Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 1.docx
Скачиваний:
57
Добавлен:
20.05.2015
Размер:
287.26 Кб
Скачать

Чисельність безробітних

Рівень безробіття = --------------------------------------- х 100

Робоча сила

Поряд із рівнем безробіття підраховується і рівень зайнятості:

кількість зайнятих

Рівень зайнятості = ----------------------------------- 100

Кількість працездатних

Практично досить складно визначити фактичний рівень безробіття, що пов’язано з різними підходами до визначення безробіття:

  • в офіційній статистиці всі зайняті неповний робочий день чи тиждень входять до категорії зайнятих, що спотворює рівень безробіття;

  • щоб вважатись безробітним, важливо активно шукати роботу. Але існує категорія працівників, які вже втратили будь-яку надію на отримання роботи. Вони вважаються вибувшими зі складу робочої сили;

  • рівень безробіття може бути і завищеним, якщо деякі респонденти дають неправдиву інформацію.

Таким чином, хоч поняття рівня безробіття відіграє і важливу роль у визначенні напрямків економічної політики, але його не можна вважати безпомилковим барометром стану економіки. В Україні, наприклад, в 1998 р. за даними офіційної статистики рівень безробіття складав 2,23%, а за методикою МОП – 8,9%, в 1999 р. – відповідно – 4,8% та 12,4%, у 2001 р. – 3,68% та 17%., у 2003 р. 3,6% та 9,1%.

Безробіття не починається з нуля і не зникає в період підйому до нульового рівня. Економіка, що нормально функціонує, припускає наявність природного рівня безробіття (безробіття при повній зайнятості), яке наявне у випадку відсутності циклічного безробіття. З розвитком економіки величина природного рівня безробіття підвищується. Зараз природним вважається рівень безробіття в 5-6 %.

Безробіття приносить великі проблеми як окремій людини, так і суспільству взагалі, тобто воно пов’язане зі значними витратами економічного і соціального характеру.

Найголовніший наслідок безробіття - відставання ВВП від потенціального рівня, яке визначається за допомогою закону Оукена: при перевищенні фактичного рівня безробіття над природним рівнем на 1%, відставання фактичного ВВП від потенційного складає 2,5 %. Це співвідношення дозволяє розрахувати абсолютні втрати продукції, пов’язані з будь-яким рівнем безробіття. Наприклад, якщо рівень безробіття складає 12,4%, що більше природного в 6% на 6,4%, то перемноживши 6,4 на 2,5 (коефіцієнт Оукена), одержимо відставання обсягу ВВП, яке складе 16%. Тобто економіка України в 1999 р. втратила від надмірного безробіття 16% ВВП.

Крім того, люди страждають від безробіття дуже нерівномірно. Наприклад, безробіття завжди вище серед жінок, пенсіонерів і молоді віком до 20 років.

Безробіття також супроводжується і соціальними витратами – втратою кваліфікації, кризою родинних стосунків, соціальною і політичною напругою в суспільстві.

От чому держава намагається активно регулювати відносини в сфері зайнятості.

Державна політика зайнятості - сукупність заходів прямого і непрямого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства і кожного його члена. .Вона може бути активною, або пасивно.

Активна політика зайнятості включає сукупність правових, організаційних і економічних заходів, що впроваджуються державою з метою зниження рівня безробіття. Вона передбачає заходи, які пов’язані із запобіганням, профілактикою вивільнення робітників для збереження робочих місць навчання, перепідготовку і підвищення кваліфікації осіб, що шукають роботу; активний пошук і підбір робочих місць; фінансування створення робочих місць; організацію нових робочих місць через систему суспільних робіт.

Пасивна політика зайнятості передбачає виплату допомоги безробітним і надання послуг з підбору робочого місця через державну службу зайнятості.

Економічно розвинені країни частіше використовують активну політику зайнятості.

Основними напрямками у галузі політики зайнятості є:

  • виплата допомоги по безробіттю;

  • створення гнучкої системи перекваліфікації і навчання, інформаційних центрів зайнятості, забезпечення географічної мобільності населення;

  • розвиток підприємництва (малого та середнього бізнесу);

  • фінансування суспільних робіт (будівництво шляхів, шкіл, лікарень тощо);

  • надання податкових пільг підприємствам і організаціям, що створюють нові робочі місця.