II. Гіпосенспбілпуючу терапію.

З метою неспецифічної гіпосенсибілізашї організму хворим з загостреним перебігом запально-деструктивного процесу в пародонті призначають:

- Антигістамінні препарати

Пригнічують сенсибілізацію організму мікробами, їх токсинами та продуктами розпаду тканин пародонту, ослабляють реакцію організму на ендогенний гістамін і гістаміноподібні речовини димедрол, діазолін, супрастин, бікарфен, фенкарол, тавегіл та ін.

Для інактивації гістаміну та гіпосенсибілізації використовувають комплексну сполуку гістаміну з гама-глобуліном - гістаглобулін та імуноглобулін.

Неспецифічну десенсибілізуючу та протизапальну дію чинить натрію тіосульфат. Призначають внутрішньовенне по 10 мл ЗО % р-ну препарату протягом 6-Ю днів.

-Препарати кальцію.

Попереджують розвиток та полегшують перебіг алергічних васкулітів кальцію глюконат, кальцію лактат, кальцію гліцерофосфат (по 0,5 г 3 рази на день), кальцій-форте сандоз (по 1-2 табл. на добу), кальцію хлорид (вводять внутрішньовенне по 10 мл 10% р-ну).

Специфічну гіпосенсибілізапію проводять при визначенні моно- чи полівалентної чутливості до мікроорганізмів пародонтальної кишені за допомогою:

^мікробних алергенів;

*аутовакцин;

* стандартних бактеріальних алергенів гемолітичного стафілокока та стрептокока;

*нативного стафілококового анатоксину (в випадках гіперчутливості до стафілоко­кового алергена).

Аутовакцини готують із культур бактерій, що отримують в засівах із пародонтальних кишень. Вакцини вводять підшкірне або внутрішньошкірно по типу лікувальних доз алергенів (в наростаючих дозах від 0,1 мл до 1,0 мл з кратністю через 3-4 дні), на курс лікування 10-15 ін'єкцій.

При значній інтоксикації організму застосовують по традиційній схемі дезінтоксикаційну терапію та сорбційно-дезінтоксикаційну терапію.

В останній час особливу увагу приділяють використанню ентеросорбції. Ентеросорбція здійснюється шляхом перерального введення сорбентів на основі синтетичних активних карбонатів сферичної грануляції (СКН, СКС, СКФ, СУГС, карбовіт), на основі низькомолекулярного полівінілпіролідону (ентеродез), кремній-органічних сорбентів (поліметилсилоксан). Крім вираженого десенсибілізуючого та

дезінтоксикаційного ефекту, ентеросорбція виявляє імуномодулюючу та антиоксидантну дію

Вперше пероральну ентеросорбцію при запальних захворюваннях пародонту запропонували проф. І.С. Мащенко та доц. В.І. Шарипов. Хворим призначали по 15 мг сферичних вуглецевих сорбентів марки СКН чи СКС три рази на день за 1,5-2 години до або після прийому їжі та інших ліків. Попередньо сорбенти підлягали кип'ятінню протягом ЗО хв., що необхідно для видалення захисної плівки на їх поверхні.

III. Стимулюючу терапію.

Показаннями до призначення стимулюючої терапії є зниження показників неспецифічної реактивності, в'ялий перебіг пародонтиту у осіб молодого віку.

Основні протипоказання: новоутворення, гормональні порушення, вагітність, активний запальний процес в тканинах пародонту, тяжкі загальні захворювання.

Для підвищення неспецифічного імунітету при симптоматичному пародонтиті застосовуються:

- Біогенні стимулятори.

Останнім часом біогенні стимулятори рекомендують приймати тільки хворим до ЗО років. Ця точка зору базується на здатності препаратів стимулювати проліферативні процеси на фоні значного підвищення онкозахворюваностї, особливо серед осіб середнього і похилого віку.

Із біогенних стимуляторів на системну реактивність впливають препарати рослинного походження - екстракти алое, женьшеню або агави, сік алое, біосед. Ефективне застосування плазмолу та склистого тіла, що належать до стимуляторів тваринного походження, гумізолю - препарату лікувальної грязі.

Деякі біогенні стимулятори тваринного походження - апілак, спленін, солкосерил, гематоген рідкий активізують обмінні та репаративні процеси в організмі.

Є дані, що плазмол і склисте тіло зменшують парестезії (свербіж в яснах, больові відчування) та гіперестезію дентину, спленин ефективний при захворюваннях пародонту на фоні патології печінки та у вагітних, гематоген - при супутніх анеміях різного генезу.

Плазмол вводять підшкірне по 1 мл щоденно або через день, склисте тіло - по 2 мл щоденно, на курс 8-Ю ін'єкцій. Гематоген призначають перорально по 1 ст. ложці 2-3 рази на день.

