Рекомендована література

1. Городній М. Г. Рослинництво. Практикум. – К.: Урожай, 1981. – С. 142-165.

2. Бобро М. А., Танчик С. П., Алімов Д. М. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття. – К.: Урожай, 2001. – С. 352-375.

Питання для самоконтролю

1. Поняття про контрольно-насіннєвий аналіз.

2. Характеристика посівних, сортових та урожайних якостей насіння.

3. Поняття про партію насіння, контрольну одиницю, виїмку, середній зразок.

4. Основні правила відбору середніх зразків.

5. Документація на насіння.

6. Характеристика проб для визначення основних якостей насіння.

7. Основні та допоміжні показники посівних якостей насіння.

8. Схожість насіння, методика її визначення.

9. Маса 1000 зерен, методика її визначення.

10. На яких середовищах проводять пророщування насіння.

11. Формули норми висіву.

12. Поняття про посівну придатність.

Лабораторно-практична робота № 4.

Тема: Загальна характеристика зернових злакових культур. Відмінні ознаки хлібів і та іі групи. Будова плоду зернових злаків. План:

1. Ознайомитись з особливостями морфології хлібних злаків. Розглянути основні частини листка хлібного злаку та будову колоска, волоті та качана.

2. Будова плоду зернових злаків.

3. Морфо-ботанічна характеристика пшениці.

Завдання для самостійної роботи

1. Дайте визначення поняттям ріст та розвиток.

2. Використовуючи рекомендовану літературу та теоретичну частину даної лабораторної роботи опишіть основні фенологічні фази зернових злакових культур.

3. Описати види, підвиди всіх зернових злакових культур та основні відмінності між ними (ячмінь. овес, жито, тритикале, кукурудза, просо, сорго, рис).

Мета лабораторної роботи: Ознайомитися з морфологічною будовою злакових культур. Вивчити основні відмінності між хлібами першої та другої групи. Розглянути анатомічну будову зернівки.

Матеріальне забезпечення: сноповий матеріал, зразки насіння, макети, муляжі та таблиці.

Теоретична частина

1. Ознайомитись з особливостями морфології хлібних злаків. Розглянути основні частини листка хлібного злаку та будову колоска, волоті та качана. Зернові злакові рослини належать до ботанічної родини злакових, або тонконогових, яка об’єднує 9 родів: пшеницю жито, тритікале , ячмінь, овес, просо, кукурудзу, сорго та рис.

Зернові злакові за морфологічними ознаками і біологічними особливостями діляться на дві групи: хліба першої (пшениця, жито, ячмінь, жито, тритикале та овес) та другої групи (просо, сорго, рис та кукурудза), або справжні та просовидні хліба.

Зернові злакові культури першої і другої груп мають багато спільного у морфологічній будові рослин.

Основні відмінні ознаки хлібів першої та другої групи ( табл. 1). Виконати самостійно [2] c. 6):

Таблиця 1

Відмінні ознаки хлібів першої та другої групи

Ознаки	Перша група	Друга група
1. Кількість зародкових корінців при проростанні насіння
2. У колосках краще розвинені квітки
3. Наявність борозенки на черевному боці зернівки
4. Відношення до вологи
5. Відношення до тепла
6. Тип розвитку
7. Ріст і розвиток на початку вегетації
8. Відношення до довжини дня

Коренева система у злакових хлібів мичкувата. Складається вона з первинних, або зародкових, коренів та вторинних, або вузлових (стеблових). Первинні корені під час проростання насіння швидко проникають у глибину ґрунту. Вторинні – спочатку ростуть майже горизонтально, а пізніше – у глибину ґрунту.

Первинні і вторинні корені дуже розгалужені, закінчуються густою сіткою кореневих волосків і разом утворюють кореневу мичку („бороду”), багато коренів якої заглиблюються в грунт у хлібів першої групи до 1–1,5 м, другої (кукурудза, сорго) – до 2,3 м та в боки – на 30 70 см.

Загальна довжина коріння разом з кореневими волосками у рослини може досягати 10–20 км. Основна маса кореневої системи знаходиться у орному шарі ґрунту на глибині до 30 см.

Значна відмінність у морфологічній будові кореневої системи спостерігається у рису. Вона складається з великої кількості коренів, які дуже мало розгалужуються і майже не мають кореневих волосків. Усередині коренів міститься нещільна тканина (аеренхіма), яка утримує міжклітинне повітря, посилюючи забезпечення затопленої кореневої системи киснем.

