- •Дошкільна педагогіка, як науа; її предмет, завдання, природничо – наукові засади, зв'язок з іншими науками.
- •2 Історія виникнення та розвитку суспільного дошкільного виховання в україні, його перспективи
- •6. Закон україни “про дошкільну освіту” про типи сучасних навчальних закладів
- •3.Базовий компонент дошкільної освіти україни, його значення та зміст
- •Загальні положення Базового компонента дошкільної освіти
- •Зміст Базового компонента дошкільної освіти
- •4. Програми виховання дітей дошкільного віку
- •Насамперед, вихователь - це людина, яка:
- •Спеціаліст повинен вміти:
- •У діяльності вихователя виділяють такі основні функції:
- •6. Особливості розвитку, організація життя та виховання дітей другого року життя
- •7. Методи наукових педагогічних досліджень в дошкільній педагогіці, їх характеристика
- •8. Естетичне виховання дошкільників, його завдання, засоби та методи
- •10. Сенсорне виховання дошкільників, його завдання, зміст. Система сенсорного виховання в сучасній дошкільній педагогіці
- •11. Форми організації навчання в дошкільному навчальному закладі. Види сучасних занять, їх характеристика
- •12. Поняття “дитячий колектив”, його своєрідність в дошкільному віці, етапи формування
- •Формування у дошкільників досвіду позитивних стосунків між дітьми
- •13Індивідуалізація виховання дітей дошкільного віку
- •14. Завдання, зміст, засоби виховання у дітей любові до батьківщини. Дослідження даної проблеми
- •15. Виховання культури поведінки дошкільників
- •16. . Статеве виховання дошкільників, йог завдання, зміст, методи
- •45. Ознайомлення дошкільників з працею дорослих. Початкове економічне виховання
- •20 Планування навчально-виховної роботи в дошкільному навчальному закладі
- •21. Своєрідність праці дошкільників, її види, зміст. Форми організації праці в дошкільному закладі
- •Форми організації трудової діяльності дітей
- •22Особливості керівництва сюжетно-рольовими іграми дітей дошкільного віку
- •23. Театралізовані ігри в дошкільному навчальному закладі, їх види, особливості педагогічного керівництва
- •24Будівельно-конструктивні ігри, умови їх організації в дошкільному навчальному закладі, особливості педагогічного керівництва
- •25 Режисерські ігри дошкільників, їх значення, умови організації
- •26. Дидактична гра в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу, її структура, види; особливості проведення в різних вікових групах
- •Педагогічне керівництво дидактичними іграми
- •27 Наступність в роботі дошкільного навчального закладу та школи, її напрямки, зміст, форми
- •28Поняття про готовність дитини до школи, її показники, особливості освітньо-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу
- •Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:
- •30. Поняття “педагогічний процес”, структура та принципи побудови педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі
12. Поняття “дитячий колектив”, його своєрідність в дошкільному віці, етапи формування
Цим питанням займалися А.С. Макаренко, Сухомлинський та ін.
Колектив – це динамічна соціальна система. У залежності від рівня розвитку розрізняють колектив, що перебуває у процесі свого становлення (наприклад, дитячий колектив) і сформований “зрілий” колектив, тобто колектив з відпрацьованою системою суспільно значимих цілей, чіткою структурою ділових стосунків і форм спільної діяльності, органами самоуправління (наприклад, виробничий колектив, бригади, цеховий колектив та ін.).
Дитячий колектив відрізняється від інших типів колективів віковим діапазоном, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, що вимагає педагогічного керівництва.
Ознаки колективу – це ті характерні риси, які властиві колективу. До них належать:
а) наявність загальної соціально значимої мети; б) спільна діяльність для досягнення мети; в) стосунки відповідальної залежності між членами колективу; г) наявність виборних керівних органів (органів самоврядування).
У дружньому колективі система стосунків визначається розумним поєднанням особистих і суспільних інтересів.
Наявність різних типів колективів свідчить про складність його структури, найбільш стабільною ланкою в офіційній структурі шкільного колективу є колектив класу.
Функції колективу: а) організаторська – сам керує своєю суспільно корисною діяльністю; б) виховна – стає носієм моральних переконань; в) стимулювання – сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів усіх суспільно корисних справ, регулює поведінку своїх членів, їх взаємовідносини.
Особливості розвитку дитячого колективу.
Характеризуючи особливості дитячого колективу на різних вікових етапах, можна виділити деякі загальні моменти, пов’язані з входженням особистості в соціум. Цей процес, на думку відомого вітчизняного психолога Т.В. Петровського, включає в себе декілька фаз, які послідовно змінюються. Адаптація особистості в колективі.
