Що таке завдаток і аванс?

Завдаток — це грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Коли не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Як спосіб забезпечення виконання зобов'язань завдаток має такі особливості:

• предметом завдатку може бути лише грошова сума або рухоме майно (наприклад, якщо при купівлі телевізора вартістю в 1000 грн покупець видав продавцю 100 грн завдатку, то йому необхідно доплатити в майбутньому за телевізор ще 900 грн );

• завдатком забезпечується виконання лише договірних зобов'язань, а не зобов'язань, які виникли з інших підстав;

• він може мати місце лише за погодженням сторін;

• дача завдатку є доказом укладання договору, особливо в тих випадках, коли договір не потребує письмової форми; угода про завдаток, яка обов'язково є письмовою, підтверджує наявність договору.

Якщо сторона, яка дала завдаток, відмовляється від виконання договору, завдаток залишається в іншої сторони. Іншими словами, якщо покупець вважає, що ціна телевізора велика чи його не влаштовує ця модель, то наданий завдаток 100 грн залишається у продавця. Якщо від виконання договору ухиляється інша сторона (наприклад, продавець телевізора знайшов вигіднішого покупця), то вона зобов'язана не лише повернути завдаток, а й сплатити таку ж за розміром суму, так званий подвійний завдаток, тобто повернути не 100, а 200 грн.

Сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки із заліком суми завдатку.

У разі припинення зобов'язання до початку його виконання за порозумінням сторін або внаслідок неможливості його виконання завдаток має бути повернутий.

Завдаток необхідно відрізняти від авансу. Аванс --це також визначена грошова сума. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання. Тому незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо продавець чи підрядник отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

Зразок договору, виконання якого забезпечується завдатком

ДОГОВІР

м. Дніпропетровськ

10 вересня 2004 р.

Ми, які нижче підписалися, Кушнір Микола Павлович, що мешкає в м. Дніпропетровськ по вул. Броварській, 10,кв. 1, і Іванов Михайло Іванович, що мешкає в м. Дніпропетровськ по вул. Черкаській, 20, кв. 5, уклали цей договір про таке:

1. Кушнір Микола Павлович продає, а Іванов Михайло Іванович купує відеомагнітофон моделі "Philips-ІП" за 2000 (дві тисячі) грн.

2. При підписанні цього договору в рахунок платежу за відеомагнітофон Кушнір М.П. отримав від Іванова М.І. завдаток у сумі 200 (двісті) грн. Суму, що залишилася за відеомагнітофон — 1800 (тисяча вісімсот) грн, Іванов М.І. зобов'язується виплатити не пізніше 1 жовтня 2004 р.

3. Кушнір М.П. зобов'язується передати відеомагнітофон Іванову М.І. як тільки отримає за нього в цей строк решту 1800 (тисячу вісімсот) грн.

4. Зміст положень ст. 570—571 Цивільного кодексу України сторонам відомо.

Цей договір складений у двох примірниках, один із них виданий Кушніру М.П., другий — Іванову М.І.

Підписи

(Кушнір М.П.) (Іванов М.І.)

Особливості завдатку та забезпечуваних ним зобов’язань

Про правомірність забезпечення завдатком попереднього договору

Дзера Ірина

К. ю. н., доцент кафедри галузевих правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Завдаток має давню історію існування та застосування. Проте з прийняттям нового Цивільного кодексу України відносини завдатку отримали нове регулювання (див. ст.ст. 570-571 ЦК). Відтак, постала необхідність у визначені видів зобов’язань, що можуть забезпечуватися завдатком, а також з’ясуванні проблем, котрі виникають у сфері його застосування.

Завдаток як захід цивільно-правової відповідальності

Завдаток, поряд з неустойкою, є заходом цивільно-правової відповідальності і реалізується шляхом звернення грошових стягнень з боржника у разі порушення ним зобов’язання.

Відповідно до ст. 570 ЦК України "завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання".

Предметом завдатку можуть бути як грошові кошти, так і рухоме майно. У зв’язку з відсутністю у законі застереження щодо видів рухомого майна можна припустити, що рухоме майно може бути предметом завдатку в тому випадку, коли боржник здійснює розрахунки з кредитором повністю або частково рухомим майном (наприклад, договір міни, сплата орендних платежів у натуральній формі тощо).

