на території України: типовість чи специфічність?
- •4. Трипільська культура: сукупність племінних союзів чи цивілізація?
- •5. Кімерійський, скіфський та сарматський світи: господарсько-культурний тип, історія та уявлення про світобудову.
- •7. Східні слов'яни V-VII ст. У геополітичному контексті: природне середовище і політичне оточення.
- •8. Які археологічні культури залишені східними слов’янами?
- •9. Виникнення Київської Русі у геополітичному контексті: давньоруська держава у с-мі міжнародних відносин iх-х ст.
- •10. Арабські письменники про три основні центри державності східних слов'ян у IX ст.: проблема локалізації.
- •11. Норманський чинник у виникнення та існуванні Київської Русі.
- •12. Візантія і Київська Русь: імперський зразок і «варварське» наслідування.
- •13. Київська Русь та Хазарський каганат: непримиренні друзі чи нерозлучні вороги?
- •14. Київська Русь і кочові народи степу у хі-хїї ст.: між війною та співпрацею.
- •15. Феодальна роздробленість Київської Русі: фатальна випадковість чи історична закономірність?
- •16. Давньоруська народність: проблема існування в історії та історіографії крізь призму основних визначень поняття етнічності
- •17. Соціально-економічний розвиток Київської Русі у європейському та світовому контекстах: унікальність чи типовість
- •18. Значення і наслідки прийняття Київською Руссю ортодоксального християнства візантійського зразка. Основні етапи християнізації Русі.
- •19. Тисячоліття Софії Київської: новітні гіпотези та старі переконання
- •20. Основні напрямки політичної діяльності Ярослава Мудрого: творення імперії чи вдала реалізація особистих амбіцій?
- •21. Галицько-Волинське князівство: єдиний прямий спадкоємець Київської Русі чи один з багатьох уламків величної державності?
- •22. Особливості станової структури Галицько-волинського князівства.
- •23) Монголо- татарська навала: причина вікового відставання східних слов’ян від Заходу чи зустріч Заходу і Сходу?
- •23. Монголо-татарська навала: причина споконвічного відставання східних слов'ян від Європи чи зустріч Сходу і Заходу?
- •24. Галицько-Волинське князівство у геополітичному контексті: сусіди як друзі і вороги.
- •25. Данило Галицький як історична постать: видатний політик чи безпринципний кон'юнктурник?
- •26. Західна політика Галицько-Волинської держави
- •27. Унія між православною та католицькою церквою в середині XIII ст.: легенда та дійсність.
- •28. Змагання руських князівств за політичне лідерство у хіі-хііі ст.: причини і наслідки.
- •29. Загибель Галицько-Волинського князівства: смерть української незалежної державності чи трансформація середньовічних політичних об'єднань?
- •30. Входження українських земель до складу Великого Князівства Литовського: старе вино у нових міхах?
- •31. Кревська унія у геополітичному контексті Центрально-Східної Європи кінця XIV ст.: позитив чи негатив?
- •32. Основні риси та особливості економічного розвитку українських земель у складі Великого Кн. Литовського.
- •33. Українські міські православні братства: консервативні відсталі нетерпимі об'єднання чи прообраз громадянського суспільства?
- •34. Польсько-литовська боротьба за українські землі у XV ст.
- •35. Полемічна література кінця XVI - початку XVII ст. Як пам'ятник політичної думки в Україні.
- •36. Люблінська унія між українськими магнатами і українською шляхтою: що обумовило позицію різних соціальних груп щодо договору?
- •37. Причини і наслідки Люблінської унії у геополітичному контексті, її значення в історії України.
- •38. Фільваркове господарство між феодалізмом і капіталізмом: тупиковий хід чи перспективний проект. Становище українського селянства у хуі-хуіі ст.
- •39. Цеховий устрій в українських містах: ремісники між вибором вільної ринкової економіки і кайданковими обмеженнями перевиробництва.
- •40. Роль Дикого Поля в історії України: значення виникнення та існування, шляхи і наслідки освоєння геоісторичного регіону
- •41. Роль і значення козацтва у формуванні українського народу: між історичним фактом та історичним мітом.
- •43. Чому Запорізька Січ не спромоглася стати повноцінною державою: основні ознаки державності та їхня наявність у козацькій «Християнській Республіці».
