- •1. Огляд літератури
- •1.1. Історія розвитку виробництва ковбас
- •1.2. Стан сировинної бази України
- •1.3. Харчова цінність м'яса
- •Калорійність різних видів м’яса
- •1.4. Cучасне виробництво вареної ковбаси.
- •2. Матеріал, методика та аналіз
- •2.1. Коротка характеристика та історія розвитку підприємства
- •2.2 Технологія виробництва варених ковбас в умовах підприємства
- •2.3.1 Вимоги до сировини та матеріалів
- •2.3.2. Підготовка та соління сировини
- •Розбирання м'ясних туш
- •Обвалювання м'яса
- •Жилування
- •Соління м'яса
- •2.3.3. Приготування фаршу та формування батонів
- •2.3.4. Термічна обробка ковбасних виробів
- •2.2.5.Контроль якості готової продукції
- •Варені ковбаси, сосиски,сардельки
- •2.3. Зберігання та упакування ковбасних виробів
- •Подовження терміну зберігання ковбас
- •2.4. Удосконалення рецептури ковбаси «Лікарської» вареної вищого ґатунку
Калорійність різних видів м’яса
У 150 г сирого продукту | ||||||||
Телятина: |
кДж |
ккал |
білки |
жири | ||||
Грудинка |
820 |
196 |
31,5 |
7,2 | ||||
Філейна частина |
596 |
142 |
30,9 |
2,1 | ||||
Гуляш |
615 |
147 |
31,3 |
2,4 | ||||
М'якоть задньої ноги |
609 |
145 |
31,0 |
2,6 | ||||
Відбивна |
703 |
168 |
31,6 |
4,6 | ||||
Шніцель |
621 |
148 |
31,0 |
2,7 | ||||
Від плечової частини |
678 |
162 |
30,7 |
4,3 | ||||
Яловичина: |
кДж |
ккал |
білки |
жири | ||||
Від спинної частини |
1481 |
354 |
26 |
27,7 | ||||
Філе пісне |
766 |
184 |
31,3 |
6,1 | ||||
Від реберної частини |
1594 |
381 |
24,0 |
31,6 | ||||
Від плечової частини |
870 |
208 |
31,2 |
9,3 | ||||
Філе (антрекот) |
728 |
174 |
28,8 |
6,6 | ||||
Від лопаткової частини |
1400 |
334 |
27,9 |
24,7 | ||||
М'якоть задньої ноги |
929 |
222 |
31,5 |
10,6 | ||||
Вирізка (ростбіф) |
1092 |
261 |
30,9 |
15,3 | ||||
Яловичий хвіст (100 г) |
770 |
184 |
20,1 |
11,5 |
Найбільш калорійне м'ясо – це свинина та баранина,потім яловичина, і найменш калорійніше м'ясо – курятина. Курячі грудинки вважаються дієтичним продуктом. Вони найлегше перетравлюються і містять мало калорій.
1.4. Cучасне виробництво вареної ковбаси.
Для виробництва ковбасних виробів, і в першу чергу варених ковбас, використовується сировина з низькими функціонально-технологічними властивостями, а саме з відхиленнями від класичного розвитку автолітичних процесів, м’ясо механічного дообвалювання, а також заморожене, жирне і з підвищеним вмістом сполучної тканини.
Резервом збільшення виробництва ковбасних виробів і покращення їх якості є впровадження раціональних методів господарювання, прискорення науково-технічного прогресу у тваринництві та м’ясній промисловості. Існуючі технології виробництва м’ясних виробів не забезпечують комплектності переробки худоби, м’яса і вторинних продуктів. Тому увага повинна бути спрямована на повну переробку сировини, створення і широке впровадження у виробництво маловідходних і безвідходних технологічних процесів, які зберігають сировинні, матеріальні та енергетичні ресурси.
Введення в виробництво вторинної сировини м’ясної промисловості сприяє вирішенню економічних задач, розширення асортименту продуктів харчування і покращення їх якості. Низькосортна, в тому числі кологеновмісна, сировина містить в значних кількостях цінний білок.
На м’ясопереробних підприємствах в значних кількостях можуть накопичуватися ресурси свинячих шкур чи їх відходів. Відомо, що свиняча шкура становить 9…13% м’яса на кістках. Відходи переробки свинячих шкур (лоскут і обрізки шкур) практично не використовуються в харчових цілях. Однак є можливості використання цієї неконцентрованої колагеновмісної сировини для отримання препаратів, які мають високі функціонально-технологічні властивості.
В виробництві м’ясних продуктів уже використовуються субпродукти (губи і п’ятачки, шкурка свинячих голів, гортань з трахеєю, печінка, легені, серце). Способи переробки субпродуктів засновані на максимальній реалізації функціонально-технологічних властивостей, які входять до складу компонентів.
Спосіб отримання білкової емульсії зі свинячої шкурки для м’ясних продуктів включає подрібнення сировини, витримування в реактиві при постійному перемішуванні і температурі 45…50 оС в 3…5%-вому розчині повареної солі. Розчин і сировину беруть відповідно в співвідношенні 5…1:6…1,5. Після відстоювання емульсію відділяють. Емульсія характеризується високою конверсію білків колагенової і еластинової фракцій.
В технології м’ясних продуктів використовують свинячу шкурку, отриману при переробці свинини в ковбасному виробництві. Специфічні властивості колагену викликають необхідність попередньої її обробки для покращення функціонально-технологічних властивостей.
Відомі різні фізичні і хімічні способи дії на кологеновмісну сировину. Часто використовують її тонке подрібнення. Такий спосіб використовується при виготовленні емульгованих м’ясних продуктів. Однак він енергозатратний. В цьому випадку перспективна кислотна обробка, яка дозволяє знизити щільність і прискорити розварювання кологеновмісної сировини в складі м’ясних продуктів.
Приготування білково-жирових емульсій здійснюють на кутері. Жир-сирець яловичий подрібнюють до паспоподібного стану, потім додають оброблену колагеновмісну сировину і по частинах вводять гарячу воду (90…95 оС), кутерують до сметаноподібної емульсії і охолоджують до 40 оС.
В виробництві ковбасних виробів заміна м’ясної сировини на відповідну кількість емульсії допускається в межах 5…20%.
По вмісту вологи білково-жирові емульсії не на багато поступаються яловичині ІІ гатунку, але кращі за жирну свинину. Кількість білка і жиру в білково-жирових емульсіях вище, ніж в м’ясній сировині.
Використання білково-жирових емульсій в ковбасних виробах не викликало негативного впливу на органолептичні показники, знизило втрати вологи при термічній обробці і сприяло збільшенню виходу готової продукції.
Отже, в варених ковбасних виробах можна частину м’ясної сировини замінити на білково-жирову емульсію, не знижуючи їх харчової цінності, при цьому знизити собівартість продукції і збільшити рентабельність її виробництва.