У ст. 570 не визначається безпосередньо розмір завдатку, а відтак, він визначається на розсуд сторін. Можна лише припустити, що в договірній практиці він має бути меншим від основної суми боргу.

Завдаток характеризується тим, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов’язань. Це означає, що завдаток виплачується стороною, яка зобов’язана сплачувати платежі за договором наперед – до моменту настання строку платежу. І у разі належного виконання забезпеченого завдатком зобов’язання вартість завдатку утримується з належних з боржника платежів.

Завдаток відрізняється від усіх інших способів забезпечення виконання зобов’язання тим, що він може забезпечувати лише договірні зобов’язання, отже, завдатком не можуть бути забезпечені деліктні зобов’язання, зобов’язання з безпідставного збагачення та інші, що виникають не на підставі договору.

Відсутність у ЦК правила про те, що завдатком, як і іншими способами, може забезпечуватися лише дійсне (існуюче між сторонами) зобов’язання, породжує у цивілістичній науці дискусії з цього приводу, що впливає на практику застосування завдатку.

Завдаток і необхідність існування договірного зобов’язання

Здійснюючи аналіз норми ст. 571 ЦК, можна дійти висновку, що саме визначення завдатку як грошової суми (рухомого майна), "що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання" свідчить про необхідність існування договірного зобов’язання між сторонами на момент укладення договору про завдаток. Крім того, до такого ж висновку можна дійти, виходячи зі змісту ст.ст. 546-548 ЦК, які визначають, що завдатком та іншими способами можуть забезпечуватися виконання зобов’язань, що виконання основного зобов’язання забезпечується якщо це встановлено договором або законом. Позаяк у ЦК та інших актах цивільного законодавства не передбачаються підстави для забезпечення завдатком зобов’язання, що може виникнути у майбутньому, то можна дійти висновку про необхідність існування основного договірного зобов’язання між сторонами.

Проте деякі автори вважають можливість поширення на завдаток правила ст. 573 ЦК, яка передбачає можливість забезпечення заставою вимоги, що може виникнути у майбутньому. Проте, по-перше, правила про заставу не можуть поширюватися на завдаток через відсутність застереження про це у ст.ст. 570-571, а також у зв’язку з тим, що завдаток і застава є окремими способами забезпечення виконання зобов’язань, які регламентуються різними правовими нормами. По-друге, при аналізі змісту ст. 573 ЦК видно, що в даному разі має місце зобов’язання з відкладальною умовою, настання якої призведе до виникнення заставного зобов’язання (більш детально див. коментар до ст. 573 ЦК України).

Така позиція підтверджується, зокрема, Законом України "Про заставу", відповідно до ст. 3 якого "застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог".

Власне на підтвердження цієї позиції Вищий арбітражний суд України надав роз’яснення від 24 грудня 1999 р. №02-5/602, в якому зазначив, що "оскільки заставою може забезпечуватись лише дійсна вимога, господарським судам слід з'ясовувати обставини, пов'язані з існуванням забезпечуваного заставою зобов'язання боржника. Якщо таке зобов'язання ще не виникло, право застави також не виникає, незважаючи на укладення договору застави і навіть на передачу предмета застави заставодержателю. Наприклад, за договором банківської позички право застави виникає лише після фактичного одержання суми позички боржником".

Отже, на підставі аналізу чинного законодавства України можна дійти висновку, що завдаток може забезпечувати лише існуюче дійсне зобов’язання. При цьому умова про завдаток може бути як предметом окремого правочину, так і входити до змісту основного правочину, вже укладеного сторонами.

«завдаток може забезпечувати лише існуюче дійсне зобов’язання, а умова про завдаток може бути як предметом окремого правочину, так і входити до змісту основного правочину, вже укладеного сторонами»

Основне діюче і додаткове зобов’язання

Крім того, підтвердженням необхідності існування основного зобов’язання є також те, що завдаток – додаткове зобов’язання щодо основного, яке воно забезпечує, а відтак, воно походить та залежить від останнього.

Не сприяє поширеності завдатку також відсутність у ЦК конкретного переліку зобов’язань, що можуть забезпечуватися ним.

