1.2. Зміст та задачі фінансового планування

Метою планування фінансів є визначення можливих обсягів надходження грошових коштів і їх витрачання в плановому періоді.

Фінансовий план можна розглядати як завдання по окремих показниках, а також як фінансовий документ, що забезпечує взаємозв'язок показників діяльності і розвитку підприємства з наявними ресурсами, взаємодію сукупної вартісної оцінки коштів, що беруть участь у відтворювальних процесах та в обігу грошового капіталу.

Основні завдання фінансового планування:

1) визначення поточного і перспективного рівня фінансово-економічного результату підприємницької діяльності та засобів його забезпечення;

2) забезпечення нормального відтворювального процесу підприємства необхідними джерелами фінансування, їх формування та використання;

3) дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів стосовно рівня доходності вкладеного капіталу;

4) гарантія виконання зобов'язань підприємства перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками та іншими кредиторами. Оптимальна для підприємства структура капіталу приносить максимальний прибуток ;

5) виявлення резервів та мобілізація ресурсів з метою підвищення рівня і ефективності використання прибутку та інших доходів;

6) контроль за фінансовим станом, плато- і кредитоспроможністю підприємства.

Логіка планування передбачає такі етапи:

• визначення місії фінансової підсистеми підприємства;

• обгрунтування загальних цілей підприємства;

• оцінка фінансово-економічного стану підприємства і аналіз впливу на нього факторів зовнішнього і внутрішнього середовища в ретро- і перспективному розрізі;

• вибір фінансових стратегій відносно шляхів досягнення запланованого рівня фінансово-економічного результату (джерел коштів, доходу, прибутку, рівня і спрямованості витрат і їх ефективності);

• довгострокове фінансове планування дій, що забезпечують досягнення стратегічних цілей;

• розробка тактики управління фінасами підприємства;

• середньострокове і короткострокове планування фінансово-економічної діяльності підприємства;

• розробка заходів, що корегують поточні плани;

• реалізація планів;

• аналіз та оцінка результатів реалізацій, регулювання фінансово-економічноїдіяльності в оперативному режимі.

Фінансове планування це процес, який складається з наступних процедур:

1. Аналіз фінансових та інвестиційних можливостей, які має підприємство.

2. Прогнозування наслідків поточних рішень з метою уникнення несподіванок і усвідомлення зв'язку зробленого сьогодні з тим, які рішення доведеться приймати в майбутньому.

3. Обґрунтування обраного варіанту рішень з ряду можливих (цей варіант і буде представлений в кінцевій редакції плану).

4. Оцінка результатів підприємства в порівнянні з цілями, встановленими у фінансовому плані.

Фінансове планування представляє собою складову процесу управління грошовими потоками підприємства і формує основу прийняття і реалізації управлінських рішень з організації фінансової діяльності..

Фінансове планування охоплює всі потоки платежів на підприємстві та між підприємством і зовнішнім середовищем з урахуванням стану платіжних засобів за один або декілька періодів. Потоки платежів та запаси платіжних засобів для фінансового планування слід визначати за видом, величиною і моментом часу їх виникнення на підставі діяльності підприємства в майбутньому періоді. Це дозволить володіти інформацією про очікувані платежі.

Фінансове планування потрібне, в першу чергу, для збереження фінансової рівноваги підприємства, а, з іншого боку, - для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів. Воно повинно охоплювати всі фінансово-економічні та виробничо-господарські процеси.

Ефективно виконати ці завдання можна лише в рамках одночасного (синхронного) планування. Щоб пов'язати всі розрахунки один з одним, розробляють схему інтегрованого загального планування на підприємстві або систему планування. Таке інтегроване планування дозволяє уникнути порушень фінансової рівноваги підприємства.

Важливим змістом фінансового планування в господарюючому суб'єкті є визначення його центрів доходу (прибутку) і витрат. Центр доходу господарюючого суб'єкта - це підрозділ, який приносить йому прибуток. Центр витрат - підрозділ, який є збитковим або взагалі некомерційним, але відіграє важливу роль в діяльності.