Всебщіе вибори в 1971 і 1972 рр..
Прогресивні зрушення в соціал'но-економічній політиці правлячої партії та уряду, широка пропаганда цих зрушень і обіцянки їх подальшого розвитку зіграли істотну роль в успіхах правлячого Конгресу на дострокових виборів 1971 р. Ці зрушення в значній мірі були викликані успіхами лівих партій на виборах 1967 і 1969 рр. .
Взявши на озброєння програмні гасла, близькі до тих, які висувалися лівими партіями, правлячий Конгрес своїми обіцянками широких соціальних змін і деякими заходами щодо здійснення цих обіцянок залучив на свою сторону частину виборців, перш підтримували ліві партії. З іншого боку, звинувачуючи опозиційний Конгрес як головну силу, що перешкоджає здійсненню прогресивних перетворень у соціально-економічній області, правляча партія змогла повести за собою основну частину виборців, перш голосували за об'єднаний ІНК.
В результаті дострокових виборів до парламенту, проведених у березні 1971 р., правляча партія знову завоювала абсолютну більшість у парламенті і отримала 2 / з голосів, необхідних для внесення поправок до Конституції.
Було оголошено про проведення нового етапу аграрних реформ і встановлено державний контроль над низкою підприємств в деяких галузях промисловості (вугільна, текстильна та ін.) Позиції Конгресу серед маси виборців ще більше зміцніли.
На виборах до законодавчих зборів штатів у 1972 р. ІНК завоював 48% голосів проти 43,6%, отриманих ним на дострокових загальних парламентських виборів 1971 р. У 1967 р. Конгрес (до розколу) на виборах в тих же штатах отримав 42,7 % голосів. Таким чином, зростання впливу ІНК на чолі з І. Ганді безсумнівний. В (внаслідок Конгрес зумів значно посилити свої позиції в законодавчих зборах штатів, отримавши там близько 76% місць. «Старий» ІНК отримав в 1967 р. менше 50% місць у зборах штатів. Індійський національний конгрес сформував уряд в 15 з 21 штату.
Звертає на себе увагу і той факт, що ІНК в 11 пз 16 законодавчих зборів отримав 2 / з місць, що створило додаткові сприятливі умови для завоювання Конгресом більшості місць у верхній палаті парламенту (Раджья сабха) на виборах в квітні 1972 р.
Разом з тим у більшості штатів частка голосів, отриманих в 1972 р., нижче, ніж на переможних парламентських виборів 1971 р. Пояснюється це тим, що на відміну від виборів 1971 р. в передвиборній кампанії 1972 піднімалися в більшій мірі «місцеві» проблеми, де діяльність штатівських конгреесістcкіх організацій має значно більше тіньових сторін.
Вибори показали серйозне ослаблення парламентських позицій (втрати у кількості місць у зборах штатів) в основних правих партій, однак падіння їх масового впливу було значно менш помітним.
У результаті виборів до законодавчих зборів штатів в 1972 т. ліві партії в цілому зберегли свої сумарні позиції. КПІ отримала 4,2% голосів (проти 4,9% в 1971 р. і 4,1% в 1967 р.). Необхідно підкреслити значне збільшення впливу КПІ в Західній Бенгалії (7,4% в 1967 р. до 13% в 1972 р.). КПІ мала угоду з ІНК про розподіл виборчих дільниць у Західній Бенгалії, Біхарі, Пенджабі, Раджастхане, Мадхья Прадеш і Майсур, тобто в 6 штатах з 16 (також в Делі), що дозволило їй значно посилити свої позиції в зборах цих штатів .
Паралельна компартія отримала в сумі 4,6% голосів проти 4,9% в 1971 р. і 4% в 1967 р. Проте розкольницька діяльність її керівництва привела партію до жорстокого поразки в Західній Бенталіі і загальному значного ослаблення парламентських позицій. Партія провела в сумі 34 депутати проти тих, що були у неї до виборів 128. Партія фактично втратила своє общеіндійокое вплив.
Позиції соціалістів трохи ослабнули в сумарному масовому впливі (4,6% голосів проти 5,1% в 1967 р.), значно скоротилася кількість місць, отриманих ними в законодавчих зборах (58 проти були 117). Продовження керівництвом соціалістичної партії колишньої антіконгрессістской лінії привело її (як і КПІ (м)) до ізоляції і втрати впливу в більшості штатів. Соціалісти залишаються найбільшою партією опозиції лише в Біхарі (16% голосів).
Проведення урядом І. Ганді низки заходів у здійснення програми прогресивних соціально-економічних перетворень свідчило про початок певному зсуві вліво в розстановці політичних сил. Відбувалися внутрішньополітичні зміни в кінцевому рахунку визначалися масової боротьбою трудящих.
Посилення в керівництві Конгресу лівоцентристської угруповання позначилося на ставленні партії і перебувають під її впливом масових організацій до партій лівої опозиції, перш за все до КПІ. Відбулися зміни і в керівництві Інкпен, який став більш послідовно співпрацювати з ВІКП та іншими профцентрами. У травні 1971 р. в Делі відбулася загальноіндійських профспілкова конференція, на якій були представлені всі основні національні та галузеві профцентр. Конференція прийняла розгорнуту «Хартію спільних дій», визначити загальну програму боротьби за економічні права трудящих.
Лінія на єдність всіх лівих і демократичних сил була закріплена на IX з'їзді Компартії, що відбувся в жовтні 1971 р. в Кочине. З'їзд розробив гнучку тактику, що поєднала співпрацю комуністів з лівими як зовні, так і всередині Конгресу з розгортанням масової боротьби за інтереси трудящих.
Після виборів Конгрес утворив уряду в більшості штатів, проте становище всередині партії ускладнилося через повернення в нього маси правих елементів. Посилення правою крила в Конгресі загострило внутрішньопартійну боротьбу, зробило нестійким становище конгрессістского урядів у деяких штатах і ускладнило подальше проведення прогресивних економічних заходів, намічених Всеін-дійская комітетом Конгресу в жовтні 1972 р. Все це відбувалося на тлі тривав погіршення економічного становища в країні (в 1969 -1972 рр.. продовжувалося зниження приросту національного доходу) і зростання соціальної напруженості. Завдання щодо подальшого розвитку зсуву вліво ускладнилися.