9 Створення п’ятої республіки.

Відправною точкою до заснування П'ятої Республіки була алжирська криза, з якоюЧетверта Республікапротягом чотирьох років не могла справитись, а саме: події13 травня1958року, коли верхівка французької армії, марно подавлялаалжирське національне повстання, вийшла з покори цивільній владі і, більше того, почала відкрито диктувати їм свої умови. На цей виклик Франції та Республіки — а це був саме виклик, оскільки армія зазіхнула на священний французький принцип беззаперечного підпорядкування армії державі — законна влада так і не змогла дати рішучу відповідь.

Таким чином, Четверта Республікаотримала смертельний удар, від якого так і не змогла оправитися

Державна влада опинилася в стані нокауту. Рано чи пізно, Четверта Республіка повинна була потиснути плоди своєї праці. Заснована Конституцією 1946року, вона, незважаючи на всі вади Третьої Республіки та її безславний кінець, практично зберегла в недоторканності згубну для Франції систему владарювання: безсилий глава держави, зате всесильний парламент, і цілком залежний від його волі уряд. Треба сказати, Четверта Республіка стала «гідною» спадкоємицею своєї попередниці: за 12 відведених їй Історією років змінилося 22 уряди, які керували країною в середньому 6 місяців, а в готель Мантіньон — резиденція Глави французького Уряду — 12 разів приходив новий господар.

Давня країна могла відразу розпрощатися з демократією,із-зі громад війни 1958 деградувавши до рівня латиноамериканських республік, де армія силою нав'язує державі свої рішення. І однієї іскри вистачило б, щоб французька Нація спопелила саму себе у вогні кривавої міжусобиці. І ось, в годину суворих випробувань, Франція«минулого, сьогодення і майбутнього» закликає до влади генерала де Голля, символу і главу французького Опору, що користується незаперечним авторитетом батька Нації. Отримуючи, у повній відповідності з Конституцією1946року, владу з рук Національних Зборів, генерал де Голль поставив три умови, на яких погодився б узяти кермо влади: — надання Уряду необмежених повноважень у врегулюванні алжирської кризи; — управління країною протягом шести місяців декретами Уряду і, відповідно, розпускПарламентуна канікули на цей же термін; — і, нарешті, головне, делегування Уряду установчої влади з тим, щоб воно в терміновому порядку розробило нову Конституцію. Всі ці умови були виконані.

10 Утворення держави в Стародавньому Єгипті.

В Єгипті раніше ніж в інших країнах утворилось класове рабовласницьке суспільство і вперше в світі виникла держава. Точних даних, коли це відбулося, немає, але близько ІІІ тис. до н.е. держава в Єгипті вже існувала. До її утворення населення Єгипту проживало окремими громадами. Громади об’єднувались в області (номи) Близько ІІІ тис. до н.е. відбулося об’єднання номів. Спочатку номи об’єдналися в дві самостійні держави: Верхній Єгипет і Нижній Єгипет

Раннє царство (XXX – XXVІІ ст. до н. е.) [11] Історія Раннього царства відома погано. Єгипетська держава цього періоду ще нагадує древній і доволі примітив-ний племінний союз. На чолі держави стояв цар, його оточу-вав багатолюдний двір, що складався з великої кількості при-дворних. Період раннього царства характеризується форму-ванням державного апарату. Одним із головних завдань держави цього періоду була організація зрошення в нільській долині. Стародавнє царство (XXVІІІ – XXІV ст. до н. е.) Період Стародавнього царства – це час виникнення в Єгипті першої централізованої рабовласницької держави. Але під кінець Стародавнього царства влада фараонів почала слабнути, посилювалась влада номархів. Стародавнє царство розпадається. Середнє царство (кінець ІІІ тис. до н.е. – 1600 р. до н.е.) Початок Середнього царства характеризується майже необмеженою владою номархів. Фараони прагнули обмежити владу номархів, Але протиріччя в єгипетському суспільстві призвели до послаблення держави, і Єгипет в 1600 р. до н.е. захоплюють азіатські племена гіксосів. Нове царство (XVІ – XІІ ст. до н.е.) З поразки і вигнання гіксосів починається період Нового царства. Внаслідок війн територія Єгипту збільшується, і він стає величезною державою. Багаточисельні війни сприяли розвитку рабства. Підвищується роль жерців, які стають майже незалеж-ними від центральної влади.  У XІІ ст. до н.е. розпочинається занепад Нового царства, який триває до VІІІ ст. до н.е. Пізнє царство (VІІ – VІ ст. до н.е.) Історія Пізнього царства починається в VІІ ст. до н.е. і продовжується до 525 р. до н.е. У цей час ще сильніше проявився поділ суспільства на вільних і рабів. Привілейованим станом, поряд із жерцями, стають вої-ни. Військову опору фараонів складали іноземні найманці. У 525 р. до н.е. війська перського царя Камбіза у битві під Пелузіумі розбили єгипетські війська і завоювали Єгипет.