3. Стадії сперматогенезу. Коротка характеристика.

У сперматогенезі розрізняють чотири фази: розмноження, росту, дозрівання і формування.

Фазі розмноження відповідають сперматогонії. Серед них розрізняють субпопуляції стовбурових клітин та напівстовбурові клітини. Сперматогонії діляться шляхом мітозу. Сперматогонії містять диплоїдний набір хромосом. Під впливом тестостерону частина сперматогоній вступає у фазу росту і перетворюється у первинні сперматоцити. Зміщуються в адлюменальну частину звивистого сім’яного канальця, збільшуються в об’ємі і проходять фазу мейозу. Вона має 5 стадій: лептотену, зиготену, пахітену, диплотену та діакінез. Після закінчення фази росту первинний сперматоцит вступає у метафазу мейозу, тобто переходить у наступну фазу сперматогенезу – дозрівання. При цьому в результаті першого поділу дозрівання утворюється вторинний сперматоцит. У результаті другого поділу дозрівання утворюється сперматида – клітина з гаплоїдним набором хромосом. У фазі формування сперматиди перетворюються у сперматозоїди.

4. Будова спинномозкового вузла.

Вузол – скупчення нервових клітин біля злиття переднього і заднього корінців спинного мозку. У вузлі розміщені перикаріони перших нейронів спинномозкових рефлекторних дуг. Вузол вкритий сполучнотканинною капсулою від якої у паренхіму органа відходять перегородки. Перикаріони розташовані по периферії під капсулою, аксони – у серединній частині вузла. Основним функціональним елементом вузла є пвседоуніполярний нейрон. Псевдоуніполярні нейрони знаходять в оточенні специфічних клітин нейроглії. Ззовні гліальні оболонки нейроцитів оточені прошарками тонковолокнистої сполучнотканинної тканини. Відростки нейронів вкриті оболонками, які утворені нейролемоцитами.

5. Назвіть відмінності будови вен порівняно з артеріями.

Стінка вен тонша, ніж у артеріх; серед структурних елементів вени переважають колагенові волокна, а еластичні розвинені слабко; відсутність зовнішної еластичної мембрани і слабки розвиток внутрішньої мембрани у вен; просвіт вени на перепараті має неправильну форму, у артерій він округлий; найбільшу товщину у вен має адвентиція, а в артеріях найрозвиненіша медія; у деяких венах наявні клапани.

6. Опишіть властивості стовбурової кровотворної клітини

Усі зрілі формені елементи крові походять з єдиної вихідної клітини, яку називають стовбуровою кровотвор­ною клітиною (СКК).

Популяція СКК має такі ознаки:

1. поліпотентність, тобто здатність диференціюватися у напрямках усіх видів формених елементів крові;

2. здатність до самопідтримання протягом часу, близького до терміну існування організму людини: число мітозів, яке здійснює одна клітина, може перевищувати 100;

3. незважаючи на високу здатність до проліферації, стовбурова клітина у нормі поділяється дуже рідко, перебуваючи у G₀-фазі клітинного циклу, однак під дією, наприклад, радіації вона може дуже скоро почати проліферацію;

4. СКК знаходяться у стані постійної та інтенсивної репопуляції, тобто мігрують з одних кровотворних органів до інших через кров; доказом цього є факт, що СКК завжди можна знайти у крові у вигляді клітин, здатних віднови­ти гемопоез опромінених тварин.

Білет 3

1. Язик загальний план будови.

Язик - м'язовий орган, який крім участі у механічній обробці їжі та ковтанні забезпечує також артикуляцію (звукотворення) і дегустацію. Розрізняють нижню, бічні та верхню поверхні язика, які мають свої особли­вості будови. Нижня поверхня язика вкрита багатошаровим плоским незроговілим епі­телієм. Має добре розвинену власну пластинку слизової оболонки та підсли­зову основу, наявність якої зумовлює зміщуваність слизової оболонки щодо м'язової основи язика. Верхня та бічні поверхні язика вкриті слизовою оболонкою, нерухомо зро­щеною з його м'язовою основою. Епітелій і власна пластинка слизової оболон­ки утворюють тут вирости з характерною будовою, які мають назву сосочків язика Розрізняють ниткоподібні, листоподібні, грибоподібні та жолобкуваті (валкуваті) сосочки. Основу сосочків язика складають вирости спо­лучної тканини - первинні сполучнотканинні сосочки, від поверхні яких в епі­телій вростають маленькі вторинні сполучнотканинні.