2) Ситуаційні задачі для самоконтролю:

Виберіть один або декілька варіантів правильних відповідей по схемі:

А) – якщо правильні відповіді 1, 2 і 3.

Б) – якщо правильні відповіді 1 і 3.

В) – якщо правильні відповіді 2 і 4.

Г) – якщо правильна відповідь 4.

Д) – якщо правильні відповіді 1,2,3,4 і 5.

1. При частковому розриві скелетних м'язів перша допомога включає все перераховане:

1) футлярна новокаїнова блокада вище за місце пошкодження;

2) рентгенологічний знімок;

3) іммобілізація кінцівки гіпсовою лонгеткою або щільне бинтування у області пошкодження м'яза;

4. ізометрична гімнастика і теплі ванни.

2. Симптомами перелому кісток носа є:

1) деформація і болі у ділянці носа;

2) утруднене носове дихання;

3. рухливість і крепітація кісткових відламків;

4. гематоми у області повік, носа, крововилив у кон`юнктиву.

3. Для травматичного гемартрозу колінного суглоба характерне перераховане:

1. гострі болі в суглобі;

2. зміна контурів суглоба із збільшенням його кола;

3. вимушене напівзігнуте положення кінцівки;

4. повна рухливість колінного суглоба.

4. Найхарактерніша симптоматика пошкоджень внутрішнього меніску колінного суглоба не включає:

1. гострий біль у області внутрішнього відділу суглоба;

2. блокаду колінного суглоба;

3. симптом «розгинання» гомілки;

4. ослаблення болю при зовнішній ротації суглоба.

5. Найхарактерніша симптоматика пошкоджень зовнішнього меніску колінного суглоба не включає:

1. гострий біль у задньо-ззовнішній частині підколінної області;

2. біль при внутрішній ротації гомілки;

3. відсутність блокади колінного суглоба;

4. блокада колінного суглоба.

6. При реабілітації спортсменів з травмою використовуються:

1. електрофорез із ліпазою;

2. електрофорез із хімотрипсином;

3. фонофорез із гідрокортизоном;

4. лікувальна гімнастика з дозованими спортивними вправами.

7. Найхарактернішими симптомами неповного розгинання м'язів задньої поверхні стегна є:

1. гострий біль по задній поверхні стегна;

2. поява ділянки западання в пошкодженій області;

3. гострий біль при спробі напруження м'язів ноги;

4. гематома підколінної області й задньої поверхні стегна.

8. Характерним синдромом розриву сухожиль двоголового м'яза плеча, є перераховані ознаки:

1. різкий біль і тріск у момент розриву сухожиль;

2. поява припухлості в місці пошкодження;

3. поява гематоми через декілька днів після травми;

4. різке ослаблення сили м'язів кисті;

5. наявність западання в місці обриву сухожилля.

9. До симптомів розриву ахіллового сухожилка відносять:

1. болі в місці пошкодження;

2. слабкість литкового м'яза;

3. кульгавість при ходьбі;

4. неможливість піднятися на пальці стопи.

10. Після операції з приводу розриву ахіллового сухожилка тренувальні навантаження дозволяються не раніше, ніж через:

1. 1-2 місяці;

2. 3-4 місяці;

3. 5 місяців;

4. 6-8 місяців;

5. 10-12 місяців.

11. Перша стадія кардіоміопатії внаслідок хронічного фізичного перенапруження характеризується наявністю таких ознак на ЕКГ:

1. збільшення тривалості атріовентрикулярної провідності;

2. двофазного зубця Т з патологічним зсувом сегмента ST вниз;

3. повною інверсією зубця Т більше, ніж у 2-х відведеннях з вираженою зміною сегмента PQ;

4. згладженим або двогорбим зубцем Т у 2-х або декількох відведеннях без змін сегмента ST.

12. Електрокардіографічні ознаки кардіоміопатії, внаслідок хронічного фізичного перенапруження 2 ступеня, включають:

1. наявність згладжених або двогорбих зубців Т в 2-х або декількох відведеннях без зміни сегмента ST;

2. збільшення тривалості атріовентрикулярної провідності;

3. повна інверсія зубця Т більше, ніж у 2-х відведеннях з вираженими змінами сегмента ST;

4) двофазність зубця Т з патологічним зсувом сегмента ST вниз.

13. Електрокардіографічні ознаки кардіоміопатії внаслідок хронічного фізичного перенапруження 3 ступеня характеризується наявністю таких ознак:

1. згладженим або двогорбим зубцем Т у 2-х або декількох відведеннях без змін сегмента ST;

2. двофазного зубця Т з патологічним зсувом сегмента ST вниз;

3. збільшення тривалості атріовентрикулярної провідності;

4. повною інверсією зубця Т більше, ніж у 2-х відведеннях з вираженою зміною сегмента PQ.

14. Фармакологічні проби, що характеризують патогенетичні механізми дистрофічного процесу в міокарді:

1. з штучною гіпокаліємією;

2. з блокадою адренергічних рецепторів;

3. з блокадою кальцієвих каналів;

4. з нітрогліцерином.

15. До препаратів, які використовуються для виявлення початкового збільшення катехоламінів у міокарді, відносяться:

1) анаприлін;

2. обзидан;

3. індерал;

4. хлористий калій та ізоптин.

16. Спортсмени, що мають позитивну динаміку ЕКГ на прийом блокаторів адренергічних рецепторів призначають усе перераховане, окрім:

1. обзидану;

2. рибоксину;

3. індералу;

4. ізоптину і панангіну.

17. Спортсмену з метаболічною кардіоміопатією і гіперкальціємією слід призначити:

1. ізоптин;

2. оротат калію;

3. хлористий калій;

4. індерал.

18. Клініка печінково-больового синдрому спортсмена проявляється:

1. болями в правому підребер'ї у момент інтенсивних навантажень;

2) скаргами на “голодні” болі, підвищеним апетитом;

3)зниженням фізичної працездатності;

4)збільшенням печінки і кислотності шлункового соку.

19. До етіопатогенетичних чинників печінково-больового синдрому в спортсменів відноситься:

1. порушення гемодинаміки при фізичному навантаженні, невідповідному функціональним можливостям організму;

2. дискінезія жовчних шляхів;

3. гістамінова теорія Н.Б. Епштейна;

4. запалення жовчного міхура.