Стебло у зернових злаків – циліндрична соломина, всередині порожниста (пшениця, жито, тритікале, ячмінь, овес, просо) або виповнена губчастою серцевиною (кукурудза, сорго). Воно складається з міжвузль, розділених стебловими вузлами. Кількість міжвузль у хлібів першої групи 4–7, другої – різна: у проса – 5–7, рису – 5–12, а у високорослих форм кукурудзи та сорго – до 20–30 і більше.

Ріст стебла у висоту починається з росту (видовження) основи першого міжвузля; після його уповільнення або одночасно з ним інтенсивно видовжується і потовщується основа другого міжвузля, за ним – третього і наступних. Такий ріст соломини має назву вставного, або інтеркалярного. Ріст стебла припиняється здебільшого із закінченням цвітіння рослин.

Висота стебел становить від 60–80 см у низькорослих і карликових форм пшениці та ячменю до 4–6 м у високорослої кукурудзи, товщина – відповідно від 0,4–0,9 см до 2–5 см і більше. Стебла хлібів другої групи здатні гілкуватися.

Листок складається з листкової піхви і лінійної або ланцетоподібної пластинки з поздовжнім жилкуванням. Довжина листкової пластинки у злаків першої групи – 15–35, ширина – 0,5–2,5 см; у сорго та кукурудзи пластинки досягають довжини 50–100, ширини – 3–10 см і більше. Листкова піхва у вигляді трубки щільно охоплює міжвузля і захищає від пошкоджень його зону росту.

У зоні переходу піхви пластинку утворюється різної величини та форми тоненька плівочка – язичок, який щільно прилягає до міжвузля і захищає від проникнення дощової води і пилу. У деяких злакових хлібів (особливо в ячменю) півдугами навколо міжвузля розміщуються два невеликих відростки листкової пластинки – вушка або ріжки. За зовнішніми ознаками вушок і язичків можна легко розрізнити злаки першої групи ще до з’явлення у них суцвіть.

Суцвіття. Зернові злакові рослини утворюють кілька типів суцвіть: складний колос (пшениця, жито, тритікале, ячмінь); волоть (овес, просо, сорго, рис, чоловіче суцвіття кукурудзи); колосоподібну волоть (чумиза, могар) та початок (жіноче суцвіття кукурудзи).

Колос. Основою колоса є стрижень, яким закінчується стебло. Він складається із сплющених, прямих або злегка вигнутих члеників завдовжки 4–8 мм. На верхівці членики потовщуються і утворюють виступи, на яких розміщуються колоски.

Широкі боки члеників називаються лицьовими, вузькі – боковими і відповідно з цим визначається лицьовий та бічний боки колоса. Між колосковими лусками розміщуються квітки.

У волоті основою є вісь, якою закінчується соломина. Вісь розгалужується, утворюючи гілки першого порядку, які в свою чергу можуть галузитися й формувати гілки другого порядку, останні – третього і наступних порядків. На кінцях гілок усіх порядків розміщуються колоски. Дещо інша будова волоті кукурудзи, в якої при галуженні утворюються в основному гілки першого порядку і лише зрідка одна – дві нижні з них можуть формувати гілки другого порядку.

Початок складається (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Колосоподібна волоть – досить щільне суцвіття головчастого проса. Основою суцвіття є вісь, на якій густо розміщені сильно вкорочені гілочки або лопаті, при деякому подовженні гілочок. У першому випадку суцвіття набирає циліндричної форми, у другому – лопатевої. Двоквіткові колоски, з яких один плодоносний, другий – безплідний (у вигляді лусочки), щільно розміщуються на бічних гілках.

Плід у зернових злаків – суха однонасінна зернівка. Залежно від роду та виду злакових рослин їхні плоди відрізняються за розміром, формою, забарвленням та іншими ознаками. У зовнішній будові зернівки розрізняють основу і верхівку, спинку й черевце, довжину, ширину і товщину.

Зернівки можуть бути плівчастими, коли вони щільно охоплюються квітковими лусками або зростаються з ними при збиранні обмолочуються разом, або голими, які при обмолочуванні легко випадають з квіткових лусок.

