5. Програма самопідготовки студентів:

5.1. Вивчити:

1. Загальне лікування пародонтиту. Ціль. Різновиди.

2. Показання. Протипоказання до застосування загальної терапії.

3. Загальне лікування хворих на пародонтит. Вибір лікарських препаратів.

4. Групи лікарських засобів, методи їх застосування. Механізм дії.

5. Основні терміни, які застосовуються в пародонтології.

Термін	Визначення
Міжзубна ясна	Ясна, що розташовується між сусідніми зубами та включає міжзубний сосочок .
Альвеолярна ясна	Ясна, що покриває альвеолярний відросток.
Маргінальна ясна	Частина ясен, прилеглих до шийки зуба.
Ясенний жолобок	Ущільнений простір між поверхнею зуба і прилеглою до неї ясною.
Ясенна кишеня	Стан пародонту, коли при зондуванні ясенного жолобка зонд занурюється на глибину не більше 3 мм.
Ясенна рідина	Рідина, що утворюється внаслідок підвищеної проникності кровоносних судин в області ясенної борозни через особливості їх будови.
Клінічна кишеня	Кишеня, при якій частково зруйновані всі тканини, складові пародонту.
Хибна пародонтальна кишеня	Кишеня, що утворилася внаслідок гіпертрофії ясенного краю, без порушення зубоясенного з'єднання.
Пародонтологічний зонд	Зонд, робоча частина якого закінчується тупо або має маленьку кульку на кінці діаметром 0,5 мм та маркований за міліметровою шкалою.
Рецесія	Спад ясен внаслідок атрофії
Гінгівіт	Запалення ясен, обумовлене несприятливою дією місцевих та загальних факторів та протікає без порушення цілісності зубоясеневого прикріплення.
Пародонтит	Запалення тканин пародонту, яке характеризується прогресуючою деструкцією періодонту та кістки.
Травматична окклюзія	Неадекватне навантаження, яке діє на пародонт, неадекватне за силою, направленням та за тривалістю дії
Кюретаж	Видалення вмісту пародонтальної кишені (врослого епітелію, грануляцій, некротизованого цементу кореня зуба, під'ясенного зубного каменя, скупчення мікроорганізмів) та вишкрібання його стінок.
Гінгівотомія	Розсікання ясни показана при абсцесі стінки пародонтальної кишені.
Гінгівектомія	Висічення пародонтальної кишені на всю її глибину (на рівні альвеолярного краю) водночас із патологічно зміненим ясенним краєм та вмістом кишені.
Вакуум-кюретаж	Вишкрібання пародонтальної кишені, що здійснюється в умовах вакууму.

5.2. Скласти:

1. Провести обстеження хворого на генералізований пародонтит;

2. Поставити попередній діагноз згідно з робочою класифікацією;

3. Скласти та обґрунтувати план додаткових методів обстеження хворого на генералізований пародонтит;

4. Скласти та обґрунтувати план лікування хворого на генералізований пародонтит;

5. Провести видалення зубних відкладень;

6. Провести місцеву протизапальну терапію;

7. Проводити іригацію, інстиляцію та аплікацію лікарських засобів.

8. Накладати лікувальні нетвердіючі та твердіючі пов’язки при терапії захворювань пародонту.

9. Призначити загальне лікування хворому на пародонтит в залежності від перебігу.

10. Виписати рецепти.

11. Заповнити амбулаторну карту стоматологічного хворого.

6.Програма самостійної аудиторної роботи студентів.

6.1. Далі студенти приступають до самостійної роботи-прийому хворих

у клінічній залі під контролем викладача,проводять опитування пацієнтів, уважно вислуховують усі скарги, цілеспрямовано збирають анамнез хвороби і життя, проводять огляд і інструментальні методи дослідження, виділяють ведучий клінічний синдром, за допомогою діагностичних алгоритмів проводять диференційну діагностику, аналізують результати

додаткових методів дослідження. У результаті докладного клінічного розбору за допомогою викладача й у присутності всієї групи встановлюється попередній і остаточний діагноз,намічається план подальшого обстеження, загального і місцевого лікування.

Загальне лікування пародонтиту повинно бути суворо індивідуалізованим та спрямованим на:

- патогенетичні механізми розвитку захворювання;

- підвищення реактивності організму;

- стимуляцію метаболічно-трофічних процесів в тканинах пародонту зокрема та організму в цілому;

- усунення порушень, що пов'язані з соматичною патологією.

Вибір методу загального лікування базується на особливостях клінічного перебігу пародонтиту, результатах лабораторного обстеження, стану внутрішніх органів і систем організму.

Діагностування та регулярне протирецидивне лікування фонової загальносоматичної патології проводить лікар-терапевт (гастроентеролог, ендокринолог, невропатолог чи ін.). Стоматолог здійснює диспансерне спостереження за хворими, погоджує та коректує план загального лікування з відповідним спеціалістом.

