6. Класифікація ендокринних залоз. Дисоційована ендокринна система.

Умовно серед елементів ендокринної системи організму розрізняють чо­тири групи складників. До першої групи - центральних органів ендокринної системи - належать гіпоталамус, гіпофіз та епіфіз. Друга група - периферійні ендокринні органи - включає щитоподібну, прищитоподібні і надниркові залози. Третя група включає органи, які поєднують виконання ендокринної функції з низкою інших. Це підшлункова залоза, ста­теві залози (яєчко, яєчник), нирки, плацента тощо. В організмі людини є та­кож велика група клітин, так звана дисоційована ендокринна система, які утворюють четверту групу елементів ендокринної системи. Дисоційована ендокринна система складається з ізольованих ендокриноцитів, розсіяних у переважній більшості органів і систем організму. Роз­різняють два види клітинних елементів дисоційованої ендокринної системи: клітини нейрального походження, що розвиваються з нейробластів нервово­го гребеня, і клітини, які не мають нейрального походження. Ендокриноцити першої групи об'єднують в APUD-систему. Вони мають властивість нагро­маджувати і декарбоксилювати попередники біологічно активних амінів (се­ротоніну, норадреналіну, адреналіну). Утворення нейроамінів у цих клітинах суміщається із синтезом біологічно активних регуляторних пептидів. Зараз відомо близько 50 різних апудоцитів (клітин APUD-системи) і відповідних їм гормонів.

Білет 13

1. Шлунок. Оболонки, шари, рельєф.

Шлунок - мішкоподібне розширення травної труб­ки. Стінку шлунка утворюють три оболонки - слизова з підслизовою основою, м'язова та серозна. Особливістю рельєфу слизової оболонки шлунка є наявність складок, полів і ямок. Складки, утворені слизовою оболонкою із підслизовою основою, розташовані поздовжньо у кількості 5-6, розправляються за умови наповнення шлунка. Поля видно з поверхні, вони мають полігональну форму, відповідають групам залоз, обмежених прошарками сполучної тканини із су­динами. Ямки - це заглибини, утворені вростанням епітелію у власну пластин­ку. Глибина ямок у кардіальній частині, дні та тілі дорівнює 1/4 товщини слизо­вої оболонки, в пілоричній частині вона складає 1/2 товщини слизової. Слизова оболонка шлунка побудована з чотирьох шарів - епітелію, влас­ної і м'язової пластинок та підслизової основи. Порожнина шлунка вистелена одношаровим призматичним залозистим епітелієм.

2. Схематично намалювати нефрон. Позначити його відділи.

3. Дати коротку характеристику періодів великого росту та дозрівання овогенезу.

З настанням статевої зрілості овоцити вступають у процес подальшого росту (так званий великий ріст). При цьому збільшуються розміри овоцита, у його цитоплазмі нагромаджується жовток, овоцит оточується прозорою зо­ною та променистим вінцем. Період дозрівання овогенезу починається у зрілих фолікулах безпосеред­ньо перед овуляцією, коли овоцити поновлюють мейоз, починаючи з метафази першого поділу дозрівання. Розблокування мейозу відбувається під дією лютропіну (ЛГ). Після першого поділу утворюються дві клітини: одна велика - вто­ринний овоцит (овоцит II порядку), у якій лишається майже вся цитоплазма, і друга маленька - перше полярне тільце (полоцит І). Кожна з цих клітин от­римує по 23 діади з хромосомного набору первинного овоцита. Другий поділ дозрівання починається відразу за першим, але він блокується на стадії мета­фази, завершується лише після пенетрації сперматозоїда через плазмолему вто­ринного овоцита. У результаті другого поділу мейозу знов утворюється маленька клітина - друге полярне тільце (полоцит II) і велика - зріла яйцеклітина; обидві клітини отримують по 23 монади.На стадії метафази другого поділу дозрі­вання овоцит вивільняється з яєчника внаслідок овуляції і дозрівання завер­шується у маткових трубах, після запліднення.