Так, на практиці досить часто виникають спори з приводу можливості забезпечення завдатком попереднього договору, зокрема, щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомості. Агенції нерухомості, укладаючи з покупцем та продавцем договір про надання послуг, який також містить певні ознаки попереднього договору, зазвичай закладають у ньому умову про завдаток. Проте з метою уникнути проблем, пов’язаних з можливою недійсністю таких договорів, вони пропонують укладати авансову угоду або договір про наміри. Відтак, у першому випадку має місце угода, за якою покупець сплачує продавцеві майбутньої нерухомості певну грошову суму як аванс, причому правові наслідки його сплати прирівнюються до правових наслідків сплати завдатку. При виникнення спору щодо змісту такого договору його можна розтлумачити саме як угоду про завдаток. Проблема у цьому випадку виникає з тим, що власне договору купівлі-продажу ще не укладено між сторонами, отже, угода про завдаток не набирає чинності.

Завдаток чи аванс?

На відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу і не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов’язку платежу, тобто є попередньою оплатою. Крім того, боржник, котрий видав аванс, має право вимагати його повернення в усіх випадках невиконання чи неналежного виконання договору кредитором, і кредитора не може бути зобов’язано до повернення авансу в подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків. Таким чином, на відміну від завдатку, аванс не завжди слугує доказом існування зобов’язання.

«На відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу і не виконує забезпечувальної функції …»

Стосовно правомірності укладення договору про наміри у сфері купівлі-продажу нерухомості згідно із ст. 635 ЦК договір про наміри не вважається попереднім договором, якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, таким чином, він не породжує у сторін таких прав та обов’язків як попередній договір. Якщо ж у такому договорі існує таке волевиявлення сторін, то він має називатися попереднім договором. А це породжує необхідність нотаріального посвідчення такого договору, чого зазвичай намагаються уникнути агенції з нерухомості.

Відтак необхідно з’ясувати основні ознаки попереднього договору (ст. 635 ЦК України).

На нашу думку, є більше підстав вважати неможливим забезпечення завдатком попереднього договору. Адже, виходячи з визначення поняття „попередній договір”, що дає ст. 635 ЦК, – це договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти договір у майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором. До істотних умов попереднього договору належать всі ті умови, що є істотними для основного договору. Відтак, у ньому можуть передбачатися лише права та обов’язки сторін, спрямовані на укладення основного договору. Зокрема, одна з сторін може бути наділена обов’язком отримати довідку з БТІ чи іншого державного органу, необхідну для державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомості, розробити проект договору купівлі-продажу тощо. Проте при зазначенні таких обов’язків сторони вправі передбачити, наприклад, пеню за прострочення виконання таких обов’язків. Однак це не означає, що пеня встановлюється як спосіб забезпечення виконання договору купівлі-продажу, який планується укласти. Крім того, завдаток передається однією стороною другій стороні в рахунок належних з неї за договором платежів, а, виходячи зі змісту попереднього договору, цей договір є безвідплатним, отже, ніякі платежі боржником кредитору за цим договором передаватися не можуть. Проте в попередньому договорі може передбачатися право однієї із сторін, що понесла витрати, пов’язані з, наприклад, оформленням документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу, на відшкодування таких витрат другою стороною або обов’язок однієї із сторін попереднього договору нести витрати, пов’язані з підготовкою до укладення основного договору.

Перелік способів забезпечення виконання зобов’язань не вичерпний

Однак, виходячи з норми ч. 2 ст. 546 ЦК, перелік способів забезпечення виконання зобов’язань, наведений у цій статті, є невичерпним, і договором або законом можуть передбачатися інші способи. Відтак, можна стверджувати, що попередній договір може бути забезпечений іншим способом, передбаченим законом або договором.

З врахуванням усіх висловлених позицій, можна дійти висновку, що завдаток може забезпечувати лише те договірне відплатне зобов’язання, яке існує на момент укладення правочину про завдаток. Тому завдатком не може забезпечуватися виконання попереднього договору, або іншого договору, який сторони планують укласти в майбутньому. Не можуть також забезпечуватись завдатком деліктні та інші недоговірні зобов’язання, а також безвідплатні зобов’язання.

