48. Постмодернізм в сучасній українській культурі.

Провідним у новому постіндустріальному суспільстві стає постмодернізм (з 1970-х років). Поворот від модернізму до постмодернізму пов'язується з епохальною заміною європоцентричності глобальною поліцентричністю, появою постколоніального світу. Постмодернізм позначає перехід від антропоцентризму до універсалізму з релігійним, культурним, екологічним екуменізмом. Характерними рисами постмодернізму є деканонізація традиційних цінностей, деконструкція естетичного суб'єкта, стильовий синкретизм, інтертекстуальність, цитатність як метод художньої творчості, фрагментарність і принцип монтажу, іронізм, пародійність, гедонізм, естетизація потворного, змішування високих і низьких жанрів, театралізація всіх сфер культурного буття, репродуктивність і тиражування, орієнтація на споживацьку естетику, запозичення принципів інформаційних технологій. У культурі постмодернізму поєднуються толерантність, плюралістичність, відкритість, антитоталітарність як заперечення влади над природою й особистістю і водночас — втрата ціннісних критеріїв, емоційності, цинізм, поверховість, естетична вторинність. Дослідники зазначають, що український постмодернізм є вторинним явищем щодо західного, оскільки не виростає на ґрунті глобальної інформатизації суспільства. У постмодернізмі посилюється відчуття того, що "майбутнє було вчора": з глибини минулого спливають образи й форми, які перекомпоновують сучасні митці. Інтерпретації витісняють новації. Час як одночасність множинності часів стає філософським підґрунтям циклічності людської історії. Уявлення про час як оборотний континуум, в якому минуле й майбутнє існують одночасно, відродило інтерес до старих споруд в історичних центрах міст, уповільнило процес руйнування їх. Постмодернізм розмиває кордони між літературою і філософією, історією і кіно, театром і музикою, здійснює ерозію жанрів і стилів, що зумовило посилення інтелектуальності в творчості й водночас привело до виникнення принципової "радісності тексту", прагнення до задоволення, атрактивності. Починається процес синтезування елітарної і масової культур.

1. Поняття культ. Походж. Та зміст терміну «культура».

2. Культ. як цілісно-змістовна сис-ма. Поняття ментальності.

3. Струк. та ф-ії культ.

4. Культура та цивілізація.

5. Соціодинаміка культури. Субкультура та контркультура.

6. Семіотика культури.

7. Типологія культури. Історико-культурні регіони.

8. Поняття етносу, нації, національної культури (вопрос в конспекте).

9. Поняття та головні культуро-творчі чинники укр. культ. Періодізація історико-культ.проц. в Укр.

10. Етнокульт. процеси на тер. суч. Укр. В добу залізного та бронзового віків. Матер. та дух. світ насел-ня Трипільської культ.

11. Скіфія. Сарматія. Античні міста пн. Причорномор’я.

12. Джерела вивчення культури давніх слав’ян. Слав’яни на тер. Укр.

13. Матер. культ. слов’янських племен. Госп-во, побут, спосіб життя.

14. Міфологічний простір слов’ян.

15. Київська Русь у перспект. Сх.-Зх.

16. КР у культурно-політ. перспективі Укр.

17. Соціальні світи КР.

18. Значення приняття християнства для розвитку укр. культ. Церковна організація.

19. Сакральна і позасакральна культ.

20. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр.

21. Образотворче мистецтво: іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра.

22. Історичні умови і особливості формування української культури 14-17 ст

23.Україна в протистоянні Заходу і Сходу.

24. Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави

25. Укр культ. та європейське відродження.

26. Полемічна література кінця 16 – початку 17 ст.

27. Релігійне життя в Україні 14-17 ст.

28. Козаччина як культурне явище.

29. Церква і просвітництво в Україні 17-18ст. Українське барокко.

30. 19 ст. новий культурний ландшафт України. Традиціоналізм і романтизм.

31. Україна у складі імперій. Загальна характеристика розвитку культури,періодизація

32. Феномен інтелігенції.

33. Національний рух і розвиток культури у другій половині ХІХ – початку ХХ ст.

34. Роль творчості Т.Г. Шевченка у становленні української культури.

35. Художня культура 60-80-их рр ХІХ ст. Реалізм.

36. Українська суспільна думка. Розвиток науки і філософії у другій половині ХІХ ст.

37. Культура як умова відродження нації в українській естетичнй традиції кінця ХІХ – початку ХХ ст.

38. Традиційна і «модерна» українська культура на зламі ХІХ - ХХ ст.

39. Гуманізм українського неоромантизму.

40. Взаемовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі.

41. Український мистецький авангард 1900-1910-х рр. та його доля.

42. Революція і регенерація культури. (НЕТУ)

43. Національно-культурне піднесення 20-их років в Україні як передумова розбудови освіти і науки.

44. ХХ ст.: Література й театр на тлі нових національних та соціальних реалій.

45. Українська культура другої половини ХХ ст.

46. Формування нової соціокультурної дійсності та її риси на зламі ХХ-ХХІ ст.

47. Сучасна культура України в умовах зростання національно-культурної ідентичності.

48. Постмодернізм в сучасній українській культурі.