ЭИ_ПОСОБИЕ_ЧАСТЬ_1

Контрольні питання

1.Що таке комп'ютерна мережа?

2.Які функції покладені на сервер і робочі станції?

3.У чому відмінність локальних і глобальних комп'ютерних мереж?

4.Які існують права доступу до папки загального доступу?

5.Призначення програми Сетевое окружение.

Чому ви навчилися?

Установлювати різні види загального доступу до папок.

Передавати файли по локальній мережі.

Робота в середовищі Інтернет

Прикладом глобальної мережі є Інтернет – всесвітня мережа: сукупність технічних засобів, програмного забезпечення, стандартів і домовленостей (протоколів), що дозволяють підтримувати зв'язок між різними КС у світі.

Поняття Інтернет звичайно позв'язують із двома особливостями цієї гіперсистеми:

пакетним способом передачі даних;

використанням міжнародного протоколу ТСР/IP, що забезпечує передачу інформації між мережами різних типів.

Зпогляду користувача в Інтернет виділяються постачальники послуг, що підтримують інформацію на серверах (сайтах), і споживачі цих послуг - клієнти.

В основі роботи мережі Інтернет лежить стек протоколів TCP/IP

(Transmission Control Protocol/Internet Protocol – протокол управління передачею/міжмережевий протокол) – платформонезалежний набір протоколів для комунікації в глобальних обчислювальних мережах, локальних мережах або у взаємозалежних комплексах мереж. Має чітко сформульовані специфікації і підтримку багатьох виготовлювачів як апаратного, так і програмного забезпечення.

Передача повідомлення в мережі відбувається пакетами, що мають фіксовану довжину. Розбивка повідомлення на пакети здійснюється мережним адаптером передавального комп'ютера. Кожен пакет даних має своє маркірування, одним із елементів якого є адреси комп'ютера-адресата й комп'ютера, що передає інформацію. На приймаючому комп'ютері пакети знову збираються в повідомлення.

41

TCP протокол – це мережний протокол транспортного рівня. Гарантує доставку переданих пакетів даних у потрібній послідовності. Потік інформації, що проходить через канал зв'язку - трафік (traffic), буває вхідний і вихідний. Він дуже нерівномірний, тому що пакети можуть отримувати усілякі затримки.

Як уже відзначалося, доставка пакетів у мережі здійснюється за допомогою комунікаційних вузлів. Основною функцією вузлів комутації є вибір оптимального маршруту доставки пакета одержувачеві. Ця процедура називається процедурою маршрутизації пакета. Для успішної реалізації процедури маршрутизації пакет і адреси, що вказуються в ньому, повинні оформлятися за визначеними правилами. Протокол ІР (Internet Protocol) відповідає за адресацію в мережі і гарантує, що комунікаційний вузол визначить найкращий маршрут доставки пакета.

У мережі Інтернет для ідентифікації мереж і комп'ютерів, що входять до неї, адреса включає номер мережі і номер комп'ютера в ній. Адреси кожної мережі видаються Інформаційним центром мережі Інтернет. У залежності від розміру мережі адреси поділяються на класи (А, B, C, D). IP-адреса використовуються при передачі і прийомі повідомлень відповідно до протоколу TCP/IP. Однак користувачеві незручно використовувати такі адреси для організації зв'язку з іншим комп'ютером мережі, для одержання деякої послуги. Тому в Інтернет уведена Доменна система імен, у якій комп'ютерам мережі даються зручні для користувача імена, що відповідають визначеним IP-адресам. Доменні імена також реєструються Інформаційним центром мережі і зберігаються в базі даних Інтернет. Доменне ім'я складається з двох частин: ідентифікатора підприємства й ідентифікатора домену, що розділяються крапкою. Таким чином, доменні адреси мережі містять деяку послідовність імен, розділених крапками. Причому, уточнення, якому саме комп'ютерові належить адреса, здійснюється в напрямку від кінця до початку адреси. Перетворенням доменних імен в IP-адреси займається доменна служба імен Інтернет (DNS). Ця служба, власне кажучи, є базою даних, у якій зафіксована відповідність доменних імен і IP-адресів.

