Лабораторна робота № 13 Визначення колоїдної стабільності пластичних мастил

Мета – Вивчити методи визначення колоїдної стабільності пластичних мастил та вплив колоїдної стабільності на експлуатаційні властивості пластичних мастил.

Прилади та обладнання:

• прилад КСА

• терези ТУ 30-3142-82

• секундомір

• зразки пластичних мастил

Теоретичні основи.

Пластичні мастила являють собою складні колоїдні системи, які містять дисперсійне середовище – рідке змащувальне масло, дисперсну фазу – твердий загусник, модифікатори структури й домішки – присадки та наповнювачі.

У пластичних мастилах 70-95% маси припадає на долю дисперсійного середовища. Загусник, який вводиться в масло, утворює в його об’ємі структурний каркас, всередині якого рідина утримується силами взаємодії між молекулами дисперсної фази та дисперсійного середовища.

Під час експлуатації та зберігання під впливом температури, тиску або інерційних сил можливе виділення дисперсійного середовища з мастила. Колоїдна стабільність характеризує здатність мастил утримувати рідку фазу – масло і не розшаровуватися.

Колоїдною стабільністю розуміють стійкість пластичних мастил проти не перетвореного руйнування. Колоїдна стабільність зростає з збільшенням кількості загусника в мастилі і знижується з зниженням в’язкості мінерального масла. Вона залежить від стану та властивостей загусника й дисперсійного середовища, їх співвідношення й наявності поверхнево активних речовин тощо. Мастила з низькою колоїдною стабільністю (наприклад ЦИАТИМ-201) розфасовуються у мілку тару.

Проведення досліду.

Колоїдна стабільність визначається на приладі КСА при заданих навантаженнях, часі і температурі за ГОСТ 7142-84.

Чашечку з поршнем зважують на аналітичних терезах, потім в неї намазують мастило, так щоб не було кульок повітря, зважують знову і вираховують кількість мастила. Одне кружальце фільтрованого паперу змочують маслом, отже мають між двома листами фільтрованого паперу і зважують. Скло з фільтрувальним папером (7-9 кружальців) розташовують на столику штативу. На мастило в чашечку кладуть змочений маслом кружальце фільтрованого папіру так, щоб між папером та мастилом не було порожнечі, і встановлюють чашечку на фільтрований папір, накладений на скло.

В лунку хвостовика поршня кладуть кульку. Нажимають пускову кнопку, звільняючи шток і опускають його до стикання з кулькою. На шток одягають вантаж, нажимають пускову кнопку, закріпляють скобою і позначають час початку досліду. По закінченню 30 хвилин, зважують чашечку з мастилом і кружком фільтрованого паперу.

Кількість масла х (%) відділившогося після відпресування пластичного мастила, підраховують по формулі:

6.4.

де: mm- маси чашечки з мастилом і змоченим кружальцем фільтрованого паперу до і після досліду, г.

m – маса мастила, узятого для випробування, г.

Рис.7.1. Прилад КСА.

1-штатив; 2- кронштейн; 3- пускова кнопка; 4- скоба; 5- вантаж;

6- шток; 7- кулька; 8- поршень; 9- чашечка; 10- стіл; 11- мастило;

12- фільтрувальний папір.