- •44. Козацько-селякські постання кінця XVI - першої третини XVII ст.: стихійні бунти без чітко визначеної мети чи прообрази національно-визвольної війни?
- •45. Брестська унія 1596 р.: зрада православ'я чи втрачений шанс єднання християнських церков?
- •46. Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького: проблема визначення хронологічних меж і періодизації.
- •47. Проблема вибору геополітичного союзника під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
- •48. Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького: етапи творення козацької державності. Чи постала гетьманська держава внаслідок Визвольної війни?
- •49. Переяславська рада і Березневі статті: проблема визначення характеру угоди і трактування її умов.
- •50. Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького і Слобожанщина: наслідки миттєві та відтерміновані.
17. Соціально-економічний розвиток Київської Русі у європейському та світовому контекстах: унікальність чи типовість
З точки зору політичної організації легше встановити, якою не була Київська Русь, ніж те, якою вона була. Київська Русь не була державою в сучасному розумінні слова. Розглядати її як таку — значило б приписувати їй вищий рівень політичної організації, ніж це було насправді. Вона не мала ні централізованого управління, ні всеохоплюючої та розгалуженої бюрократичної системи. Єдиний зв'язок між володарями й підвладними, насамперед неміським населенням, існував у формі збору данини. У політиці князі керувалися особистими чи династичними інтересами, нерідко ігноруючи потреби держави і суспільства. Політичні стосунки були млявими, мінливими й невиразними, а політичні проблеми часто розв'язувалися за допомогою сили.
Услід за реформою Ярослава Мудрого в системі успадкування влади, за якою кожний член швидко зростаючої династії Рюриковичів отримував практичну чи теоретичну частку володінь, почалася децентралізація влади. Внаслідок цього великий князь київський врешті-решт став не більше ніж титулованим главою династично зв'язаного конгломерату князівств, що безперервно ворогували між собою.
механізмів, через які здійснювалася влада. Найважливішими з них були княжа влада, рада бояр (дума) та збори городян (віче). Кожна з цих інституцій була виявом відповідно монархічної, аристократичної та демократичної тенденцій у політичному устрої Києва. Влада й престиж, що ними користувався князь, у свою чергу зобов'язували його забезпечувати підданим справедливість, порядок і захист. У виконанні своїх військових функцій князь насамперед залежав від дружини. В разі потреби більших військових сил збиралося ополчення городян або, рідше, проводилася загальна мобілізація.
Маючи, за різними підрахунками, від 3 до 12 млн населення й величезну територію, що обіймала близько 800 тис. кв. км (майже половина її — в межах сучасної України), Київська Русь була найбільшою політичною формацією середньовічної Європи. До того ж ця формація швидко розвивалася. Попри поступове зростання відмінностей між простим людом і новосформованою племінною знаттю землеробське суспільство східних слов'ян ЇХ ст. залишалося порівняно однорідним в етнічному та соціальному відношенні, але внаслідок швидкої розбудови Києва до слов'янського середовища потрапляють варязькі воїни-купці, фінські мисливці, тюркські найманці, грецькі ремісники, вірменські та єврейські торгівці. З піднесенням міст стали процвітати купці та ремісники. Нарешті, прийняття християнства спричинилося до появи нового класу — духовенства.
Київська Русь була раннефеодальным державою, тобто державою, де неостато склалися феодальні відносини, але з певними специфічними особливостями, що відрізняли її від класичних феодальних держав Західної Європи того часу:
- центральний для феодалізму інститут васальної залежності у володіннях Рюриковичів не існував, позаяк влада князів над боярами була мінімальною.
- велика роль торгівлі та міст у життєдіяльності Київської Русі, а також наявність переважно незакабаленого селянства свідчать про те, що ситуація на сході Європи докорінно відрізнялася від становища на заході.
- велика кількість пережитків родових відносин, що знайшло яскраве відображення в законодавстві;
переважання не приватного, а державного феодального землеволодіння (концепція «державного феодалізму»);
- активна роль народних зборів в управлінні державою.
Тому західні історики схильні розглядати Київську Русь скоріше як унікальну й самобутню соціальну систему, а не підводити її під загальну категорію феодальних суспільств.