Тема 4. Планування собівартості виробленої і реалізованої продукції

Собівартість продукції (товарів, робіт, послуг) - це поточні витрати підприємства на їх виробництво та реалізацію, виражені в грошовій формі.

Склад (перелік) витрат, які можна відносити на собівартість, регламентований державою, а саме: Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) від 2 лютого 2001 р.

За центрами відповідальності (місцями виникнення витрат) витрати на виробництво групуються за виробництвами, цехами, дільницями, технологічними переділами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.

Всі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг.

Кошторис прямих затрат на матеріали складають на підставі плану виробництва. Він показує, скільки сировини і матеріалів необхідно для виробництва і скільки повинно бути закуплено. Формула для обчислення обсягу закупок є наступною:

Обсяг закупівель = Обсяг використання + Запаси на кінець періоду – Запаси на початок періоду

Приклад

Норма витрат матеріалу на виробництво одиниці продукції складає 0,7 кг. Об'ємний показник (план випуску продукції) дорівнює 10000 од. щоквартально. Планова величина витрачання матеріалу за квартал складатиме 7000 кг (0,7 кг× 10000 од).

Бюджет прямих затрат на матеріали складається з урахуванням строків і порядку погашення кредиторської заборгованості за товари.

Аналогічним чином складається кошторис прямих затрат на оплату праці і соціальні потреби. Бюджет прямих затрат на оплату праці і соціальні потреби додатково враховує строки і порядок погашення короткострокової заборгованості з оплати праці і перерахування коштів до Державних фондів.

Бюджет загальновиробничих витрат відображає обсяг всіх витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, за виключенням прямих затрат на матеріали і прямих затрат на оплату праці і відрахувань на соціальні потреби. Зазвичай він включає в себе ряд стандартних статей затрат: амортизацію і оренду виробничого обладнання, додаткові виплати працівникам, оплату невиробничого часу тощо.

Планування інвестиційних витрат і необоротних активів підприємства

Тема 4. Планування оборотних активів підприємства

4.1. Економічна сутність оборотних активів

Для здійснення власної фінансово-господарської діяль­ності підприємство повинно мати в своєму розпорядженні відповідні виробничі фонди. За характером своєї участі в процесі виробництва вони поділяються на основні і оборотні. В основі такого поділу лежать відмінності в русі вартості засобів праці і предметів праці.

Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва, споживаються в одному виробничому циклі та їх вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. Вони представляють собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також незавершеного виробництва.

Фонди обігу, хоча і не беруть участі безпосередньо у виробничому процесі, але є необхідним елементом для забезпечення єдності виробництва і обігу. Фонди обігу складаються із запасів готової продукції на складі підприємства; товарів, відвантажених покупцям; залишку грошових коштів на рахунку в банку і касі підприємства.

Оборотні виробничі фонди і фонди обігу знаходяться в постійному русі і забезпечують безперервний кругообіг засобів. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм аван­сованої вартості: з грошової вона перетворюється на товарну, потім - на виробничу і знову на товарну і грошову. Тобто, кругообіг оборотного капіталу відбувається за схемою:

Г- Т...В... – Т₂ - Г₂,

де Г - грошові кошти, які авансуються господарюючими суб'єктами; Т - засоби виробництва; В - виробництво; Т₂ - готова продукція; Г₂ - грошові кошти, одержані від продажу продукції, що включають в себе реалізований прибуток. Крапки (...) означають, що обіг капіталу перервано, але процес його кругообігу триватиме в сфері виробництва.

Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безперервного руху оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою створення необхідних виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і умов для її реалізації.

Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу складають єдиний процес, який забезпечується відповідним оборотним капіталом. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обігу в єдине поняття - оборотні активи.

Отже, оборотний капітал (оборотні активи) - це сукупність коштів, авансованих в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції.

Оборотні активи, як і інші фінансові категорії, розкривають свою сутність при виконанні відповідних функцій [2, рис. 4.1]. Виробнича функція забезпечує безперервність процесу виробництва при постійному процесі формування на підприємстві запасів матеріальних ресурсів. Платіжно-розрахункова функція оборотних активів передусім впливає на стан тієї частини коштів, яка вилучена до сфери обігу, впливає безпосередньо на стан розрахунків і в цілому на грошовий обіг. Від платіжно-розрахункової дисципліни, своєчасності і повноти платежів, і, відповідно, прояву зазначеної функції оборотних активів залежить загальний платіжний стан підприємства.

Склад оборотних активів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Структура оборотних активів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних активів. Склад і класифікація оборотних активів наведені на рис. 4.2 [2].