18 Класи і партії в англійській революції

Парламент суворо стежив за тим, щоб король не видавав будь-яких законодавчих актів. Незабаром у парламенті утворилися дві політичні партії: торі та віги. Торі відзначалися прихильністю до королівської влади, обстоювали непорушність королівських прав, існуючих порядків. Віги в усіх суперечках захищали парламент і виступали за реформи в економіці, державному устрої та в церкві. Обидві партії брали активну участь у боротьбі парламенту проти короля. Вона особливо загострилася 1679 p., коли парламентська опозиція (віги) почала вимагати позбавлення прав на престол молодшого брата короля герцога Йоркського, оскільки той був католиком. Проте Карл II не пішов на поступки опозиції та розпустив парламент. Лідера опозиції було страчено. Незважаючи на такі рішучі дії, король не зміг встановити абсолютної влади і зламати опір парламенту. Яків II. Декларація про віротерпимість. У лютому 1685 р. Карл II помер. Новим королем став Яків II. Він продовжив політику свого попередника щодо відновлення абсолютної влади, а підтримку у боротьбі проти парламенту сподівався знайти за кордоном, зокрема у французького короля Людовіка XIV. Будучи фанатичним католиком, він призначав своїх одновірців на державні посади після прийняття Декларації про віротерпимість, розпустив парламент і почав правити одноосібно. Обурювала англійців і профранцузька зовнішня політика короля, через яку в опозиції опинились як торі, так і віги. Вони об'єднались у боротьбі за законодавчі права парламенту. Парламентарі таємно запросили на англійський престол правителя Голландії Вільгельма Оранського.

19 Створення фрн. Конституція фрн 1949.

післявоєнний устрій Німеччини був темою обговорення на Тегеранській (1943 p.), Ялтинській (лютий 1945 р.) та Потсдамській (літо 1945 р.) конференціях США, СРСР та Великобританії. Президент США Ф. Рузвельт якийсь час навіть відстоював ідею розчленування переможеної Німеччини на п'ять територіальних утворень, жодне з яких не могло б самостійно вести агресивну політику в майбутньому. Проти був Й. Сталін, оскільки Кремль серйозно розраховував на те, що післявоєнна Німеччина обере «соціалістичний шлях розвитку».

Зрештою, на Потсдамській конференції був узгоджений поділ німецької території на чотири окупаційні зони: радянську, американську, англійську та французьку. Після завершення денацифікації та процесу демократизації суспільного життя передбачалося відновлення німецької державності. Але в 1946 р. між колишніми союзниками з антигітлерівської коаліції розпочалася «холодна війна» і поступатися «своєю» Німеччиною на користь супротивника не побажали ані західні демократії, ані тим більше прокомуністична Москва.

В 1949 р. в західних секторах була проголошена Федеративна Республіка Німеччини. Вона отримала Конституцію, названу Боннською — від назви першої столиці ФРН.

Основний закон ухвалювався як тимчасова конституція, а тому не був названий "Конституція". У Преамбулі було зазначено, що він діє аж до об'єднання країни, після чого буде вироблена конституція об'єднаної Німеччини. Однак 40-річний досвід конституційного будівництва довів, що Основний закон був одним з найбільш вдалих конституційнихдокументів в історії Німеччини.Вінзабезпечив створення і функціонування життєздатної демократії на німецькій землі. Тому після об'єднання країни положення про тимчасовийхарактерОсновного закону було видалене з Преамбули. Проте питання про розробку нової конституції остаточно не знято з порядку денного, він лише відкладений на невизначений час.

В Основному законі міститься характеристика ФРН як демократичноїі соціальної правової федеративної держави.