7 Виникнення держави Індії

Першими жителями Стародавньої Індії були дравиди. Пізніше дравидів замінили багаточисельні племена, що відрізнялись одне від одного способом життя, мовою, віруваннями, культурою. Ці племена створили одну із давніших світових цивілізацій. Мо-хеджо-Даро і Хараппа – два найбільших міста стародавньої цивілізації – були столицями політичних об’єднань. З середини ІІ тис. до н.е. і до першої половини І тис. до н.е. в Стародавній Індії формуються класове суспільство і дер-жава.

З посиленням суспільної нерівності військовий вождь племені (раджа), що раніше вибирався зборами і міг зміщатися ними, стає все більш незалежним, підкоряючи собі органи племінного управління. З часом ця посада стає спадковою. Спочатку велику роль продовжували відігравати народні збори, що мали великий вплив при призначенні царя. Але по-ступово збори всіх одноплемінників перетворюються в зібрання знаті, що призводить до посилення влади царя.  Виші посади в державній адміністрації займають представники рабовласницької знаті.  Племінна дружина поступово перетворювалась у постійне військо. Населення обкладається податками, які стають обов’язковими і збираються спеціальними чиновниками. Так на основі родоплемінних колективів виникають державні утворення, невеликі за територією, у формі монархій або республік. Найбільшою і найсильнішою державою того часу була Магадха. Найбільшої могутності вона досягла в ІV – ІІІ ст. до н.е. при династії Маур’їв, що об’єднала під своєю владою майже всю територію Індостану. У 327 р. до н.е. війська Олександра Македонського завоювали значну частину території Індії. Визвольна боротьба, що незабаром розпочалася, завершилась утворенням у Північній Індії великої держави на чолі з Чандрагуптою. У роки правління сина Чандрагупти Біндусара (297 – 272 рр. до н.е.) до складу індійської держави було включено частину Афгані-стану і Белуджистану.  Найбільшого розквіту індійська держава досягла у роки правління сина Біндусара Ашоки (272 – 232 рр. до н.е.). Було об’єднано в єдину державу майже всі землі Індії. Після смерті Ашоки почався занепад його імперії, яка з часом розпалася на самостійні держави.  Незабаром після розпаду імперії на Індію насунулися хвилі загарбників: бактрійців, саків, скіфів, тюрків, кушанів та ін. Однак правління окупантів не зачепило основи індійсь-кого суспільства. Індія і під владою цих правителів продов-жувала залишатися сукупністю сільських общин або респуб-лік, що управлялися самостійно і були підпорядковані центральній владі. Основна маса загарбників з часом асимі-лювалася, прийняла релігію, традиції і спосіб життя корінних жителів.

8 Право власності й право зобов’язань за «Салічною правдою».

Приватне право. У франків збереглося общинна власністьна землю. Продовжує існувати сільська сусідська громада (марка). У приватну власність перейшли, імовірно, тільки присадибні ділянки. Земля не могла бути продана або передана іншій особі за борги особі, яка не складався членом сільської громади. У межах громади помічається диференціація населення на багатоземельних, малоземельних і безземельних людей. До кінця VI - початку VII ст. франки отримали право розпоряджатися як присадибної, так і орної землею. Салічна Правда і Рипуарські Правда відзначають приватну власність на землю.

Приватна власність на землю виникає в результаті дарувань, покупки в римлян, захоплень ніким не зайнятою землі. Ці землі отримують назву аллода. Поряд з аллодах існували прекарії - землі, передані їх власниками у користування і володіння за послуги або плату.

Спадкування за заповітом не було, для передачі майна на випадоксмерті вдавалися додарування, прекарий або передачі майна якого-небудь довіреній особі.

Як санкції за злочини Салічна Правда встановлюєв основному грошові штрафи. Разом з тим застосовуваласясмертна кара, членовредительскиепокарання, тілесні покарання, оголошення стоять поза законом (конфіскація майнаі повний бойкот всіма членами суспільства, включаючи дружину).

За вбивствопризначався вергельд - штраф на користь рідних убитого. Його розмір визначався соціальним становищем убитого:

За вбивство жінкисплачувався потрійний вергельд, вагітної жінки - у чотириразовому розмірі, потрійний вергельд справлявся за вбивство дитини, яка не досягла 12 років, вбивствотаємницею, вбивство зі спробами приховатислідизлочину