2. Поняття, предмет та принципи патентного права.

Патентне право - це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку з використанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

У предмет патентного права входять, ті відносини, які виникають у результаті створення винаходу, корисних моделей, промислових зразків і сортів рослин та їх використання. Ці відносини утворюють основу предмета патентного права.

Предмет патентного права становлять відносини з економічного та духовного визнання винаходів, корисних моделей, промислових зразків і сортів рослин, а також відносини, що виникають у результаті їх використання. В якості основних принципів патентного права, тобто відправних ідей, які пронизують всю систему патентно-правових норм і служать вихідною базою для її подальшого розвитку та вирішення прямо не врегульованих законодавством ситуацій можна назвати:

1.визнання за патентовласником виключного права на використання об'єкта, на яке отримана патентна охорона.

Це положення, означає, що тільки патентовласнику належить право на виготовлення, застосування, ввезення, продаж або введення будь-яким іншим способом охоронюваного об'єкта в господарський (комерційний оборот). Всі інші особи можуть тільки пасивно утримуватися від порушення цього права. Будь-яке несанкціоноване договором або законом порушення прав власника має припиняти, а порушник піддаватися передбаченим законом санкцій.

2.дотримання розумного балансу інтересів патентовласника, з одного боку, та інтересів суспільства, з іншого.

Одним з конкретних проявів цього принципу є:

- обмеження патентних прав, тобто монополії, визначеним терміном;

вимога внесення розробником дійсного вкладу в рівень техніки і тим самим збагачення громадських знань;

- обмеження патентних прав в інтересах громадських інтересів (примусова ліцензія);

- обов'язок власника сумлінно використовувати права;

- дозвіл разового використання прав для виготовлення ліків, а також для наукових цілей;

- вичерпання прав патентовласника після введення об'єкта в господарський оборот законним шляхом.

- надання охорони лише тим розробок, які в офіційному порядку визнані охоронноздатними. Для отримання охорони заінтересована особа має подати правильно оформлену заявку.

Якщо заявка на результат інтелектуальної діяльності не подавалася, то цей результат не має патентної охорони, тобто патентне право пов'язано з дотриманням певних формальностей, виконання яких повно і чітко регламентується законом;

охорона прав не тільки патентовласників, але і дійсних розробників (винахідників, авторів).

3.Поняття майнових і немайнові прав.

Майнові права — це права фізичних чи юридичних осіб, які пов'язані з майном, відмінні від права власності.

Поняття майнового права визначено ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до нього майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України, "на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів".

Особисті немайнові права інтелектуальної власності (згідно з ЦКУ)

1. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Білет №3