Сервіс в Інтернет побудований на основі моделі "клієнт-сервер". Сервер - це програма, що підтримує визначену послугу мережі. Доступ користувачів інших вузлів мережі Інтернет до цієї послуги реалізується через програму-клієнт. Програма-клієнт забезпечує користувача графічним інтерфейсом, що робить доступ до послуги простим і доступним. Сервер

42

послуги дозволяє організувати інформацію в стандартному виді, а також приймати запити клієнтів, обробляти їх і відправляти відповідь клієнтові.

Методичні вказівки до виконання завдання № 5

Тема: Пошук інформації в мережі Інтернет Ціль: Оволодіння Інтернет-технологіями для пошуку комерційної

інформації

План

1.Пошук інформації за ключовими словами

2.Використання можливостей програми-пошукача Google

Технологія виконання завдання

1.Пошук інформації за ключовими словами

1.Запустить програму Internet Explorer (Пуск\Программы\Internet Explorer).

2.Клацніть на кнопці Поиск панелі інструментів.

3.В полі пошуку введіть: Термины Интернет.

4.Клацніть на кнопці початку пошуку.

5.Перегляньте результати пошуку.

6.Перейдіть по гіперпосиланню і перегляньте сторінку, яка з'явилась на

екрані.

7.Клацніть по кнопці Назад, щоб повернутися на початкову сторінку.

8.Перевірте можливість подальшого перегляду результатів пошуку.

9.Поверніться на початкову сторінку.

10.Введіть в рядок адреси: Термины Интернет.

11.Клацніть на кнопці Переход, або натисніть клавішу Enter для початку

пошуку.

12.Порівняйте результаті пошуку. Як переглянути наступну сторінку результатів?

13.В полі пошуку початкової сторінки введіть: Термины Интернет.

14.Натисніть клавішу Enter, або клацніть на кнопці Найти.

15.Перегляньте результати пошуку та можливості подальшого переходу по сторінках.

2.Використання можливостей пошукача Google (Додатки А, Б).

1. В рядку адреси наберіть http://Google.com/. Натисніть клавішу Enter, або клацніть на кнопці Переход.

43

2.В полі пошуку введіть: Термины Интернет.

3.Натисніть клавішу Enter або клацніть на кнопці Поиск в Google.

4.Перегляньте результати пошуку. Порівняйте з попередніми результатами.

5.Вивчіть можливості настройки пошуку, для чого перейдіть по гіперпосиланню Настройка.

6.Клацніть на кнопці назад для повернення на першу сторінку.

7.Перейдіть по гіперпосиланню Расширенный поиск для вивчення можливостей пошуку в Google.

8.Поверніться на першу сторінку, перейдіть по гіперпосиланню Языковые инструменты та ознайомтеся з можливостями, що їх надає Google, для роботи з різними мовами.

Контрольні питання

1.Які особливості мережі Internet?

2.Як відбувається передача повідомлення в Internet?

3.Поясніть, що таке протоколи і для чого вони призначені?

4.Як використовуються протоколи TCP/IP?

5.Що таке маршрутизація?

6.Що собою являє IP-адреса, що таке доменне ім'я?

7.Як можна виконувати пошук інформації в Internet?

Чому ви навчилися?

 Виконувати пошук інформації в Internet різними засобами.  Використовувати можливості пошукової системи Google.

1.3. Основи WEB – дизайну

World Wіde Web (WWW) - глобальна комп'ютерна мережа на сьогоднішній день містить мільйони сайтів, на яких розміщена всіляка інформація.

Окремий документ WWW називають WEB - сторінкою. Звичайно це комбінований документ, що може містити текст, графічні ілюстрації, мультимедійні й інші вставні об'єкти.

Програми перегляду Web-сторінок називаються браузерами. Браузер відображає документ на екрані відповідно до команд, які впроваджені в текст цього документа. Автономні Web-документи використовують мову HTML (HyperText Markup Language – мова розмітки гіпертексту). Мова HTML

44

призначена не для форматування документа, а для його функціональної розмітки. Конструкції мови HTML називаються тегами (іноді їх називають дескрипторами). Вони вставляються безпосередньо в текст документа. Усі теги розміщуються у кутових дужках <…>...