У хворих на пародонтит, особливо з гіпофункцією кровотворних органів, застосовують неспецифічну протеїнотерапію (аутогемотерапію). Венозну кров вводять внутрішньом'язово спочатку в наростаючих дозах (від 2 мл до 10 мл) з подальшим їх зниженням (до 2 мл). Інтервал між ін'єкціями 1-3 дні, на курс 6-12 ін'єкцій.

Як стимулятор неспецифічного імунітету рекомендують "іліунал". Це препарат інградієнтом якого є сік ехінацеї пурпурної

- Цитотоксичні сироватки.

Застосовують антиретикулярну цитотоксичну (по А.А. Богомольцю) та остеогенну цитотоксичну сироватки. Завдяки вираженої стимулюючої дії на систему сполучної тканини, препарати підвищуюь реактивність організму. Крім того, ОЦС, що є імунною ироваткою із кісткової тканини плоду людини, стимулює репаративний остеогенез. Вводять підшкірне в розведенні 1:10 в нисхідних дозах (від 0,3 мл до 0,1 мл) через добу, на курс 3 ін'єкції.

- Білкові анаболізатори.

Препарати цієї групи (метацил, пентоксил) підсилюють проліферативні реакції, стимулюють лейкопоез, фагоцитоз та утворення антитіл, чинять протизапальну дію, поліпшують процеси регенерації. Імунокорегуюча дія препаратів виявляється при тривалому прийомі (через 2-3 тижні) в дозі 0,5 г та 0,2-0,3 г 3 рази на день відповідно.

- Препарати поліцукридної природи.

Пірогенал та продигіозан належать до неспецифічних стимуляторів.

Продигіозан вперше застосував в стоматології проф. І.С. Мащенко. Препарат викликає перебудову ряду систем організму, стимулює фагоцитарну функцію ретикулоендотеліальної системи та реакцію імунітету. Чинить також протизапальну дію, знижуючи ексудативний компонент запалення, сприяє розсмоктуванню некротизованих тканин, підвищує регенеративні процеси. Починають внутрішньом'язове введення з дози 0,3-0,5 мл (15-25 мкг) з кратністю через 2-3 дні, при добрій реакції до препарату дозу збільшують до 0,7-1,0 мл (35-50 мкг). На курс лікування 6-8 ін'єкцій.

Стимулююча дія пірогеналу обумовлюється підвіщенням температури в організмі хворого. Препарат вводять внутрішньом'язово через день, починають з дози 2,5-5 мкг (25-50 МПД), в кожну чергову ін'єкцію дозу збільшують на 5 мкг, доводячи загальну кількість препарату до 50 мкг (500 МПД). В середньому на курс лікування 10-12 ін'єкцій.

Безпосередньо на тканинний обмін впливають:

- Анаболічні стероїди.

Препарати (неробол, ретаболіл, феноболін, сілаболін) регулюють обмін структурних та ферментних білків, впливають на обмін кальцію та фосфору, стимулюють діяльність остеобластів, приймають участь в синтезі .органічної основи кісткової матриці. Призначають при захворюваннях пародонту на фоні цукрового діабету, гіпотензії, недостатності функції статевих залоз, патології ШКТ, а також після хірургічних втручань та вираженому остеопорозі. Захворювання печінки, нирок та серця є протипоказанням до їх застосування.

Ретаболіл у порівнянні з іншими препаратами цієї групи викликає менш виражений гепатотоксичний ефект. Призначають по 0,025-0,05 г один раз в 3 тижні. Курс лікування -3-5 ін'єкцій.

- Анаболічні нестероїдні засоби.

При захворюваннях пародонту на фоні гепато-біліарної патології токсичного генезу, порушень серцево-судинної системи, дерматозів із препаратів цієї групи призначають калію оротат по 0,25-0,5 г за 1 годину до їжі або через 4 години після їжі 2-3 рази на день. Калію оротат є вихідним продуктом біосинтезу нуклеїнових кислот, володіє анаболічним ефектом.

- Гормональні препарати.

Із гормональних препаратів при пародонтиті успішно застосовують гормон щитовидної залози - тірокальцитонін. Препарат блокує дію гормону паращитовидних залоз - паратиреоїдину, запобігає розчиненню Са-апатиту та розпаду органічного матриксу кістки, підтримує концентрацію кальцію в крові. Крім того, препарат чинить протизапальну дію. Вводять перорально чи парентеральне по 40-50 ОД 1 раз на добу протягом 3 тижнів, причому, за час до застосування препарату хворі приймають 1 г кальцію гліцерофосфату.

При захворюваннях пародонту з вираженою атрофією ясни, а також на фоні атеросклерозу, гіпертонічної хвороби призначають ангіотрофін - препарат підшлункової

залози. Виявляє спазмолітичну дію на периферійні судини. Вводять підшкірне або підслизове у перехідну складку по 1 мл щоденно (через день), на курс 15 ін'єкцій.