Що потрібно знати про завдаток?

Завдаток все частіше використовується у різноманітних договірних відносинах. А тому варто пам’ятати про особливості цього правового інституту, які дозволять правильно його застосовувати.

Відповідно до ст. 570 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Отже, завдатком може бути не тільки грошова сума (як це було передбачено Цивільним кодексом Української РСР 1963 року), але й рухоме майно. Іноземна валюта може використовуватись як завдаток в тих випадках, коли вона є законним засобом платежу в забезпечуваному зобов’язанні (абсолютна більшість договірних зобов’язань між фізичними особами до таких не належать).

Письмова форма договору про внесення завдатку є обов’язковою. Проста розписка не буде належним доказом здійснення правочину в письмовій формі. Умова про внесення завдатку може бути включена до договору, виконання якого забезпечується таким чином. Порушення вимоги про письмову форму правочину про завдаток тягне його недійсність. Зобов’язання щодо завдатку виникає лише за наявності двох умов: 1) укладення договору про внесення завдатку; 2) передання суми завдатку. Сам факт укладення договору про завдаток не дає права кредитору вимагати його внесення.

Можливість надання завдатку третьою особою, яка не бере участі в основному зобов'язанні, законодавством не передбачена. Тобто, ніхто за Вас не може внести завдаток за квартиру чи авто, які Ви збираєтесь придбати.

Завдатком можуть забезпечуватися лише договірні зобов'язання, незалежно від суб’єктного складу. Це означає, що такий спосіб забезпечення можливий не лише у відносинах між фізичними особами, але й між юридичними особами (двома підприємствами), між фізичною і юридичною особою.

Поширеною є практика внесення завдатку ще до укладення основного договору. Однак це не відповідає законодавству. Завдатком забезпечується тільки існуюче зобов’язання. Іншими словами, зобов’язання, яке виникне в майбутньому, не може забезпечуватись завдатком. Так, наприклад, укладення договору про внесення завдатку ще до нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири не відповідатиме чинному законодавству.

Які ж правові наслідки порушення зобов’язання, яке забезпечене завдатком? Завдаток залишається у кредитора, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості. Поняття „порушення зобов’язання” охоплює також випадки неналежного виконання зобов’язання. Тому, наслідки, викладені вище, наступають і в тому випадку, коли зобов’язання виконане, але при цьому порушені його окремі умови.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. На відміну від завдатку, авансу не притаманна забезпечувальна функція, тому порушення зобов’язання не тягне для винної сторони негативних наслідків.

Цивільним кодексом України встановлено, що у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню боржникові.

ЗАВДАТОК І АВАНС: КРИТЕРІЇ ВІДМІННОСТІ

20 Мая 2008 года, вторник

журнал “ Адвокат”

Отрасли частного права

Відомо, що завдаток є одним із засобів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань, передбачених законом.

Трактуючи поняття завдатку, законодавець в частині 1-й статті 570 чинного Цивільного кодексу України зазначив, що завдатком в грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Водночас в диспозиції частини 2-їстатті 570 чинного Цивільного кодексу України законодавець зазначив наступне, а саме: якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, б завдатком, вона вважається авансом.

Аналізуючи вище означену позицію законодавця, мимоволі виникає запитання: якими саме критеріями і підставами нам, в першу чергу адвокатам-практикам, слід керуватися, розрізняючи такі доволі істотно відмінні поняття, як "завдаток" і "аванс"?.

Оскільки законодавець ні в диспозиції статті 195 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, ні в диспозиції частини 2-ї статті 570 чинного Цивільного кодексу України таких критеріїв не навів, то їх відсутність в диспозиції закону сумовою виникнення певних труднощів на практиці.

Одним із шляхів практичного розв'язання цієї проблеми є доволі усталена судова практика "Верховного Суду України з цього питання, яка викладена в щонайменш чотирьох ухвалах Судової палати з цивільних справ.

Так, правова позиція Верховного Суду України з певного аспекту цього питання, викладена в ухвалі Судової палати з цивільних справ від 19 серпня 2004 року, полягає в наступному.