Теги HTML бувають парними і непарними. Непарні (одиночні,

автономні) теги впливають на весь документ або визначають разовий ефект у місці своєї появи. При використанні парних тегів у документ додаються відкриваючий і закриваючий теги, що впливають на частину документа між ними. Закриваючий тег відрізняється від відкриваючою наявністю символу / (коса риска) перед ключовим словом (</HEAD>). Закриття парних тегів виконується так, щоб дотримувалися правила вкладення. Парні теги ще називаються контейнерними, разом зі своїм умістом вони утворюють

контейнер.

Зручним засобом для створення файлів HTML є блокнот. Блокнот надає мінімальні засоби оформлення, тому тут виключена імовірність випадкового збереження спеціальних атрибутів форматування текстових файлів. Це особливо важливо мати на увазі при створенні документів HTML для Web - сторінки, тому що присутність спеціальних символів або інших атрибутів форматування на опублікованій Web -сторінці може виявитися небажаним або навіть викликати помилки [4].

1. Структура документа HTML

Усі документи HTML мають однакову структуру, обумовлену фіксованим набором тегів структури. Документ HTML завжди має починатися з тега <HTML> і закінчуватися відповідним закриваючим тегом </HTML>. Усередині документа виділяються два основних розділи: заголовків і тіла документа, що йдуть саме в такому порядку. Розділ заголовків містить інформацію, що описує документ у цілому, і обмежується тегами <HEAD> і </HEAD>. Зокрема, розділ заголовків мусить містити загальний заголовок документа, обмежений парним тегом <TITLE>. Ця назва з'являється в заголовку вікна браузера. Назви документів враховуються пошуковими машинами, так що їх варто робити максимально інформативними.

Основний зміст розміщається в тілі документа, що обмежується парним тегом <BODY>. Насправді, положення структурних тегів у документі неважко визначити, навіть якщо вони опущені. Тому стандарт мови HTML вимагає тільки наявності тега <TITLE> (і, відповідно, </TITLE>). Проте, при створенні

45

документа HTML опускати структурні теги не рекомендується.

Найпростіший, правильний документ HTML, що містить усі теги, які визначають його структуру, може виглядати в такий спосіб:

<HTML>

<HEAD>

<TITLE> Заголовок документа </TITLE> </HEAD>

<BODY>

Текст документа

</BODY> </HTML>

Тег може містити список атрибутів. Атрибути вказуються після імені тега в довільному порядку. Один від одного вони відокремлюються одним або декількома пробілами або знаками табуляції. Після імені атрибута вводиться знак рівності і значення атрибута. Якщо значення складається з декількох слів або чисел, включаючи пробіли й інші спеціальні знаки, то воно має бути взято в лапки. Наприклад, <BODY BGCOLOR=Green TEXT=White> задає зелений колір фону документа і білий колір тексту.

Елемент BODY

Елемент BODY може містити велику кількість атрибутів. Усі вони важливі, тому що визначають загальний вигляд документа. У табл. 1.1 наведені деякі атрибути, що задають зовнішній вигляд документа.

Якщо кольори не визначені, то використовуються кольори за замовчуванням, відповідно до установок клієнтського браузера.

У HTML кольори визначаються цифрами в шістнадцятирічним коді. Колірна система базується на трьох основних кольорах: червоному (Red), зеленому (Green) і синьому (Blue), що позначаються RGВ.

Таблиця 1.1

		Атрибути елемента BODY
	Атрибут	Призначення
	ALINK	Визначає колір активного посилання.
	BGCOLOR	Визначає колір фону документа.
	LINK	Визначає колір ще непереглянутого посилання.
	ТЕХТ	Визначає колір тексту.
	VLINK	Цей атрибут установлює колір тексту посилань, по яких був зроблений
		перехід (для візуальних браузерів).
	ALINK	Цей атрибут установлює колір тексту посилань, коли вони обрані
		користувачем (використовується для візуальних браузерів).

