- •Дошкільна педагогіка, як науа; її предмет, завдання, природничо – наукові засади, зв'язок з іншими науками.
- •2 Історія виникнення та розвитку суспільного дошкільного виховання в україні, його перспективи
- •6. Закон україни “про дошкільну освіту” про типи сучасних навчальних закладів
- •3.Базовий компонент дошкільної освіти україни, його значення та зміст
- •Загальні положення Базового компонента дошкільної освіти
- •Зміст Базового компонента дошкільної освіти
- •4. Програми виховання дітей дошкільного віку
- •Насамперед, вихователь - це людина, яка:
- •Спеціаліст повинен вміти:
- •У діяльності вихователя виділяють такі основні функції:
- •6. Особливості розвитку, організація життя та виховання дітей другого року життя
- •7. Методи наукових педагогічних досліджень в дошкільній педагогіці, їх характеристика
- •8. Естетичне виховання дошкільників, його завдання, засоби та методи
- •10. Сенсорне виховання дошкільників, його завдання, зміст. Система сенсорного виховання в сучасній дошкільній педагогіці
- •11. Форми організації навчання в дошкільному навчальному закладі. Види сучасних занять, їх характеристика
- •12. Поняття “дитячий колектив”, його своєрідність в дошкільному віці, етапи формування
- •Формування у дошкільників досвіду позитивних стосунків між дітьми
- •13Індивідуалізація виховання дітей дошкільного віку
- •14. Завдання, зміст, засоби виховання у дітей любові до батьківщини. Дослідження даної проблеми
- •15. Виховання культури поведінки дошкільників
- •16. . Статеве виховання дошкільників, йог завдання, зміст, методи
- •45. Ознайомлення дошкільників з працею дорослих. Початкове економічне виховання
- •20 Планування навчально-виховної роботи в дошкільному навчальному закладі
- •21. Своєрідність праці дошкільників, її види, зміст. Форми організації праці в дошкільному закладі
- •Форми організації трудової діяльності дітей
- •22Особливості керівництва сюжетно-рольовими іграми дітей дошкільного віку
- •23. Театралізовані ігри в дошкільному навчальному закладі, їх види, особливості педагогічного керівництва
- •24Будівельно-конструктивні ігри, умови їх організації в дошкільному навчальному закладі, особливості педагогічного керівництва
- •25 Режисерські ігри дошкільників, їх значення, умови організації
- •26. Дидактична гра в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу, її структура, види; особливості проведення в різних вікових групах
- •Педагогічне керівництво дидактичними іграми
- •27 Наступність в роботі дошкільного навчального закладу та школи, її напрямки, зміст, форми
- •28Поняття про готовність дитини до школи, її показники, особливості освітньо-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу
- •Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:
- •30. Поняття “педагогічний процес”, структура та принципи побудови педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі
22Особливості керівництва сюжетно-рольовими іграми дітей дошкільного віку
Поняття «керівництво» упсихолого-управлінськійлітературі — цепроцесналагодженнякерівником (вихователем) міжособистіснихстосунківзпідлеглими (дітьми), здійсненнянанихособистісноговпливудлядосягненняуправлінськихцілей. Є два погляди на природу стилю керівництва: 1. Керівництво як вияв індивідуально-психологічних, особистісних характеристик керівника (вихователя). 2. Як результат взаємодії спільної діяльності керівника (вихователя) з колективом (групою дітей). Стиль керівництва характеризують: • рівень значущості для керівника (вихователя) спільної діяльності з колективом (групою дітей); • міра орієнтації керівника на налагодження міжособистісних стосунків у колективі, формування колективу; • тип спілкування керівника (вихователя) з підлеглими (дітьми); • ступінь урахування у процесі керівництва індивідуально-психологічних особливостей дітей; • провідні методи керівництва. Від того, які з цих компонентів стають домінантними, і залежить унікальна й неповторна система методів, способів і прийомів керівництва, притаманна конкретному керівнику (вихователю). Керівництво сюжетно-рольовою грою в дошкільному закладі, як і педагогічний процес загалом, ґрунтується на демократичних засадах, взаємодії і співпраці. Здійснюється у двох основних напрямках: 1. Непряме керівництво (без втручання вихователя у гру), спрямоване на забезпечення досвіду дітей, через емоційне сприймання формування основ для розвитку дитячої гри: - спостереження; - цільові прогулянки; - екскурсії; - бесіди; - читання художньої літератури; - перегляд кіно (відео-, діафільмів); - заняття (особливо-мовленнєві); - розгляд ілюстрацій (фото, картин); - ознайомлення з атрибутами, предметами-замінниками та способами їх ви-користання; - організація ігрового простору (добір, виготовлення власноруч); - ігри (конструктивні, дидактичні, рухливі); - зображувальна діяльність; - ігри-імітації; - уявні «телефонні розмови»; - придумування історій (для плануваннягри, наприклад, «Придумаймо історію про хвору дівчинку і те, як допоміг незвичайний чай»); - «домашні завдання», які б привчили дитину до самостійного пошуку інформації (наприклад, «Як мама прибирає. Що робить спочатку, що потім...»). 2. Пряме керівництво (з втручанням у гру). Керівництво грою досягає мети, якщо стиль спілкування дорослого з дітьми відповідає стилю ігрового спілкування одне з одним. Головний шлях впливу на розвиток дітей у процесі гри — це вхід в ігрові стосунки з дітьми через міжособистісне спілкування дорослого з дітьми. Увійшовши в Ігрові стосунки з дітьми, дорослий шляхом особливих звертань — реплік, порад, запитань, нагадувань, які своєю ігровою формою і тоном узгоджуються з характером поведінки дітей, яки виконують ігрові ролі, опосередковано активізує дитяче мислення, мову, пам'ять, уяву. Зі змісту і тону звертань дорослого дитина відчуває, що з нею ведуть розмову як з тим дорослим, в образ якого вона перевтілилась. Це викликає у дитини бажання вступити з дорослим у ігрові стосунки, практично використати його рекомендації, погодити їх з власним виконанням ігрової ролі. Дорослий може перебувати серед дітей, які граються, але постійно не виконувати ігрової ролі. Не пов'язуючи своїх дій з певною роллю, педагог легко і невимушено епізодично вступає у міжособистісне спілкування почергово з усіма дітьми, яким потрібна допомога. Ігрова форма звертання дорослого до дітей забезпечує опосередкований вплив на розвиток гри, зберігаючи при цьому ініціативу, творчість, підвищує активність І самостійність дітей.