Кожний рід за морфологічними ознаками спадково-стійкого характеру поділяється на менші таксономічні одиниці – види і різновидності. Існує також поділ рослин на групи. (Описати самостійно групи польових культур за напрямком використання)_{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

2. Будова плоду зернових злаків. Зернівка складається з трьох головних частин: оболонки, ендосперму і зародка (Самостійно описати основні частини насінини та їх значення [2] c. 17)

Оболонка – _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Ендосперм – _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Зародок – _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

3. Морфо-ботанічна характеристика пшениці. Рід пшениці Triticum L. поліморфний за видовим складом. У спеціальній літературі наводиться характеристика 28 її видів.

Види пшениці за кількістю хромосом у соматичних клітинах поділяються на такі генетичні групи:

1 – диплоїдні (2n-14) – однозернянка культурна (Tr. топососсит L.), однозернянка дика (Tr. aegilopoides Link.) та ін.; 2 – тетраплоїдні (2n-28) – пшениця тверда (Tr. durum Dest.), польська (Tr. polonicum L.), карталінська, або перська (Tr. cartalicum Nevski, Tr. persicum Vav.), тургідум, або англійська (Tr. turgidum L.), Тимофєєва, або Зандурі (Tr. Timopheevi Zhuk.), полба, або культурна двозернянка (Tr. Dicoccum Shu-eb.), та ін.; 3 – гексаплоїдні (2 n -42) – пшениця м’яка (Tr. aestivum L.), пшениця Маха (Tr. Mocha et. men. Deky), спельта (Tr. spelta L.), карликова (Tr. compactum Host.), круглозерна (Tr. sphaerococcum Pers.) та ін.; 4 – октаплоїдні (2n-56) – пшениця грибобійна (Tr. jungicidum Zhuk.).

За морфологічними особливостями види пшениці об’єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб’яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок. До голозерних пшениць належать: м’яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих – спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види.

М’яка і тверда пшениці. Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м’яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98% загальної площі пшениці. При цьому на частку м’якої припадає 90% площі.

М’яка пшениця (Tr. aestivum L.) – однорічна озима або яра трав’яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає у грунт на глибину 1–1, 5 м і більше.

Стебло – прямостояча соломина, заввишки у низькорослих (карликових і напівкарликових) сортів – 60–90 см, середньорослих – 100–110, високорослих – 110–125 см; складається з 4-7 міжвузль.

Пшениця відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3–5 стебел, у тому числі продуктивних –2-3.

Листки у м’якої озимої пшениці майже голі, ярої – опушені, завдовжки 15–25 см і більше, завширшки 1–2 см.

Колос різної довжини: короткий – до 8 см, середній – 8–10. довгий – понад 10 см; за формою – циліндричний (призматичний) з однаковою шириною уздовж колоса; веретеноподібний, який звужується до верхівки і в меншій мірі до основи, та булавоподібний, який до верхівки потовщується. У колосі утворюється 15–25 колосків – здебільшого 5-квіткових, з яких звичайно розвиваються і утворюють зерно 2–3 нижні квітки

Маса 1000 зерен – 25–55 г, частіше – близько 40 г.

М’яка пшениця – самозапильна рослина, але у жарку погоду може запилюватися перехресно.

Тверда пшениця (Tr. durum Dest.) представлена у культурі в основному ярими сортами і зовсім мало – озимими. Порівняно з м’якою вона високоросліша, утворює стебла з восковим нальотом, які у верхній частиш (ближче до основи колоса) виповнені серцевиною. Листки голі, також покриті восковим нальотом. Колос щільний, з середнім індексом щільності 25–30 і більше. Остюки грубі, значно переважають довжину колоса, яка коливається від 3,5 до 17 см. Колоскові луски жорсткі, зерно при достиганні міцно утримується квітковими і колосковими лусками й не обсипається. Зерно видовжене – до 12 мм, у поперечному перерізі – округло–кутасте.

В пшениці, за такими ознаками як: наявність або відсутність на колосі остюків, опушення та забарвлення колоса, забарвлення остюків та зернівок, виділяють такі найпоширеніші різновидності. Пшениця м’яка: Erythrospermum Körn, Ferrugineum Al., Hostianum Clem., Barbarossa Al., Suberythrospermum, Albidum Al., Lutescens Al., Milturum Al., Velutinum Schǘbl, Pyrothrix Al., Nigriaristatum Elak. Пшениця тверда: Leucurum Al., Leucamelan Al., Hordeiforme Host., Erythromelan Körn., Melanopus Al.