Розділ іі

2.1. Структурно-семантична характеристика фразеологічних

одиниць чеської та української мов

Завдання нашої роботи полягало у зібранні та опрацюванні фразеологічного матеріалу чеської мови на позначення рис та особливостей характеру людини. Всього нами було опрацьовано 100 фразеологічних сполук, 90 з яких представлено в роботі. Дані фразеологічні одиниці, зібрані шляхом суцільної вибірки, класифікувались відповідно до їх семантики. Нами виділено 14 характерних людських рис, кожна з яких становить собою окрему групу відповідно співвіднесених за значенням фразеологізмів. Ми прагнули не лише дослідити семантику відповідних фразеологізмів, а й дібрати до них можливі еквіваленти з української мови, пояснити подібності або ж відмінності у структурній та семантичній будові фразеологічних одиниць, представлених у різних мовах. У своєму дослідженні, ми спирались зокрема на праці Медведєва Ф. П. «Українська фразеологія: Чому ми так говоримо?» [8], Даниленко Л.І.    «Паремії в чеських джерелах XX - початку XXI ст.: міжмовний контекст» [5] та Яранцева Р.І. «Русско-чешская фразеология» [20].

Зібраний матеріал класифікувався відповідно до семантики кожної фразеологічної одиниці. Деяким з них притаманні можливі варіанти, як от наприклад do očí / do tváře, що хоч і мають дещо інше формальне вираження, а проте збігаються семантично. Можемо відмітити і те, що певним чеським фразеологізмам відповідають абсолютні еквіваленти в українській мові (otevřít duši – відкрити душу; po pravdě řečeno – по правді сказати), тобто такі словосполуки однакові як за планом значення, так і за планом вираження: až do posledního dechu – до останнього подиху; šel by/skočil by do ohně/do vody - йти у вогонь і у воду; do skonání svých dnů – до кінця своїх днів; mít statečné srdce - мати хоробре серце, vyhrnutými/vykasanými rukávy – закотивши рукава; chytit/popadnout býka za rohy – взяти бика за роги; housti/zpívat stále svou/stejnou písničku – співати своєї пісні; razit/prorazit si cestu – пробивати/пробити собі дорогу, brát/vzít do svých rukou – брати/взяти в свої руки; žít podle svého rozumu – жити своїм умом; v potu tváře – у поті чола, jazyk jako břitva – язик немов бритва, nehne ani brvou - і бровою не веде, hlava jde kolem - голова йде обертом.

Ми вважаємо, що важливим чинником формування фразеологічних одиниць є насамперед ментальність народу як спосіб сприйняття та відображення навколишнього світу. Це сприйняття виражається через настрої, установки певного індивіда, як представника окремого етносу і формується в залежності від традицій, культури, соціальної структури суспільства. Наявність абсолютних еквівалентів стійких словосполук у слов’янських мовах, зумовлене зокрема їх спільністю та спорідненістю походження, але це не означає, що дані фразеологізми не можуть бути представленими і в інших мовах, зокрема германських чи романських. Так, наприклад, фразеологізм chytit/popadnout býka za rohy (взяти бика за роги) є досить поширеним і за межами слов’янської мовної групи. Його відповідники знаходимо зокрема в англійській – to take the bull by the horns, ірландській – a chur ar an tarbh ag an horns, шведській – ta tjuren vid hornen, французькій – prendre le taureau par les cornes та багатьох інших мовах. Дослідники Ужченко В. Д. та Ужченко Д. В. [16]  вважають його калькою власне з французької мови, хоча загалом він представлений майже в усіх мовах, що належать до індоєвропейської мовної сім’ї. Саме тому етимологію стійких словесних сполук нам варто розглядати ще ширше, а саме в історичному контексті.

Оскільки мова досить чутлива до різних інтеграційних та глобалізаційних процесів, тривалі або ж тимчасові міжмовні контакти сприяють збагаченню як лексико-семантичної так і фразеологічної мовних систем. Поширення одного й того ж фразеологізму в різних мовах є наслідком прямого запозичення та калькування, тобто його пристосування до граматичної будови і лексичного складу своєї мови. Фразеологізми міжнародного типу досить поширені не лише в українській та російській, але і в усіх інших слов’янських мовах (сюди відносять зокрема кальки з давньогрецької та латинської, почасти і зі східних мов, у тому числі і біблійного походження).

