Рекомендована література:

1. Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва: Підручник.- К.: Вища шк., 1995. - 271 с.

2. Ґрунтознавство: Підручник / Д.Г. Тихоненко, М.О. Горін, М.І. Лактіонов та ін.; за ред. Д.Г. Тихоненка. - К.: Вища освіта, 2005. - 703 с.

3. Практикум із землеробства: Навч. посібник / М.С. Кравченко, О.М. Царенко, Ю.Г. Міщенко та ін.; За ред. М.С. Кравченко і З.М. Томашівського. - К.:Мета, 2003,- 320 с.

Питання для самоконтролю:

1. Характеристика основних ґрунтових горизонтів.

2. Поняття будови ґрунту та ґрунтового профілю.

3. Механічний склад ґрунту.

4. Класифікація ґрунтів за механічним складом.

5. Кислотність ґрунту та її види.

6. Структура ґрунту та основні її типи.

7. Порівняльна характеристика структурних і безструктурних ґрунтів.

8. Від чого залежить колір ґрунтових горизонтів.

9. Основні типи ґрунтотворних процесів.

10. Спілість ґрунту та її види.

11. Технологічні властивості ґрунту, які впливають на його обробіток і продуктивність машин та знарядь.

12. Що таке вологість ґрунту, формула для її визначення.

13. Органолептичний метод визначення вологості ґрунту.

14. Ґрунти зони Полісся, Лісостепу та Степу.

Продовження лабораторно-практичної роботи № 1.

Тема: Бур’яни та їх класифікація. (Частина друга)

План:

1. Загальні положення про бур’яни.

2. Класифікація основних видів бур’янів.

3. Методи боротьби із бур’янами.

Завдання для самостійної роботи:

1. Поняття про карантин та його види.

2. Техніка та умови ефективного застосування гербіцидів.

3. Строки та способи внесення гербіцидів.

4. Ознайомитись із правилами безпеки при роботі з гербіцидами.

Мета лабораторної роботи: Отримати загальні знання про бур'яни; ознайомитись із класифікацією бур’янів, їх основними видами та способами боротьби із ними. Вивчити основні системи обробітку ґрунту.

Теоретична частина

1. Загальні положення про бур’яни. Бур’яни - це дикі або напівкультурні рослини, які всупереч бажанню хлібороба ростуть на полях і пристосовуються (екологічно та біологічно) до умов поля і зростання з культурними рослинами. Бур’яни знижують ефективність дії добрив, зрошення та інших заходів, спрямованих на підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Забур’яненість посівів знижує продуктивність і якість робіт сільськогосподарських машин і знарядь, збільшує витрати на виробництво продукції. Від бур’янів слід відрізняти засмічувачі, тобто культурні рослини інших видів і сортів, які ростуть у посівах сільськогосподарських культур на даному полі.

Внаслідок тривалого еволюційного розвитку бур’яни набули різних біологічних властивостей, які дають їм змогу успішно конкурувати між собою та із сільськогосподарськими культурами. До таких властивостей, насамперед, належать:

1) висока насіннєва продуктивність; 2) тривала життєздатність і високе виживання насіння за несприятливих умов; 3) розтягнутий період проростання насіння і лише з певної глибини; 4) здатність насіння бур’янів проростати за нижчої, ніж культурні види рослин, температури ґрунту і зберігати схожість за таких умов; 5) вегетативне розмноження бур'янів; 6) різноманітні пристосування до поширення; 7) важковідокремлюваність насіння багатьох бур’янів від насіння культурних рослин.

Самостійно, наводячи приклади, більш детально описати властивість під № _____{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

2. Класифікація основних видів бур’янів. За біологічними і ботанічними ознаками (час появи сходів, інтенсивність росту, ритміка розвитку, тривалість життя, спосіб розмноження, спеціалізація тощо) бур’яни об’єднують у групи, що полегшує їх вивчення і розробку прийомів боротьби з ними. За способом живлення розрізняють такі типи бур’янів: не паразитні бур’яни - це зелені рослини з автотрофним типом живлення, тобто мають розвинену кореневу систему, якою засвоюють з ґрунту вологу і мінеральні поживні елементи, а також зелене листя, за допомогою якого можуть створювати органічні речовини в процесі фотосинтезу. За тривалістю життя бур’яни - не паразити поділяють на маторічні та багаторічні. Малорічні живуть не більше двох років, розмножуються переважно тільки один раз (монокарпіки). Багаторічні бур’яни живуть протягом кількох років, розмножуються як насінням, так і вегетативно, плодоносять щороку протягом життя (полікарпіки); бур’яни - напівпаразити мають зелене листя і здатні до фотосинтезу, але разом з тим мають гаусторії, за допомогою яких паразитують на інших рослинах; бур’яни-паразити - це переважно однорічні рослини. Оскільки вони не мають зеленого листя (відсутній хлорофіл), то не здатні асимілювати вуглекислоту й синтезувати органічні речовини (гетеротрофний тин живлення). Вони мають спеціальні присоски (гаусторії), за допомогою яких всмоктують з рослини-живителя створювані нею готові пластичні речовини.

Таблиця 1