1. Механізм управління своїми і чужими змінами

Під механізмом реалізації змін слід розуміти систему методів, важелів, інструментів, форм організації дій, за допомогою яких безпосередньо здійснюються зміни і досягається вплив на внутрішні бізнес-процеси підприємства. Це взаємозалежна система основних елементів, що регулюють процес розробки і реалізації управлінських рішень щодо виконання запланованих змін.

Згідно з дослідженнями Дж.Балоган та В.Хоуп-Хейлі, при здійсненні змін слід враховувати взаємозв’язок та взаємозалежність між трьома основними підсистемами: технічною (структури та системи), політичною (хто і на кого впливає) та культурною (міжособиста динаміка відношень та стиль)

Вважається доцільним виділити у структурі механізму реалізації змін 4 складові: ресурсно-компетенційну, організаційну, соціально-психологічну та управлінську складові.

Ресурсно-компетенційна складова у механізмі управління змінами має дуже важливе значення, оскільки, по-перше, ресурсно-компетенційна база є основним об’єктом здійснення змін: переважно всі зміни підприємства стосуються окремих видів ресурсів та компетенцій; по-друге, вона визначає умови здійснення змін: здійснення змін потребує наявності певних видів ресурсів та компетенцій у персоналу підприємства.

Організаційна складова передбачає створення організаційної структури адаптивного типу, здатної швидко реагувати на зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі підприємства. Адаптивні організаційні структури покликані досягти балансу між стратегічною та поточною діяльністю, характеризуються децентралізацією, гнучкістю, універсальністю в діяльності окремих ланок, націлених на виявлення проблем і прийняття нових управлінських рішень.

Соціально-психологічна складова має за мету створення робочого оточення і організаційної культури, які підтримують впроваджувані зміни. Змінити організаційну культуру набагато важче, ніж структуру. Щоб оздоровити культуру, сформувати необхідну організаційну поведінку, позбавитися небажаних традицій і створити нові, які підтримують зміни, керівництву необхідно приймати узгоджені заходи протягом тривалого часу.

Управлінська складова визначає, які саме прийоми і методи управління будуть використовуватися керівниками при здійсненні змін. В залежності від стилю управління, що використовується при здійсненні змін, та ступеня залучення працівників до управління змінами доцільно розглядати 6 основних підходів до управління змінами: директивний, нормативний, контролюючий, підхід співробітництва, компромісний та чемпіонський підходи.

Механізм реалізації змін повинен відповідати таким базовим вимогам: сфокусованість, інтегрованість, збалансованість, командна робота.

2. Самоаналіз та внутрішні ресурси управлінця змінами.

Самоаналіз - це усвідомлення й аналіз своїх дій і вчинків. Самоаналіз поведінки полягає в самопізнанні свого характеру, розвиткові здібностей, у прогнозуванні, передбаченні своїх учинків.

Однією з найбільш ємних і узгоджених моделей, які розкривають емоційну сферу особистості, є модель емоційного інтелекту (ЕІ).

Емоційний інтелект (ЕІ) (англ. Emotional intelligence, EI) – група ментальних здібностей, які беруть участь в усвідомленні і розумінні власних емоцій та емоцій оточуючих. Люди з високим рівнем емоційного інтелекту добре розуміють свої емоції і почуття інших людей, можуть керувати своєю емоційною сферою, і тому в суспільстві їх поведінка більш адаптивно і вони легше добиваються своїх цілей у взаємодії з оточуючими.

Основними складоими ЕІ є:

◙ Самосвідомість – свідомість суб’єктом самого себе на відміну від іншого – інших суб’єктів і світу взагалі; це усвідомлення людиною свого суспільного статусу і своїх життєво важливих потреб, думок, почуттів, мотивів, інстинктів, переживань, дій.

◙ Самоконтроль - помірність у діях і прояві емоцій, гальмування внутрішніх спонукань. Є рисою характеру (як звичка «володіти собою»), але термін також застосовується до поведінки груп людей і держав.

◙ емпатія – усвідомлене співпереживання поточному емоційному стану іншої людини, без втрати відчуття зовнішнього походження цього переживання.

◙ навички відносин – це дії, сформовані шляхом повторення та доведення до автоматизму.Всякий новий спосіб дії, протікаючи спочатку як деякий самостійне, розгорнуте і свідома дія, потім у результаті багаторазових повторень може здійснюватися вже як автоматично виконуваного компонента дії.

◙ Мотивація (від лат. movere) – спонукання до дії; динамічний процес психофізіологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає його спрямованість, організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.