- •1.1. Підприємство як виробничо-ринкова система
- •1.2. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі
- •1.3. Однофакторна виробнича функція
- •1.4. Двофакторна виробнича функція
- •1.5. Багатофакторна виробнича функція
- •1.6. Оптимум або рівновага виробника
- •2.1. Витрати виробництва за короткостроковий період
- •2.2. Витрати в довгостроковому періоді
- •3.1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики
- •3.2. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді
- •3.3. Ефективність ринку досконалої продукції
- •4.1. Витрати, дохід і прибуток підприємства малого розміру
- •4.2. Витрати підприємства середнього розмірув другому короткостроковому періоді
- •4.2. Витрати великого підприємства в третьому короткостроковому періоді
3.2. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді
За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосовуватись до ринкової ціни і виступає як “price-taker”, тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає, що обсяг товарів, які споживачі мають намір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня цін на товар (рис.3.3). При цьому середній виторг підприємства AR, його граничний виторг MR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Загальний виторг TR збільшується зі збільшенням обсягів продукції (рис. 3.4).
3.3. Ефективність ринку досконалої продукції
Ефективність різних моделей ринку характеризується ефективністю виробництва та ефективністю розподілу ресурсів. Більш ефективнішою вважається та система, яка виробляє необхідний для суспільства продукт при найменших затратах і забезпечує оптимальний розподіл обмежених ресурсів між галузями.
Виробнича ефективність конкурентного ринку реалізується в тому, що ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. І споживачі отримують товари за найнижчими цінами. Конкурентна фірма використовує обмежені ресурси найбільш ефективно, тому що ціна товару дорівнює граничним витратам на його виробництво. При цьому досягається не тільки висока ефективність розподілу ресурсів, але й максимальна виробнича ефективність. Графічно це означає, що крива середніх витрат є лише дотичною до кривої попиту. Якби витрати на виробництво одиниці продукції перевищували ціну (АС > D), будь-яка продукція була б збитковою і фірми змушені були б залишити цю галузь. Якби середні, витрати були нижчими від кривої попиту і, відповідно, ціни (АС < D), то це б означало б, що крива середніх витрат перетинала б криву попиту і утворювався економічний прибуток. Прихід нових фірм рано чи пізно звів би цей прибуток до нуля. Таким чином, криві лише торкаються одна одної, що й створює ситуацію довгострокової рівноваги: ні прибутку - ні збитку (рис.3.8).
Рис.3.5. Стан рівноваги конкурентної фірми.
Виникає своєрідний парадокс: в умовах рівноваги на всіх фірмах конкурентної галузі витрати повинні бути однаковими. Така передумова вважається нереальною, адже відомо, що одні фірми працюють на кращій сировині, другі мають сучасніше і ефективніше обладнання, треті - кваліфікованіших працівників, четверті - найкращих менеджерів. Та й взагалі, не може бути двох однакових фірм. Цілком очевидно, що на фірмах, які використовують кращі ресурси, витрати будуть нижчими. Але як це узгоджується з припущенням, що середні витрати для всіх фірм в умовах досконалої конкуренції однакові?
В економічній теорії існує таке пояснення цього парадоксу: вважається, що власники, сучасніших ресурсів, отримують більшу винагороду. Наприклад, кваліфікованіші робітники - вищу зарплату, за досконаліші машини слід платити вищу ціну тощо.
Таким чином, вся економія, отримана за рахунок ефективніших ресурсів, витрачається на їх оплату. Це пояснює тенденцію до рівності витрат в конкурентній галузі.
Практична частина
Розділ 4. Показники економічної діяльності підприємства