46

Для кожного кольору задається шістнадцятирічне значення від 00 до FF, що відповідає діапазонові 0-255 у десятковому вирахуванні. Для простоти в HTML визначені 16 стандартних кольорів, які разом з їх шістнадцятирічними кодами, наведені в таблиці 1.2.

			Таблиця 1.2
Коди шістнадцяти стандартних кольорів у HTML 4
Колір	Код	Колір	Код
Black (чорний)	#000000	Silver (срібний)	#СОСОСО
Maroon (темно-бордовий)	#800000	Red (червоний)	#FFOOOO
Green (зелений)	#008000	Lime (вапно)	#OOFFOO
Olive (маслиновий)	#808000	Yellow (жовтий)	#FFFFOO
Navy (темно-синій)	#000080	Blue (синій)	#OOOOFF
Purple (фіолетовий)	#800080	Fuchsia (фуксія)	#FFOOFF
Teal (темно-зелений)	#008080	Aqua (аква)	#OOFFFF
Gray (сірий)	#808080	White (білий)	#FFFFFF

Елементи H1, H2, Н3, H4, Н5, H6

Подальше структурування тіла документа виконується усередині елемента BODY за допомогою заголовків, що задаються елементами H1, Н2, Н3, Н4, Н5 і Н6. Функції елементів заголовків подібні звичайним стилям заголовків у текстових редакторах. Заголовки мають найважливіше значення в структуруванні HTML-документів, теги заголовків є одними із самих уживаних засобів HTML.

Елементи заголовків є контейнерами і тому повинні мати парні, наприклад, <H1> і </H1> теги. В HTML існує шість рівнів заголовків: самий верхній рівень – H1, далі Н2, Н3, Н4, Н5 і самий нижній Н6.

Елемент ADDRESS

Елемент ADDRESS служить для ідентифікації автора документа і (за бажанням) для вказівки адреси автора. Сюди ж звичайно поміщаються дані про авторські права. Цей елемент розташовується або на початку, або в самому кінці документа.

Елемент ADDRESS складається з тексту, розміщеного між тегами <ADDRESS> і </ADDRESS>. Текст, укладений між цими тегами, звичайно відображається у вікні браузера курсивом.

2. Створення гіперпосилань

Основним засобом створення гіпертекстового документа є посилання, що зветься також гіперпосиланням або Web-посиланням. Посилання зв'язують

47

один ресурс мережі з іншим. Посилання має два кінці, які звуться якорями, і напрямок, що визначає, який елемент до якого прив'язується. Посилання починається в «вихідному» якорі (джерелі) і вказує на«цільовий» якір, що може бути будь-яким Web-ресурсом.

Для завдання якорів і посилань можна використовувати елементи A і LINK. Елемент LINK може бути присутнім тільки в заголовку документа, елемент A – тільки в тілі документа. Розглянемо тільки атрибут HREF елемента A. Цей атрибут визначає місце розташування Web-ресурсу, тобто його URL адресу (Uniform Resource Locator – уніфікований покажчик інформаційного ресурсу, стандартизований рядок символів, що вказує місцезнаходження документа в мережі Internet).

Приклад:

Пропонуємо переглянути <A HREF="http//www.dnepr.com.ua"> карту

</A> м. Дніпропетровська.

Слово "карта" буде виділено іншим кольором, як посилання, клацнувши по якому ви перейдете в зазначену URL адресу.

3. Прийоми форматування HTMLдокументів

Форматування містить у собі:

поділ тексту на абзаци

переведення рядка – тег <BR>

структурування тексту горизонтальними лініями – тег <HR>

Шрифти

Списки тощо.

Поділ тексту на абзаци

Для кращого сприйняття тексту його варто розбивати на абзаци, що виражають окрему, закінчену думку, на зразок того, як розбитий на абзаци текст у будь-якій книзі. HTML-документи не є виключенням з цього правила.

Поділ на абзаци здійснюється за допомогою спеціальних елементів. Якщо помістити тег <P> у початок кожного нового абзаца тексту, то програма перегляду відокремить абзаци один від одного порожнім рядком. Використання тега </P> необов'язково.