І. Антибактеріальну та протизапальну терапію.

Показанням її призначення є загострення генералізованого пародонтиту та абсцедування, особливо з вираженою загальною симптоматикою (підвищення температури, явища інтоксикації).

З цією метою в середніх терапевтичних дозах застосовують:

-Антибіотики та сульфаніламідні препарати.

Найбільш ефективним є індивідуальний підбір антибіотика широкого спектра дії шляхом визначення чутливості мікрофлори пародонтальної кишені.

Перевагу віддають антибіотикам, що володіють властивістю накопичуватися в кістковій тканині, особливо в ділянках деструкції (лінкоміцин, морфоциклін, фузидин-,натрій).

Виражену ефективність при захворюваннях пародонту показали макроліди (еритроміцин, олеандоміцин, сумамед), рондоміцин - представник групи тетрациклінів, ерициклін, що є комбінацією еритроміцину і окситетрацикліну дигідрату. цефалоспорини

- цефазолін, цефатоксим.

Проф. І.С. Мащенко пропонує застосовувати амоксиклав, високу бактеріцидну активність якого забеспечує амоксицилін і клавуланова кислота, та комбінацію амоксиклаву (1 мм в/м) з Де-Нолом (1 табл. тричі на день). Де-Нол - це противиразковий засіб, що виявляє бактеріцидну дію по відношенню до Helicobacter-інфекції.

Зниження ризику ускладнень антибіотикотерапії досягається при зменшенні дози препаратів за рахунок їх комбінації з білковими анаболізаторами (метацил, пентоксил), що підсилюють дію антибіотиків, а також при одночасному призначенні протигрибкових засобів.

Із сульфаніламідних препаратів знайшли застосування етазол, бісептол, сульфален, сульфадіметоксин та ін.

- Антипротозойні препарати.

Ця група препаратів (трихомонацид, нітазол, метронідазол та його комерційні аналоги - трихопол, орвагіл, кліон) показана при упорному виділенні гною із пародонтальних кишень, виявленні в останніх трихомонад, виразковому ураженні ясен.

Трихомонацид і нітазол призначають по 0,1 г З рази на добу протягом 5 та 10 днів відповідно, метронідазол - по 0,25 г 2-3 рази на добу протягом 10 днів.

Для запобігання можливих ускладнень паралельно рекомендують прийом антигістамінних та протигрибкових засобів.

По показанням, що визначаються наявністю в пародонтальних кишенях стійких форм інших мікроорганізмів (дріжджеподібні гриби, віруси, мікобактерії, бліді спірохети та ін.), призначають протигрибкові, противірусні, специфічні антибактеріальні препарати.

- Нестероїдні протизапальні препарати.

Препарати патогенетичної спрямованості, їх протизапальна дія зумовлюється пригнічуванням синтезу простагландинів та інших медіаторів запалення. Виражений лікувальний ефект мають індометацин, ібупрофен, мефенамова кислота, диклофенак (наклофен, ортофен, вольтарен) та ін.

Запальні захворювання органів травлення, виразкова хвороба, бронхіальна астма є основними протипоказаннями до призначення препаратів.

Вважають, що після прийому вольтарену рідше спостерігаються побічні ефекти (нудота, біль в надчревній ділянці, виразковість стравоходу, шлунку та кишок, головний біль, запаморочення, стоматит, алергічні реакції та ін.). Середня доза вольтарену складає 0,025-0,05 г 2-3 рази на день.

- Ферменти.

Відома протизапальна дія протеолітичних ферментів (трипсин, хімотрипсин, проназа та ін.), що виявляється при внутрішньом'язовому введенні препаратів в дозі 0,005-0,01 г в 1-2 мл ізотонічного р-ну NaCl або 0,5-2 % р-ну анестетика.

Протизапальний, гіпосенсибілізуючий, антибактеріальний ефект чинить фермент білкової природи лізоцим. Препарат також підвищує місцевий та системний імунітет. Вводять внутрішньом'язово по 0,05-0,075 г протягом 7-10 днів.

В останній час лікарям пропонується для застосування комбінований препарат вобензим. Це комбінація високоактивних ферментів рослинного і тваринного походження. Володіє протизапальною дією, нормалізує проникність судин та в'якість крові, поліпшує мікроциркуляцію, постачання тканин киснем та живильними речовинами. При захворюваннях пародонту рекомедується приймати по 3-5 драже 3 рази на добу.

Що стосується призначення глюкокортикостероїдних препаратів як могутніх протизапальних та гіпосенсибілізуючих засобів, то при захворюваннях пародонту їх використовують лише місцеве. Пояснюється це серйозними побічними ефектами (синдром Кушинга, зниження захисних реакцій організму, остеопороз, асептичний некроз та ін.).