2.3. Яи оцінюється корисність рочей та послуг

Оцінка корисності окремих речей та послуг, які споживаються по­слідовно. залежить від попередньо спожитого їх обсягу, або, іншими словами, від запасу.

Наприклад, якщо людина вже спожила першу порцію смачного морозива, то, імовірно, друга принесе їй дещо менше задоволення.

Третя порція навряд чи виявиться такою самою смачною, як друга. Четверту порцію людина споживатиме із ще меншим задоволенням. А під п'ятої взагалі може відмовитися, дбаючи про своє здоров'я.

Розрізняють оцінку корисності кожного наступного спожитого бла­га (продукту) та корисності певної суми благ, що споживаються послідовно. Корисність окремого споживчого блага називають гра­ничною корисністю Це, скажімо, може бути корисність четвертої або другої порції морозива. Корисність певної суми благ - трьох, п'ятьох тощо - називають загальною корисністю.

Уявімо, що споживач морозива оцінює корисність окремих порцій у балах, і подамо ці його оцінки у вигляді табл. 2.2.

Таблиця 2.2

а ео

1 2 3 4 5 Порції морозива

Графік 2.1

К ®

5

і?

Гранична корисність порції морозива

Залежність оцінки споживачем корисності від кількості спожитих порцій морозива

Спожиті порції морозива	Гранична корисність	Загальна корисність
1	8	8
2	6	14
3 І -	4	18
4	2	20
| 5	0	20

Зобразимо дані таблиці на графіках 2.1 та 2.2.

20

іб

2

12

« 8

1 2 3 4 5 Кількість порцій морозива

Графік 2.2

Загальна корисність порцій морозива

На графіку 2.1 зображена спадна функція. Це означає, що кожну на­ступну порцію морозива споживач оцінює нижче, ніж попередню. На графіку 2.2 показана зростаюча функція. Це відбиває те, що більшу кількість порцій морозива, наприклад чотири, споживач оцінює вище, ніж меншу кількість, скажімо, три порції.

Графік 2.1 ілюструє економічний закон, який називають законом спадної граничної корисності. Як і будь-який інший економічний закон, він відображає суттєвий (важливий для розуміння економічного життя) постійно повторюваний зв'язок.

Закон спадної граничної корисності пояснює поведінку споживача. Його можна сформулювати так: якщо споживач послідовно споживає певну кількість благ, то корисність кожного наступного блага він за­звичай оцінює нижче від попереднього.

Пояснити поведінку раціонального споживача законом спадної граничної корисності можна за двох умов:

1. коли події відбуваються в добре організованому, або. як кажуть, стабільному, суспільстві;

2. коли оцінюється корисність звичайних речей.

В історії різних країн, у тому числі в українській новітній історії, знаходимо приклади того, що в нестабільних суспільствах, де люди весь час очікують зникнення товарів або зростання цін, формуються надмірні запаси речей. Тобто для споживачів кожне наступне спо­живче благо, яке вони купують, щоб захистити себе від несподіванок, є не менш цінним, ніж попереднє.

У разі коли йдеться про особливі речі, приміром художні цінності, предмети колекціонування, музейні експонати тощо, спостерігається зростання корисності.

Значний внесок у пояснення поведінки споживачів зро­бив видатний американський учений Торстен Веблен. У праці «Теорія бездіяльного класу» («ТНе іЬеогу о/ іНе Іеі- зиге сіазз>•) він обґрунтовує ідею, що після задоволення основних потреб поведінка людей може визначатися «законом демонстра­тивного марнотратства . Тоді споживачі починають придбавати речі не для задоволення реа^іьних потреб, а лише д^гя того, щоб демонструвати оточенню своє багатство та життєві досягнення.

Марнотратство є ознакою нераціонального споживача.