Одним з важливих атрибутів тега абзаца є ALIGN. Цей атрибут установлює тип вирівнювання тексту. За замовчуванням, при відсутності атрибута ALIGN, текст вирівнюється по лівій границі вікна браузера.

48

Таблиця 1.3

	Значення атрибута ALIGN
Значення	Опис
LEFT	Вирівнювання тексту по лівій границі вікна браузера.
CENTER	Вирівнювання тексту по центру вікна браузера.
RIGHT	Вирівнювання тексту по правій границі вікна браузера.
JUSTIFY	Вирівнювання тексту по обох полях документа (аналог "по ширине" в Word)

Переведення рядка – тег <BR>

Щоб у будь-якому потрібному місці поточного рядка перейти на наступний рядок, у HTML використовується тег розриву рядка <BR>. Він змушує клієнтські браузери виводити символи, що стоять після нього, з початку нового рядка. На відміну від тега абзаца, тег <BR> не вставляє в текст порожній рядок, і не має кінцевого тега. Тег <BR> зручний для відображення списків, де важливий порядок розташування слів по рядках. Приклад використання тега розриву рядка для відображення невеликого списку.

<HTML>

<BODY>

<P>Складові частини персонального комп'ютера</P> Системний блок<BR>

Монітор<BR> Клавіатура<BR> Миша<BR> Принтер<BR> Модем<BR>

</BODY>

</HTML>

Заборона переведення рядка

У деяких випадках з'являється необхідність у протилежній операції - забороні переведення рядка. Таку можливість надають контейнерні теги <NOBR> і </NOBR>, що є розширеннями мови HTML 4. Текст між цими тегами буде розташований в одному рядку, без переносу на інший. Іноді це дуже важливо, наприклад, при введенні гіперпосилань, однак надмірне вживання цих тегов може непередбачено порушити природне переведення рядків браузером клієнта.

49

Структурування тексту горизонтальними лініями – тег <HR>

Одним зі способів структурування тексту служить уведення горизонтальних лінійок.

Звичайно горизонтальні лінії використовують для візуального виділення області HTML-сторінки. Для цього часто використовують рельєфну втиснену лінію, що додає документу "об'ємність". Для введення втиснених ліній використовується тег <HR>.

Тег <HR> дозволяє провести рельєфну горизонтальну лінію у вікнах більшості браузерів. Цей тег є одиночним, тому не вимагає кінцевого тега. До і після лінії автоматично вставляється порожній рядок.

Шрифти, елементи FONT і BASEFONT

Елемент FONT являє собою контейнер, тобто є парним тегом. Він призначений для завдання кольору і розміру шрифту тексту в контейнері і може вкладатися в будь-який інший текстовий контейнер.

Елемент BASEFONT є одиночним і використовується для завдання розміру базового шрифту. За замовчуванням, при відсутності елемента BASEFONT, використовується шрифт розміру 3. Атрибути елементів FONT і BASEFONT наведені в табл. 1.4.

Приклад: <FONT FACE=Arial SIZЕ=4>

Таблиця 1.4

		Атрибути елементів FONT і BASEFONT
	Атрибут	Призначення
		Задає розмір шрифту і може приймати наступні значення.
		1. Значення в діапазоні від 1 до 7 задають відображення шрифту заданого
	SIZE	фіксованого розміру.
		2. Значення, що задають відносну зміну розміру шрифту. Наприклад, значення
		+1 збільшить розмір шрифту на 1, а значення -3 приведе до зменшення розміру
		шрифту на 3.
	COLOR	Задає колір шрифту.
	FACE	Задає список типів шрифту у виді розділеного комами списку, з якого браузер
		клієнта вибирає кращий .

Списки

Списки - один з найбільш ефективних способів представлення інформації в HTML-документі. Вони легко сприймаються і можуть представляти послідовність процедур, параметри для вибору рішень, перелік посилань, меню тощо. Списки є фундаментальним способом організації і представлення інформації.

50