2.2.2 Пожежна безпека

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що призводить до матеріальних збитків.

Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а в випадку її виникнення унеможливлюється дія на людей небезпечних факторів пожежі і забезпечується захист матеріальних цінностей.

Пожежна безпека створюється завдяки організації систем запобігання пожежі і пожежного захисту.

Система запобігання пожежам - комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання можливому виникненню пожежі.

Система пожежного захисту - комплекс організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії на людей небезпечних факторів пожежі і обмежують матеріальні збитки від неї.

Одним з різновидів горіння є вибух - процес надзвичайно швидкого горіння, що супроводжується швидким наростанням тиску і має велику руйнівну здатність. Вибух станеться, якщо в повітряному середовищі виникає така концентрація пилу, пари або газів, яка досягає значення між нижньою і верхньою межами займання. Горючий пил й волокна є вибухонебезпечними, якщо їх концентраційна межа спалаху не перевищує 65 г/м³.

У залежності від пожежної небезпеки речовин (горючості, займання і вибухонебезпечності), крім ЛЗР і ГР, ГОСТ 12.1.004-85 позначає:

НГ - негорюча речовина, яка не здатна горіти в атмосфері повітря звичайного складу;

ВГ - важкогорюча речовина, може горіти лише під дією стороннього джерела запалювання, але не здатна горіти самостійно після його вилучення;

ГР - горюча речовина, може самостійно горіти після вилучення джерела запалювання;

ГГ - горючий газ, який здатний утворювати з повітрям займисті і вибухонебезпечні суміші при температурах не вище 55°С;

ВР - вибухонебезпечна речовина, яка може вибухнути або детонувати (горіти з швидкістю понад 1000 м/с) без наявності кисню повітря.

2.2.3 Класифікація приміщень і виробництв за вибуховою і пожежною безпекою

Згідно з ОНТП-86 приміщення і виробництва за вибуховою і пожежною небезпекою поділяються на категорії А, Б, В, Г, Д у залежності від:

- властивостей речовин і матеріалів, що знаходяться у відповідному приміщенні;

- кількості цих речовин і матеріалів;

- характеристик технологічного процесу обробки або зберігання цих речовин і матеріалів. Категорія визначається послідовно перевіркою належності від вищої категорії (А) до нижчої (Д), (таблиця Б1.2).

2.2.4 Вогнестійкість будівельних матералів, конструкцій та будівель

За здатністю горіти будівельні матеріали поділяються СНиПом 2.1.02-85 на:

- негорючі - під дією вогню або високої температури не спалахують, не тліють і не обвуглюються (всі природні і штучні неорганічні матеріали, метали, гіпсові та гіпсоволокнисті плити з вмістом органічної речовини не більше 8% за масою, мінераловатні плити з вмістом синтетичних, крохмальних або бітумних зв'язок до 6% за масою;

- важкогорючі - під дією вогню або високої температури спалахують, тліють або обвуглюються і продовжують горіти, тліти або обвуглюватися при наявності джерела загоряння, а після його вилучення горіння або тління припиняється (асфальтовий бетон, гіпсові і бетонні матеріали з вмістом органічного наповнювача більше 8% за масою, мінераловатні плити з бітумним наповнювачем більше 7-15%, глиноземні матеріали питомою масою не менше 900 кг/м³, повсть, намочена в глиняному розчині, просочена глибоко антипіренами деревина, цементний фіброліт, полімерні матеріали);

- горючі - під дією вогню або високої температури спалахують, тліють або обвуглюються і продовжують горіти, тліти або обвуглюватися після видалення джерела загоряння (усі органічні матеріали, що не відповідають вимогам до важкоспалимих і неспалимих матеріалів - деревина, лінолеум, повсть, пробкові плити, соломисті матеріали тощо).

Вогнестійкість - це здатність будівельних конструкцій зберігати свої робочі функції і властивості під дією високих температур пожежі. Вогнестійкість характеризується межею вогнестійкості - часом, протягом якого будівельна конструкція не втрачає своєї несучої і захисної здатності. Межа вогнестійкості вимірюється в годинах від початку випробування конструкції на вогнестійкість за стандартним температурним режимом до прояви однієї з таких ознак:

- утворення в конструкції наскрізних тріщин, через які можуть проникати продукти горіння або полум'я;

- підвищення температури на поверхні конструкції, що нагрівається, в середньому більше ніж на 160°С, або в будь-якій точці цієї поверхні більше ніж на 180°C у порівнянні з температурою конструкції до випробування, або 220°C незалежно від температури, з якою порівнюють;

- втрати конструкцією несучої спроможності - її руйнування. Вогнестійкість будівель і споруд поділяється за СНиПом 2.01.02-85 на п'ять ступенів І, II, III, ІV і V, там же нормуються межі вогнестійкості елементів конструкцій у залежності від ступеня вогнестійкості споруди (таблиця Б1.3 та Б1.4).