- •92Цивільна правоздатність та дієздатність фізичних осіб
- •95. Характеристика форми держави.
- •97. Правовий статус Конституційного Суду України
- •98. Поняття мета та підстави адміністративної відповідальності.
- •99. Правові форми підприємницької діяльності в Україні.
- •100. Адміністративно-правовий статус дитячих громадських організацій.
- •101. Правові засади боротьби з корупцією в Україні.
- •102. Поняття та види часу відпочинку
- •103. Характеристика злочинів проти здоров’я громадян
- •104. Поняття, види та характеристика адміністративних стягнень.
- •105. Правовий статус народного депутата.
- •106. Основні етапи становлення Конституції України.
- •1) 16 Липня 1990 р. - 26 жовтня 1993 р.
- •2) 10 Листопада 1994 р. - 8 червня 1995 р.
- •4) 28 Червня 1996 р. - теперішній час
- •107.Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави.
- •108.Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади.
- •109.Поняття, принципи, види виборів та виборчих систем
- •110. Поняття системи права як внутрішньої його організації.
- •111.Правове регулювання економічної конкуренції
- •112.Трудова дисципліна та методи її забезпечення
- •113.Поняття, сторони, зміст та види трудового договору
- •114.Випробування при прийнятті на роботу.
- •115. Органи уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення та підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.
- •117. Характеристика речових прав на чуже майно в цивільному праві.
- •118. Правовий режим цінних паперів у сфері господарювання
- •119. Особливості та види цивільно-правової відповідальності.
- •120. Обєктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину
120. Обєктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину
При виявленні злочину ми насамперед стикаємося з його об'єктивними ознаками: конкретним актом поведінки суб'єкта у виді дії чи бездіяльності, що завжди здійснюється у певній об'єктивній обстановці, у певному місці і в певний час. Злочин завжди тягне за собою певні суспільно небезпечні наслідки, тому що в результаті його вчинення завдається істотна шкода суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом .Причому діяння перебуває у причинному зв'язку із суспільне небезпечними наслідками.
Іноді злочин вчиняється з використанням тих або інших предметів матеріального світу: технічних пристосувань, вогнепальної або холодної зброї, підроблених документів чи інших засобів. Їхнє вибіркове використання багато в чому дозволяє злочинцю більш успішно вчинити злочинний намір, заподіяти більш тяжку шкоду.
В об'єктивних ознаках виявляються як фактичні, так і соціальні властивості злочину, передусім його суспільна небезпечність.
Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з погляду Їх описування (закріплення) у диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов'язкові (необхідні) і факультативні.
До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільне небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин.
Безпосереднім об'єктом злочину є громадська моральність у сфері сексуальних стосунків.
Зміст суб'єктивної сторони складу злочину характеризують певні юридичні ознаки. Такими ознаками є вина, мотив та мета вчинення злочину. Вони тісно пов'язані між собою, проте їх зміст і значення у кожному випадку вчинення злочину неоднакові. Вина особи — це основна, обов'язкова ознака будь-якого складу злочину, вона визначає саму наявність суб'єктивної сторони і значною мірою її зміст. Встановлення всіх ознак суб'єктивної сторони — це завершальний етап у констатації складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності. Тому з'ясування суб'єктивної сторони має важливе значення.
По-перше, вона виступає обов'язковим елементом будь-якого складу злочину, а її наявність чи відсутність дає можливість відмежувати злочинне діяння від незлочинного.
По-друге, суб'єктивна сторона істотно впливає на кваліфікацію злочину і дозволяє відмежовувати тотожні злочини за об'єктивними ознаками.
По-третє, зміст суб'єктивної сторони істотно впливає на ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь суспільної небезпечності особи суб'єкта і тим самим на призначення покарання.
Згідно з ст. 23 КК вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов'язана з його об'єктивними ознаками. Її зміст відображують об'єктивні ознаки злочину, що характеризують його об'єкт, предмет і об'єктивну сторону. Тому не існує абстрактної вини, відірваної від конкретного суспільне небезпечного діяння.
Мотив — це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого.
Мета — це уявлення про бажаний результат, якого прагне особа, що визначає спрямованість діяння. Мотив і мета як психічні ознаки характерні для будь-якої свідомої вольової поведінки людини. В їх основі лежать потреби, інтереси людини. Однак, коли йдеться про мотив і мету злочину, їх зміст визначається антисоціальною спрямованістю. Мотив злочину — це спонукання до вчинення злочину, а мета — уявлення про його суспільне