Аналізуючи зібраний в роботі фразеологічний матеріал, ми відмітили і ті сполуки, що мають частково відмінне формальне вираження, але при цьому все ж зберігають відповідне однакове семантичне значення: přijít k rozumu – взятись за голову/розум, sloužit tělem i duší – служити вірою і правдою, lítat jako špinavé pradlo – літати як драний віник, padat/klesat na bedra – лягати на плечі, za sebou – за плечима, neříci tak ani tak – ні так ні сяк, nosit nos vzhůru – задирати носа, ani ryba ani rak – ні риба ні м’ясо, pohovořit si od srdce – поговорити по душам, mluvit bez obalu – говорити прямо, dřít jako mezek – працювати, не покладаючи рук.

Пояснити ці незначні відмінності можна все тією ж особливістю народу до сприйняття дійсності. Важливого значення тут набуває поняття внутрішньої форми – ознака предмета відображається у його назві. Кожен народ, сприймаючи якесь одне і те ж явище, акцентує свою увагу на його різних ознаках, як наслідок постають різні мовні картини світу. Так у випадку з фразеологізмами представники різних народів для одного й того ж явища обирають різні способи вираження, залежно від того, що на їхню думку яскравіше й повніше передає його ознаку ( jako oko v hlavě і як зіницю ока, на позначення «бережливого ставлення до чогось»).

Наступна група фразеологізмів має однаковий або ж подібний план значення, але відмінне формальне вираження, хоча підсвідомо ми ще можемо прослідкувати відчутну аналогічну з україномовними фразеологізмами семантику. Виділяємо такі пари сполук: lámat přes koleno – сказати, як відрізати, srdce na dlani – щира душа, mít nad sebou vládu - тримати себе в руках, nebojí se ani čerta/ani dˇábla – сам чорт не брат, je všechno fuk/jednо - море по коліна, do nejdelší smrti – аж до гробу, neví kam dřív skočit - не знає за що взятись, mít v malíčku víc chytrosti než jiný v mozku – на цілу голову вищий, má něco pod čepicí/v čepici – бути собі на умі, má otevřenou hlavu – премудра голова, má pro strach uděláno – не страшкові діти, je ještě mokrý za ušima - від горшка два вершка, teče mleko po bradě - молоко на губах не обсохло, nepřeložit stébla - пальцем об палець не вдарити, má ještě skořápku na zadku – жовтороте пташа, takových je dvanáct do tuctu – середньої руки, žádná sláva - так собі, ani takový ani makový - ні те ні се, díru do světa neudělá - пороху не винайде, pustit si pusu/hubu na špacír - дзвонити в усі дзвони, krást pánubohu čás - клеїти дурня, nemá vousy - мало каші з’їв.

Значення інших фразеологізмів визначити було складніше, оскільки в них відображається типово чеська національно-культурна ідентичність та своєрідність лексико-структурної мовної семантики. Відносимо сюди насамперед такі фразеологізми: brát/vzít na paškál – прибрати до рук, vzít jed – дати голову на відсіч, viset na rtech - ловити на льоту, jde od ruky - горить в руках, mířit do černého – бити/стріляти в ціль, brát si na triko/tričko - брати на себе, má v malíku/malíčku - собаку з’їв, pěkné kvítko - стріляний горобець, pálený kostelník - тертий калач, kratký – мілко плавати, nemá ani páru – він пороху і не нюхав, válet si šunky - лежати на печі, chytat lelky - бити байдики, chodit na trh - кричати на кожному кроці, pálí dobré bydlo – дуріти з жиру, mlátit prázdnou slámu - переливати з пустого в порожнє, kecat jakо palacký - чесати язиком, mít v prádle/vzít do pradla - перемивати кісточки. Для визначення їх відповідного значення та підбору можливих еквівалентів ми змушені були звернутись до фразеологічних та лексичних словників [10; 20; 23], оскільки дані словесні сполуки творяться на основі власних мовних ресурсів за внутрішніми законами розвитку чеської мови. Звідси постають і проблеми перекладу, які трапляються зазвичай при контактах носіїв різних мов, які недостатньо обізнані з мовою співрозмовника. Особливо часто це стосується іноземців, що намагаються буквально перекласти ідіоматичні вирази. Саме тому, щоб зрозуміти справжній смисл, сучасне значення фразеологічної одиниці, а також ясніше і наочніше розкрити зв’язок між «внутрішньою формою» фразеологізму і його семантикою ми повинні спиратись насамперед на словесне оточення фразеологізму в контексті, а не розглядати його окремо від нього, оскільки це може призвести до хибного тлумачення фразеологічної одиниці, як носія національно-культурної інформації [8].