"Відповідно до ч.1 ст. 195 (ЦК України в редакції 1963 року - примітка автора) завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладення договору і для забезпечення його виконання.

За змістом указаної статті завдатком може забезпечуватися тільки дійсне зобов'язання, тому правила ч. 2 ст. 195 цього Кодексу про залишення завдатку особі, яка його одержала, застосовується у випадках, коли договір було укладено, але сторона ухиляється від його виконання".

(Див. Вісник Верховного Суду України № 1 за 2005 рік, стор. 18).

Наведене дає підстави для висновку про те, що одним із критеріїв відмінності завдатку від авансу є забезпечення завдатком дійсного, тобто вже укладеного договору за умови одночасного ухилення сторони від його виконання.

Слід зазначити, що не менш важливе значення має не тільки дійсність укладеного зобов'язання, а й одночасне дотримання сторонами обов'язкової форми для забезпеченого завдатком того чи іншого цивільно-правового договору, який встановлено законом.

Наприклад, статтею 657 чинного Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів купівлі - продажу об'єктів нерухомості.

В зв'язку з наведеним другий, так би мовити аспект правової позиції Верховного Суду України, доволі чітко викладений в ухвалах Судової палати з цивільних справ від 26 лютого 2004 року, від 13 жовтня 2005 року, а також від 21 червня 2006 року і полягає в наступному.

"Залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін.

Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались".

(Див. Вісник Верховного Суду України №3 за 2005 рік, стор. 22, Вісник Верховного Суду України №1 за 2006 рік, стор. 16-17, Вісник Верховного Суду України №12 за 2006 рік, стор. 4-5).

З урахуванням наведеного цілком можливо дійти висновку про те, що другим критерієм відмінності завдатку від авансу є умова обов'язкового дотримання сторонами форми укладення договору, встановленої законом.

Викладені тези в їх сукупності є підставою для обґрунтованого висновку про те, що основними критеріями відмінності завдатку як одного із засобів забезпечення виконання зобов'язань від авансу, як одної з форм розрахунків є:

1. Забезпечення завдатком тільки дійсного, тобто укладеного сторонами, того чи іншого цивільно-правового зобов'язання.

2. Обов'язкове дотримання сторонами встановленої законом форми укладення договору, який забезпечений завдатком.

3. Винне ухилення одної зі сторін від виконання укладеного з дотриманням встановленої законом форми договору, котрий забезпечений завдатком.

Завершуючи викладення вищезазначених доводів і посилаючись в їх обґрунтування на правову позицію і судову практику Верховного Суду України, автор вважає, що за умови відсутності хоча б одного з трьох вищенаведених критеріїв відмінності передані однією стороною другій стороні грошові суми або рухоме майно у рахунок належних за договором платежів є не завдатком, а авансом.

Андрій Чебаненко,

адвокат (м. Одеса)

ва́нс (фр. avance) или предоплата — некоторая денежная сумма или другая имущественная ценность, которую при наличии двух встречных обязательств, одно из которых является денежным или имущественным, должник по денежному или имущественному обязательству передаёт своему кредитору во исполнение денежного или имущественного обязательства до начала исполнения встречного обязательства.

Аванс не следует путать с задатком. Эти термины обозначают различные по своему существу юридические действия, хотя и имеющие общие признаки и влекущие частично совпадающие последствия. Различие заключается в том, что при неисполнении договора сторона, ответственная за нарушение, теряет задаток (если ответствен получатель задатка, он возвращает его в двойном размере). К авансу такое правило не применяется. Кроме того, в отличие от задатка аванс передаётся только в качестве исполнения обязательства, но не как знак заключения договора.

Аванс обязателен при поставках на условиях кредита, обычно составляет 10-40% стоимости контракта и засчитывается при окончательных расчетах; 100% Аванс применяется редко. При неисполнении обязательств Аванс подлежит возврату. При крупных контрактах возврат Аванса обеспечивается банковской гарантией. Аванс, как и задаток, служит доказательством заключения договора, но, в отличие от задатка, не является способом обеспечения его реального исполнения, поскольку при неисполнении обязательства он подлежит возврату и не более того. Поэтому всякий предварительный платеж считается авансом, если в письменном соглашении сторон договора прямо не указано, что этот платеж является задатком. В международной торговле дорогостоящим оборудованием, сельскохозяйственной продукцией довольно широко распространены покупательские авансы как форма кредитования экспортеров импортерами. Аванс - это любой платеж, произведенный покупателем-заказчиком до отгрузки товара или оказания услуг.

