11 Основні риси права в Стародавній Індії. Дхарнашастри. Артхашастри. Закони Ману.

Закони Ману передбачали сім законних способів набуття власності: купівлю, дарування, спадкування, знахідку, здобич, оплату за виконану роботу, позику під відсотки. Важливе значення при цьому мала система варн.

Зобов'язальне право. Староіндійському праву були відомі різні види договорів: купівлі-продажу, дарування, обміну, перевезення, оренди, зберігання. Договір мав укладатися в присутності свідків. Недійсною вважалася угода, укладена з нетверезим, малолітнім, душевнохворим або із застосуванням насильства й обману.

Шлюбно-сімейне право. Основна форма шлюбу — моногамія. Та з розвитком суспільства виникають відхилення від цієї основної форми, що проявлялися, приміром, у багатоженстві. Заможні прошарки суспільства могли мати декілька дружин, а правителі — навіть гареми.. При укладанні шлюбу до уваги брали, передовсім, не думку тих, хто одружувався, а волю батьків. Наречений сплачував за дівчину гроші чи давав її батькам подарунок (бика та корову). Жінка повністю підпорядковувалася чоловікові.

Злочини та покарання. Закони Ману під злочином розуміють протиправне діяння та розрізняють такі його види: державні злочини (змова, заколот, розкриття державної таємниці, перехід на бік ворога); злочини посадовців (лихварство й торгівля коштом царської скарбниці, крадіжка товару, що належав цареві та ін.); проти особи (вбивство)

Характерною рисою покарань була іх жорстокість, а основною їхньою метою - залякування.

смертна кара (спалювання, утеплення,); злочини проти власності (крадіжка, грабіж, знищення чужого майна); проти системи вари (наприклад, шудра видавав себе за брахмана); злочини проти сім'ї (подружня зрада дружини, статеві зносини з бувшими. спалювання, утеплення, посадження на палю, розрізання на частини тощо); калічницькі (відрубування ноги, руки; відрізування носа, вуха); навернення в рабство; конфіскація майна; заслання; виключення з варни; грошовий штраф. Практикувалося таврування злочинців (на лоб убивці розпеченим залізом ставили тавро із зображенням тіла без голови, грабіжникові—із зображенням собаки)

Дхарма-шастри - давньоіндійські тексти, які описують релігійні правила поведінки, а також стародавні закони.

Дхармашастри власне є настановами щодо виконання релігійногообов'язку. УСтародавньої Індії^[1] Дхармашастри складалися різними школами богословів і використовувалися як релігійно-правові трактати

Дхармашастри містили різні норми поведінки: правові, релігійні та морально-етичні норми, які були доброчеснимиз точки зорубрахманізму..^[4] Дхармашастри формально не були збірками законів і не мали

обов'язкової сили. Але вони були основними приписами і правилами, які визначали як повинен був поступати людина в суспільному і особистому житті в залежності від того до якої кастиабостанувін належав.

13.Закони 12 таблиць. Причини прийняття та наслідки.

До середини V ст. плебеї в боротьбі з патриціями домагаються деяких успіхів. У 451 р., як передає традиція, під тиском плебса була вибрана комісія з десяти чоловік для запису законів. Вона складалася з видних патриціїв і була наділена широкими повноваженнями

У 449 р. між ворогуючими станами був укладений урочистий мир. Були відновлені магістратури, що раніше існували і підтверджені права плебеїв, передусім закон про провокації, за яким всякий громадянин міг апелювати до народних зборів на несправедливе рішення магістрату .Записані децемвірами закони були опубліковані для загального зведення. “Ці закони відомі в історії, під назвою законів Дванадцяти таблиць. Вони являють собою запис звичайного права. Дванадцять таблиць були основним джерелом римського права, як публічного, так і приватного. Вони встановлюють обов’язковістьсудоговорення.