- Препарати макро- та мікроелементів.

Для нормалізації метаболізму кальцію в кістковій тканині (в молодому віці) призначають препарати кальцію та фосфору (кальцію глюконат, кальцію лактат, кальцію гліцерофосфат, фітін, міакальцик, кальцитрін, кальцинова, кальцимакс).

При перевазі дистрофічних процесах в пародонті (симптоматичний пародонтит) рекомендують внутрішньом'язові ін'єкції АТФ по 2 мл (у .перші. З дні по 1 мл) щоденно, на курс 15-20 ін'єкцій.

Із мікроелементів хворим на симптоматичний пародонтит доцільно призначати препарати селену, цинку, міді, йоду, фтору заліза, особливо у сполученні з амінокислотами і вітамінами (селеніум, неоселен, оркомін, квадевіт, юнікап М чи Т, триовіт, заліза лактат, заліза гліцерофосфат, 1 % р-н натрію фториду, препарат фтору "осин" та ін.).

Селен, цинк, мідь, амінокислоти є антиоксидантами непрямої дії. Сполучення їх з вітамінами підвищує загальний ефект препаратів.

Натрію фторид та "осин" підсилюють процеси осифікації чинять, антисклеротичну дію. Призначають натрію фторид у вигляді 1 % р-ну по 5 крапель 3 рази на день протягом 20 днів, "осин" - по 1 драже протягом 1-2 місяців.

Препарати заліза ефективні при захворюваннях пародонту на фоні анемії. Заліза гліцерофосфат та заліза лактат призначають одночасно із аскорбіновою або хлористоводневою (при недостатності шлункової секреції) кислотою у дозі 1 г 3 рази на день протягом 1-2 місяців.

-Антиоксиданти.

Крім антиоксидантів непрямої дії, хворим з перевагою дистрофічних процесів в тканинах пародонту призначають антиоксиданти прямої дії. До них належать токоферолу ацетат, аскорбінова кислота, натрію тіосульфат, убіхінон, флакумін, фітопрепарати. Під впливом антиоксидантів нормалізуються порушення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу.

В літературі є дані про ефективність антиоксидантного комплексу: флакумін -0,02 г 2 рази на день, глутамінова кислота - 1 г на день, 10 % водяний р-н натрію тіосульфату - 1 столова ложка 2 рази на день. Курс лікування - 1 місяць.

- Остепрртектори та остеотропні препарати.

Представниками остеопротекторів. що застосовуються при захворюваннях пародонту, є остеохін, остеогенон, фосамакс, біотріт, лецитін, остеотропних препаратів -альфакальцидол (оксидевіт, альфа D 3- тева, відеин-3, вітрум-кальциум), інсадол, перідол, тиквеол.

З'явилися також відомості про імуномодулюючу дію альфакальцидолу та його аналогів. Препарати призначають по 0,5-1,0 мкг на добу.

Проф І.С. Мащенко пропонує з метою запобігання надмірному виходу кальцію із кісткової тканини при генерал ізованому пародонтиті та лікування остеопорозу ксидіфон. Добова доза препарату складає 10 мг/кг ваги.

- Ангіопротектори.

При симптоматичному пародонтиті хворим призначають трентал, фосфаден, пармідін, ксантинолу нікотинат. Препарати сприяють відновленню порушеної мікроциркуляції, поліпшують реологічні властивості крові.

Запропоновано з метою підвищення ефективності лікування поєднувати пероральний прийом тренталу (10-14 днів по 600 мг З рази на день з наступним зниженням дози до 300 мг 3 рази на день протягом місяця) з електрофорезом 2 % р-ну препарату № 10-1 5 на ділянки ясен.

- Адаптогени.

Підвищують пристосувальні можливості організму нейротропін, амніоцен, рідкий екстракт та настойка женьшеню, аралії, лимонника, елеутерокока, поліфенольні сполуки.

- Актопротектори.

По механізму дії ці препарати (бемітіл, етомерзол та ін.), як і адаптогени, належать до активаційної терапії. Особливо ефективні у осіб із зниженням функціональних можливостей стрес-реалізуючих систем організму - гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної та симпато-адреналової, що спостерігається у зв'язку з наслідками аварії наЧАЕС.

- Стреспротектори.

Корегують відповідні реакції організму в умовах підвищеного навантаження (психоемоційного, фізичного тощо). Препарати активізують обмін речовин в тканинах, підвищують їх стійкість до гіпоксії, чинять седативну дію. Рекомендують такий пропис :

5 % р-н натрію оксибутірату - 4-5 ст. ложки на день

Метіонін - 0,5-1,0 г на день

Ретінолу ацетат - 3300-6600 МО 3 рази на день

Токоферолу ацетат - 1 00 мг на день

Аскорбінова кислота - 1 тиждень -200 мг на день, II тиждень- 100 мг на день. Курс лікування триває 2-3 тижні.