1. Індивідуалізація.
2. Інтеграція особистості в колективі.
Кожна з фаз соціального розвитку особистості в колективі має серйозні наслідки для її становлення і можливостей самореалізації. Завдання педагога полягає в тому, щоб сприяти створенню в дитячому колективі умов для доброї адаптації, індивідуалізації й інтеграції у ньому кожної особистості.
Науковими дослідженнями виявлено три найбільш поширені моделі розвитку взаємовідносин між особистістю і колективом:
а) особистість підкоряється колективу (конформізм);
б) особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія);
в) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм).
Формування у дошкільників досвіду позитивних стосунків між дітьми
З тієї миті, як дитина потрапляє в групу ровесників, її індивідуальний розвиток уже не можна розглядати і вивчати поза взаєминами з іншими членами групи. Саме на основі досвіду спілкування з ровесниками формуються моральні якості підростаючої особистості, насамперед ті, які визначають її ставлення до людей. Хоч групу дошкільного закладу лише умовно можна вважати колективом, проте навіть і тут наявні великі потенційні можливості для .розвитку дітей на основі доступних їм моральних норм і правил. Цьому сприяють сталий склад груп протягом кількох років, сталість педа-гогічних вимог, які спрямовують і координують взаємини, щоденна організація спілкування та спільної діяльності дошкільників. Значне місце відведено змісту роботи вихователя, спрямованої на розвиток у дошкільників доброзичливого ставлення до товаришів по групі, взаємодопомоги, в основі якої лежить прин-цип систематичного виховного впливу на емоційну сферу дитини, розкривається значення сімейного виховання у формуванні в дітей позитивної спрямованості на ровесників. Аналіз роботи дошкільних закладів свідчить про те, що не всі вихователі приділяють достатню увагу формуванню позитивних взаємин дітей у процесі їх повсякденного спілкування, часто пускають їх на самоплив. Тоді в групі виникають стосунки, які не лише галь-мують розвиток у дошкільників доброзичливого ставлення до своїх товаришів, а навіть породжують відверто непри-язні прояви щодо однолітків -- черствість, байдужість, приниження гідності іншого тощо. Висвітлення питань, які розкривають шляхи формуван-ня позитивних взаємовідносин дітей, має важливе значення для педагогічної практики, зокрема поліпшення виховного процесу в дошкільному закладі. Гра у розвитку взаємин дітей В українскій психолого-педагогічній науці загально-прийнятим є положення про те, що гра -- один з найголовніших засобів всебічного розвитку, дошкільників. Саме ігрова діяльність, як ніяка інша, сприяє формуванню дитячого колективу, розвиткові позитивних взаємин у ньому, закладенню початків суспільної спрямованості особистості вже на етапі дошкільного дитинства (під суспільною спрямованістю особистості розуміють домінуван-ня колективістичних проявів у поведінці людини). Ігрові дії дітей соціальні за своєю спрямованістю. У них відображаються досвід і культура народу, вони завжди активно спрямовані на предмет або людину, з якою дити-на вступає в контакти. Відомий психолог Д. Б. Ельконін зазначав, що гра є арифметикою соціальних взаємин. У реальній дійсності взаємини між людьми закриті для дитини матеріальними предметами, з якими діють люди, у грі вони вперше відкриваються, отже, гра -- найважливіше джерело формування соціальної свідомості дошкільника. В цьому її основна функція і значення для розвитку особистості дитини. Найбільші можливості формування дитячого товариства забезпечуються ігровою діяльністю дітей. Саме в ній найповніше активізується їхнє суспільне життя. Ігрова діяльність дає дітям змогу на найбільш ранніх сходинках розвитку створювати самодіяльним шляхом ті чи інші форми спілкування. Відомо, що й в інших формах життя дітей (на заняттях, у праці) йде суспільне життя, але провідна роль тут належить дорослому, тоді як в ігровій діяльності багато що зумовлене активністю самих дітей”. Своєрідність гри дітей полягає в тому, що в ній вони відображають навколишню дійсність - дії людей, їх взаємини, зовнішні атрибути навколишнього. Водночас діти вносять у гру й елементи власної уяви - чим вона багатша, тим цікавіша й змістовніша їхня діяльність. У грі значно більше, ніж у будь-якій іншій діяльності, дитина може виявляти свою самостійність, а це надзвичайно важ-ливо для формування її як особистості. Адже кожна дитина на власний розсуд "творить” гру, по-своєму відобра-жає в ній набуті знання про світ, в якому живе, виражаючи власне ставлення до нього.