- •1. Поняття культ. Походж. Та зміст терміну «культура».
- •2. Культ. Як цілісно-змістовна сис-ма. Поняття ментальності.
- •3. Струк. Та ф-ії культ.
- •4. Культура та цивілізація.
- •5. Соціодинаміка культури. Субкультура та контркультура.
- •6. Семіотика культури.
- •7. Типологія культури. Історико-культурні регіони.
- •8. Поняття етносу, нації, національної культури (вопрос в конспекте).
- •9. Поняття та головні культуро-творчі чинники укр. Культ. Періодізація історико-культ.Проц. В Укр.
- •10. Етнокульт. Процеси на тер. Суч. Укр. В добу залізного та бронзового віків. Матер. Та дух. Світ насел-ня Трипільської культ.
- •11. Скіфія. Сарматія. Античні міста пн. Причорномор’я.
- •12. Джерела вивчення культури давніх слав’ян. Слав’яни на тер. Укр.
- •13. Матер. Культ. Слов’янських племен. Госп-во, побут, спосіб життя.
- •14. Міфологічний простір слов’ян.
- •15. Київська Русь у перспект. Сх.-Зх.
- •16. Кр у культурно-політ. Перспективі Укр.
- •17. Соціальні світи кр.
- •18. Значення приняття християнства для розвитку укр. Культ. Церковна організація.
- •19. Сакральна і позасакральна культ.
- •20. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр.
- •21. Образотворче мистецтво: іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра.
- •22. Історичні умови і особливості формування української культури 14-17 ст
- •23.Україна в протистоянні Заходу і Сходу.
- •24. Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави
- •25. Укр культ. Та європейське відродження.
- •26. Полемічна література кінця 16 – початку 17 ст.
- •27. Релігійне життя в Україні 14-17 ст.
- •28. Козаччина як культурне явище.
- •29. Церква і просвітництво в Україні 17-18ст. Українське барокко.
- •30. 19 Ст. Новий культурний ландшафт України. Традиціоналізм і романтизм.
- •31. Україна у складі імперій. Загальна характеристика розвитку культури,періодизація
- •32. Феномен інтелігенції.
- •33. Національний рух і розвиток культури у другій половині хіх – початку хх ст.
- •34. Роль творчості т.Г. Шевченка у становленні української культури.
- •35. Художня культура 60-80-их рр хіх ст. Реалізм.
- •36. Українська суспільна думка. Розвиток науки і філософії у другій половині хіх ст.
- •37. Культура як умова відродження нації в українській естетичнй традиції кінця хіх – початку хх ст.
- •38. Традиційна і «модерна» українська культура на зламі хіх - хх ст.
- •39. Гуманізм українського неоромантизму.
- •40. Взаемовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі.
- •41. Український мистецький авангард 1900-1910-х рр. Та його доля.
- •42. Революція і регенерація культури.
- •43. Національно-культурне піднесення 20-их років в Україні як передумова розбудови освіти і науки.
- •44. Хх ст.: Література й театр на тлі нових національних та соціальних реалій.
- •45. Українська культура другої половини хх ст.
- •46. Формування нової соціокультурної дійсності та її риси на зламі хх-ххі ст.
- •47. Сучасна культура України в умовах зростання національно-культурної ідентичності.
- •48. Постмодернізм в сучасній українській культурі.
- •1. Поняття культ. Походж. Та зміст терміну «культура».
42. Революція і регенерація культури.
43. Національно-культурне піднесення 20-их років в Україні як передумова розбудови освіти і науки.
Культурному піднесенню в Україні сприяла також загальноросійська визвольна боротьба і пожвавлення революційних настроїв на західних землях, що давало надію на швидке розв'язання віковічних національних проблем, відкривало можливість справедливішого соціального устрою. Але найважливішими стали нові історичні реалії — хоч і недовга, але власна державність у формі Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, а також політика українізації в перші пореволюційні роки в Україні (вже в складі радянської країни). У січні — квітні 1919 року було проголошено основні принципи радянської системи освіти й виховання: загальність, доступність для всіх, безплатність і обов'язковість шкільної освіти. Раднаркомом України було видано декрети про школу, згідно з якими церква відокремлювалась від держави і школа від церкви, скасовувалась плата за навчання в усіх без винятку навчальних закладах, всі приватні школи було передано державі, запроваджено спільне навчання хлопців і дівчат. Створювалася єдина десятирічна двоступенева школа, на базі семи класів будувалась професійно-технічна школа. Було встановлено два типи вищої школи: технікуми, що готували спеціалістів вузького профілю, та інститути, які випускали інженерів та інших спеціалістів різного фаху. У 1921 ж році почав функціонувати Український вільний університет у Празі Наступного року створена Українська господарська академія у Подебрадах. Після громадянської війни розруха поставила і вчених, і всю матеріальну базу науки поза межею виживання. І тільки ентузіазм самих науковців, зацікавлених у розквіті української науки і освіти, дозволив вузам протриматися у важкі роки.У найважчому становищі опинилась київська наукова і педагогічна громадськість. Коло науковців тануло; дехто виїхав за кордон, дехто, маючи зв'язки з селом або меншими містами, подався з Києва. Одним з величезних досягнень освітянської справи у перше пореволюційне десятиліття було запровадження навчання рідною мовою. Рідною мовою могли навчатися і поляки, і євреї, і росіяни, і греки, і болгари, й інші національні меншини на території України, що сприяло розвиткові різних культур. Але для українців можливість вчитися рідною мовою означала не лише природність навчального процесу, коли не треба "мучитися" незрозумілим, штучно долати свій менталітет, почуватися другорядною людиною через неволодіння офіційною мовою. Українська мова, що зазвучала в школі, в установі, в державних документах і офіційних промовах, повертала українцям почуття самоповаги й національної гідності, давала імпульс їх сміливим життєвим планам. Таким чином у 10—20-ті роки змінилося світовідчуття європейської людини, зумовлене науковими відкриттями та новими філософськими концепціями, а також соціально-політичними реаліями. Та все ж саме ці особливості часу стали факторами піднесення її національної культури, бо формували впевненість у своїх силах, збуджували енергію і талант народу.