Загалом тлумачення виразів залежить від їхньої граматико-семантичної структури і здійснюється: 1) словом-ідентифікатором: má dobrou hlavu – розумний; 2) вільним словосполученням: dřít jako mezek - тяжко працювати; 3) описовим способом: za sebou – про досить досвідчену людину; 4) комбіновано: nehne ani brvou / bez hnutí brvy – байдужий; бути байдужим.

Традиційно ж, тлумачення фразеологізмів відбувається за такими правилами:

1. дієслівні фразеологізми тлумачаться дієсловами чи дієслівно-іменними словосполученнями: mlít/mlátit pantem – патякати;

2. іменні — іменниками або іменними описовими зворотами: jazyk jako břitva – про балакучу, дотепну людину;

3. прикметникові — прикметниками, дієприкметниками, атрибутивними зворотами: pálený kostelník – досвідчений;

4. прислівникові — прислівниками, прислівниковими описовими зворотами, прийменниково-іменними конструкціями обставинного типу: ze srdce / od srdce / z toho srdce – щиро;

5. вигукові — описовими зворотами: Ježíši Kriste! - вираження глибокого емоційного враження [16].

Варто зазначити, що у своїй роботі ми не намагались дати конкретне тлумачення кожній фразеологічній одиниці окремо, а проте згрупували їх за спільною семантикою, визначивши відповідні слова-ідентифікатори для кожної з фразеологічних груп (зокрема це були слова на позначення рис та особливостей характеру людини). Також ми орієнтувались в основному на пошук фразеологічних відповідників у іншій мовій, намагаючись дослідити особливості сприйняття та відображення світу представниками різних мов.

Структурна та семантична подібність одиниць фразеологічного фонду різних слов’янських народів, зумовлена безпосередньо їх мовною спорідненістю, представлена у фразеологізмах, де вживаються лексеми на позначення частин людського тіла (руки, голови, ока тощо) або ж назви простих дій. Такі фразеологічні одиниці найчастіше знаходять свої абсолютні міжмовні еквіваленти. В даному випадку найкраще простежується явище універсального предметного коду, що досить вдало пояснює механізм мислення людини. Універсальний предметний код – це форма думки, що є спільною для всіх людей. Так майже в кожного народу слово «голова» пов’язується з розумом, «язик» - з мовленням, балакучістю тощо. Наприклад, чеські фразеологізми brát/vzít do svých rukou, složit/skládat ruce do klína, jde od rukу присутні обов’язково і в українській мові, відповідно: брати/взяти в свої руки, сидіти, склавши руки, горить в руках. Вважається, що у подібних фразеологізмах відбита давня магія жесту цілителів, які «відводили» або ж «знімали» хвороби саме руками. Безліч відповідників спостерігаємо і у фразеологічних одиницях зі вживанням слів «голова» чи «око»: má svou hlavu - голова на плечах, má dobrou hlavu - з головою, nosit hlavu vysoko / mít hlavu nahoře - йде голова обертом (від зазнайства), jako oko ve hlavě – як зіницю ока тощо.

Щодо структурної оформленості фразеологічних одиниць , зауважимо, що майже всі представлені в роботі фразеологізми на позначення рис та особливостей характеру людини дієслівні. Це можна пояснити зокрема тим, що будь-яка риса характеру людини найчастіше проявляється саме через дію, відношення до світу, оточення. Окрім цього, дієслівні-фразеологізми взагалі вважаються найпродуктивнішими.

Отже, відібравши 90 фразеологічних одиниць чеської мови на позначення рис характеру людини, ми проаналізували їх структурні та семантичні особливості, підібрали можливі еквіваленти з іншої слов’янської мови (української) та дали власну оцінку щодо подібності чи відмінності даних фразеологізмів у системі цих мов.

Насамперед ми відмітили переважання фразеологізмів з використанням слів на позначення частин людського тіла. Як наслідок подібні фразеологізми мали найбільше міжмовних еквівалентів. Причиною даного явища ми вважаємо давню спорідненість слов’янських мов, що пішли від спільної прамови, а також універсальний механізм мислення людини, коли одне явище має однаковий або ж подібний спосіб вираження у представників різних народів.

За ступенем співвідношення форми та змісту міжмовних фразеологізмів нами також відібрано декілька фразеологічних груп:

- абсолютні еквіваленти (план вираження та значення збігаються);

- частково відмінні за формальним вираженням, але однакові за своєю семантикою;

- зовсім відмінні за планом вираження, але однакові або ж подібні за планом значення;

- фразеологізми, значення яких визначити складно (відмінний план вираження та подібний план значення).

Також ми дійшли висновку, що творення більшості чеських фразеологізмів відбувалось на основі власних мовних ресурсів за внутрішніми законами розвитку мови та на основі запозичень та калькувань з інших мов.