Конспект лекцій необхідно мати власний, бо кожний робить записи для себе. Багато моментів відомо лише автору, а не користувачу тексту лекцій.

Конспекти, тези, цитати можуть мати дві форми: зошитову і карткову. При зошитовій формі кожному навчальному предмету необхідно відвести особливий окремий зошит.

Якщо використовується карткова форма, то записи слід робити на одній стороні картки. Для зручності користування зверху картки треба написати назву питання, що вивчається, прізвище автора, назва і УДК (універсальна десяткова класифікація) книги, що вивчається.

Картки можна використовувати стандартні або виготовити самостійно з білого паперу (напівватмана). Картки звичайно зберігають в спеціальних ящиках або в конвертах. Ця система конспектування має ряд переваг перед зошитовою: картками зручно користуватися при докладах, виступах на семінарах; такий конспект легко поповнювати новими картками, можна змінити порядок їх розташування, добиваючись більш чіткої, логічної послідовності викладу.

І, нарешті, можна застосовувати для цих же цілей персональний комп'ютер. Зараз існує велика кількість самих різних прикладних програм (органайзерів і ін.), які значно полегшують роботу при складанні виписувань з наукової і спеціальної літератури. А використовуючи мережу Internet, можна отримувати вже готові підбірки літератури.

Бібліографія складається в алфавітному порядку прізвищ авторів або назв творів (за відсутності прізвища автора)

В список включаються всі використані автором роботи літературні джерела незалежно від того, де вони опубліковані (в окремому виданні, в збірці, журналі, газеті тощо), а також від того, чи є в тексті посилання на не включені в список твори або останні не цитувалися, але були використані автором в ході роботи.

В списку застосовується загальна нумерація літературних джерел.

При оформленні вихідних даних джерела указуються прізвище і ініціали автора, назва роботи, місце і рік видання, загальна кількість сторінок.

Наприклад:

Стельмахович М.Г. Педагогіка життя. – К.: Знання, 1980. – 48 с.

Зразок оформлення статті:

Майборода В.К. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського // Рідна школа. – 1993.-  №9.- С.33-34.

При оформленні газетної статті після номера газети пишуться три початкові букви назви місяця, в якому вийшла газета. Наприклад:

Петражицкий Л.И. Техника научного самообразования//Татьянин день. – 1995. - №3(23). – авг. – С. 8-10.

Оформлення посилання на цитовану або згадувану роботу. Є два варіанти: або у вигляді так званої «виноски», коли в тексті після укладеної в лапки цитати, проставляється її порядковий номер стосовно інших цитат на даній сторінці, а джерело цитати указується в кінці сторінки.

Іноді джерело указується безпосередньо в тексті в дужках, після процитованого вислову. В тому й іншому випадку пишуть: прізвище автора, ініціали, назву роботи без лапок, місце і рік видання. В кінці посилання – сторінку (ки) цитованого тексту.

Часто замість повних відомостей про джерело, що використовується, приводять його порядковий номер в прикладеному списку літератури в кінці роботи.

Приклад: В своєму дослідженні Ю. Барсов (12, с. 29) писав: «....»