Мистецтво слухати і чути.

Більшість людей уміє погано слухати слова інших. Часто ми не слухаємо з досить простих причин: чимось засмучені чи дуже радіємо або коли те, що нам кажуть, нас не цікавить. Іноді ми просто лінуємося або втомилися. Адже слухати – важке заняття.

«Чути» і «слухати» зовсім не одне і те саме, «чути» - означає фізично сприймати звук. Тоді як «слухати» - це не просто спрямовувати слух на що-небудь, а зосередитися на сприйманому, розуміти значення звуків, що приймаються. Людина чує в результаті автоматичної реакції органів слуху і нервової системи. Слухання ж – вольовий акт, що включає також і вищі розумові процеси. Щоб слухати необхідне бажання і увага.

Слухання – це активний процес тому що: ми ділимо з тим, хто говорить, відповідальність за спілкування; воно вимагає певних навиків; необхідні спеціальні умови ефективного сприйняття мови.

Слухаючи співбесідника ніколи:

• Не позіхайте.

• Не приймайте мовчання за увагу. Якщо співбесідник мовчить, то це ще не означає, що він слухає.

• Не прикидайтеся, що слухаєте. Це даремно.

• Не перебивайте без потреби. А якщо вважаєте, що потреба є, подумайте, чи настільки вона велика.

• Не робіть поспішних висновків. Утримайтеся від оцінок і постарайтеся зрозуміти точку зору співбесідника.

• Не задавайте дуже багато питань. Це пригнічує співбесідника, відбирає ініціативу і ставить в оборонну позицію.

• Не загострюйте уваги на розмовних особливостях співбесідника.

Треба відзначити, що ці рекомендації відносяться, в основному, до організації слухання з інформативно-освітньою метою в педагогічному процесі і не є універсальними в інших життєвих ситуаціях. Тому під «співбесідником» ми передусім розуміємо Педагога або Учня в умовах діалогічної взаємодії.

Записи в процесі слухання.

В конкретній навчальній ситуації доводиться не тільки слухати, але часто і робити записи в процесі слухання, адже значну частину нових знань ви отримуєте при викладі навчального матеріалу викладачем. Доводиться одночасно і слухати, і писати. Що ж ми бачимо? Одні студенти уважно слухають, не встигаючи як слід записати, інші – ретельно записують, не намагаючись вникнути в зміст. Те і інше крайнощі. Потрібно вчитися і вникати в зміст, і встигати робити записи. А перш за все треба навчитися слухати!

Встановлено, що конспектування лекцій має велике освітнє і виховне значення для слухачів; воно розвиває розум, збагачує науковими даними, сприяє закріпленню знань в пам'яті, озброює необхідними уміннями і навиками. Але конспект є корисним тоді, коли записане найсуттєвіше, основне.

Що ж треба записувати на лекції? Перш за все - тему лекції, основні її питання, найважливіше їх аргументування. Потім - деякі яскраві приклади, наукові визначення і висновки, які дає лектор за матеріалом.

Домовимося, що «слухання» для запису, тобто для конспектування, це – праця творча, в процесі якої треба одночасно розуміти, запам'ятовувати, виділяти головне, відкидати другорядне, живо представляти в своїй уяві почуте – і все це в швидкому темпі.

Стежте уважно за думкою, звертайте увагу на голос. Як правило, голосом і темпом мови викладач підкреслює те основне, що слід записати. Краще всього це робити в той момент, коли викладач закінчуючи основну думку, коментує її, а до другої ще не перейшов. У жодному випадку не можна записувати з перших слів, не уловивши ні значення, ні нитку розповіді педагога. Деякі студенти просять іноді лектора "читати повільніше...". Їм хочеться, щоб лекція перетворилася на лекцію-диктування. Не варто записувати розповідь викладача дослівно, навіть якщо ви пишете дуже швидко. Так конспектувати дуже шкідливо. Вся ваша увага піде на процес записування і ви не зумієте глибоко зрозуміти, запам'ятати і пережити викладений матеріал.

Техніка запису лекції індивідуальна. Але існують різні допоміжні прийоми, які дають можливість менше писати, а більше обдумувати зміст лекції:

• пишіть акуратно і відразу начисто, переписування є даремною витратою часу;

• вчіться писати швидко (20-150 букв в хвилину);

• користуйтеся скороченнями слів і умовними значками, створіть власну систему скорочень. Наприклад:

! - важливо;

!! – дуже важливо;

? – під питанням;

P – перевірити;

R – запам’ятати;

C - скопіювати;

Y – подивитися підручнику;

ZB - приклад (наприклад).

• залишайте в зошиті широкі поля, виділяйте розділи, висновки;

• добийтеся того, щоб запис лекції не стомлював вас, а зовнішній вигляд конспекту доставляв би вам задоволення.

Постарайтеся відразу після лекції уважно прочитати свій запис. Щось слід виправити, уточнити, доповнити, поки не забутий зміст лекції. Зверніть увагу рекомендованій літературі, оскільки надалі вам доведеться з нею працювати.

Багато студентів непогано конспектують лекції, але до самих іспитів не заглядають в них. Вони припускаються великої помилки. Над конспектами лекцій треба систематично працювати: перечитувати їх, виправляти текст, робити доповнення, розмічати кольором те, що повинно бути глибоко і міцно закріплено в пам'яті. Перший перегляд конспекту рекомендується зробити ввечері того дня, коли прослуховувала лекція (заздалегідь пригадати про що йшла мова і хоча б один раз проглянути записи). Потім знов проглянути конспект через 3-4 дні. Часу на таку роботу йде трохи, але результати зазвичай бувають прекрасними: студент ґрунтовно і глибоко опановує матеріалом і до сесії приходить добре підготовленим.

Працюючи над конспектом лекцій, завжди слід використовувати не тільки підручник, але і ту літературу, яку додатково рекомендував лектор. Тільки така серйозна, копітка робота з лекційним матеріалом дозволить кожному студенту оволодіти науковими знаннями і розвинути в собі завдатки, здібності, дарування.

Успіхів Вам, дорогі друзі!