Прямого определения термина «аванс» гражданское законодательство Российской Федерации не имеет. Однако его смысл может быть восстановлен из систематического толкования норм, регулирующих гражданские правоотношения. В деловой практике широко применяется выдача аванса (некоторой условной суммы, которая напрямую не зависит от количества и качества затраченного труда), а затем заработной платы по итогам месяца.

Аванс - в гражданском праве - денежная сумма, уплачиваемая стороной договора, обязанной к денежному платежу, в счет данного платежа, но до фактического исполнения предмета договора. Согласно пункту 3 статьи 380 Гражданский кодекс Российской Федерации всякая предварительно уплаченная сумма признается авансом, если по поводу этой суммы в письменном соглашении не имеется прямого указания о том, что таковая является задатком. Аванс составляет часть суммы, подлежащей платежу.

Уплата вперед всей суммы договора называется предоплатой.

аванс (укр. - Аванс)

сума коштів, яка вноситься в рахунок наступних платежів або виплачується в рахунок майбутніх виплат, передбачених законодавчими актами.

Источник: (З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції)

Даже многократные ссылки на ст.571 и повторение слова задаток ничего не изменят.

По факту, между сторнами существовали какие-то предварительные договоренности, которые не были обличены в нужную форму с оговоренными существенными условиями, плюс стороны в принципе заблуждались в характере правоотношений. Расписка со словом задаток, наличие свидетелей, проплата пошлины, говорят о неких намериниях и подтверждают определенные факты (передача денег), обязательства между сторонами де-юре не существует, стороны не достигли согласия, а значит есть внедоговорные обязательства, обозначенные ниже.

Расписка — это документ, удостоверяющий получение чего-нибудь. Схематически расписку можно представить следующим образом:

1. Наименование документа,

2. Фамилия, имя, отчество, должность автора документа (того, кто дал расписку).

3. Наименование организации (или лица), передающих что-нибудь. Если расписка выдается лицу, то указывается фамилия, имя, отчество, должность.

4. Точное наименование передаваемого — количество указывается и цифрами, и прописью.

5. Дата, подпись получателя. Если расписка имеет особенно важное значение, то подпись лица, давшего расписку, заверяется в учреждении или у нотариуса.

Ниже предлагаем несколько образцов написания расписки.

Пример расписки:

РАСПИСКА

Я, Васильев Николай Петрович, секретарь педучилища, получил от профкома 20 (двадцать) руб. на организацию новогодней елки.

28/ХII—2008 г. Васильев

Ещё образец расписки:

РАСПИСКА

Настоящая расписка дана Отделу культуры Сватовского района в том, что мною, Ивченком С. П., от названного учреждения получено два книжных шкафа, стол письменный (один) и 5 (пять) стульев для оборудования компьютерного кабинета.

21.06. 2008 г. Директор школы (подпись),

Ещё один пример расписки:

Расписка

Я Кузнецов Иван Владимирович проживающий в городе Сватово по улице Коминтерна 43 взял в долг в Беликова Николая Павловича жителя города Сватово, проживающего (адрес), деньги в размере 45 000 (сорок пять тысяч) долларов США на один год. Деньги обязуюсь вернуть до 30 мая 2009 года.

27 апреля 2008 год (подпись) Кузнецов

Подпись верна Нотариус Петров (подпись и печать)

Примечание: такая расписка может быть написана на готовом нотариальном бланке, с голографической защитой, государственного образца.

Пример расписки на Украинском языке

Розписка

Я Шевченко Микола Тарасович проживаючий в місті Сватове Луганської області, по вулиці Садовій 48, взяв в борг у свого сусіда Сидоренка Петра Степановича, проживаючого в місті Сватове по вулиці Садовій 52, гроші, у розмірі 1500 грн. на термін вісім місяців. Гроші зобов'язуюся повернути вчасно до першого травня 2009 року. В чому і підписуюся.